Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України. Автотранспортний технікум Державного вищого навчального закладу “Національний Гірничий Університет”

Самостійна робота №3

Тема: «Країни індустріалізації»

Виконав студент

Групи ОР-12

Ткаліч Євгеній Романович

м Дніпропетровськ 2011р

Сінгапур

Республіка Сінгапур - місто-держава в Південно-Східній Азії на краю Малайського півострова; площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Глава держави Он Тен Чон із 1993 року, глава уряду Ґо Чок Тун із 1990. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 3 млн.164 тис. (1998) (китайці 75%, малайці 14%, тамілці 7%). Мови: малайська (національна), китайська, тамільська, англійська (державні).

Сінгапур — парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом. Правова система Сінгапуру походить від системи англійського права, до якої з часом були введені зміни протягом років, наприклад ліквідація суду присяжних. Популярний образ ПНД як сильне, досвідчене та висококваліфіковане керівництво, яке спирається на кваліфікованих Державних службовців та на освітню систему з наголошенням на особистих здобутках та меритократії; але яка вважається деякими виборцями, опозиційними критиками та міжнародними спостерігачами як авторитарна та така, що занадто обмежує особисті свободи.

Сінгапур один з п’яти засновників Асоціації держав Південно-східної Азії, тут також знаходиться секретаріат APEC, держава є членом Східно-Азійського саміту, руху неприєднання та співдружності націй.

Економіка Сінгапуру

Сінгапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3%. У 2005-06-му роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою в світі. В місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу.

Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.

Занепад світової економіки у 2001-03 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8%, у 2005 році спостерігався зріст на 5,7%.

Порт Сінгапуру, один з найбільш жвавих портів світу, з хмарочосами Сінгапуру на задньому плані.

До незалежності в 1965 році, Сінгапур був столицею «Стрейтс-Сетлементс» (британських володінь на Малайському півострові) та Колонією Корони (що не має місцевого самоврядування). Ця країна була також основною військово-морською базою Британії в Східній Азії. Завдяки статусу основної британської бази в регіоні, а також маючи найбільший на той час сухий док в світі,у вигляді військово-морської бази Сінгапуру, місто було розрекламоване в пресі як «Гібралтар Сходу». Відкриття Суецького каналу в 1869 році викликало бум світової торгівлі і Сінгапур перетворився на головний торговий вузол в світі, а порту Сінгапуру став одним з найбільших та найжвавіших портів світу. До отримання незалежності в 1965, Сінгапур мав ВВП на душу населення $ 511 та посідав третє місце у Східній Азії за цим показником. Після отримання незалежності, прямі іноземні інвестиції та проводимий державою курс на індустріалізацію, оснований на планах Гох Кенг Свіі та Альберта Вінсеміуса створили нову економку.

Сьогодні, Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних, найбільш інноваційна, найбільш конкурентоспроможна, найбільш сприятлива для бізнесу та наймень корупційна в світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік, Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки в світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.

Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9 %, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств – Standard&Poor’s, Moody’s та Fitch. Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. В Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії. Приблизно 44% робочої сили Сінгапуру не є сінгапурцями. Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.

Сінгапур також має один з десяти найбільших в світі золотовалютних резервів. Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сінгапуру. Він дорівнює Брунейському долару.

Економіка Сінгапуру сильно залежить від експорту та переробки імпортних товарів, особливо в промисловості, яка склала 27,2 % ВВП в 2010 році та містить в собі значну частку електроніки, нафтопереробки, хімічної промисловості, машинобудування та біології та медицини. В 2006 році Сінгапур виготовляв 10 % світового випуску напівпровідникових пластин. Не зважаючи на свій малий розмір, Сінгапур має багатогалузеву економіку, цю стратегію уряд вважає життєво необхідною для розвитку та стабільності.

Туризм також формує значну частку економіки Сінгупуру, і 10,2 мільйонів туристів відвідали країну в 2007 році. Для того щоб привабити більше туристів, в 2005 році уряд легалізував азартні ігри та дозволив розробити два грально-розважальних курорти. Сінгапур рекламує себе як центр медичного туризму: близько 200000 іноземців приїжджають туди на лікування кожного року, і медичне обслуговування Сінгапуру планує в 2012 році обслуговувати один мільйон іноземних пацієнтів щорічно та отримати доход 3 мільярди доларів США. Сінгапур також є навчальним центром, і багато іноземних студентів навчається в цій країні. В 2006 році Сінгапур прийняв більше 80000 міжнародних студентів. Тут навчається також більше 5000 малайських студентів, які кожен ранок перетинають дамбу Джохор-Сінгапур з надією отримати кращу освіту в Сінгапурі. В 2009 році, 29% всіх студентів університетів Сінгапуру були іноземцями. Студенти походять в основному з ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії), Китаю та Індії.

Сінгапур є світовим лідером в декількох сферах економіки: країна є четвертим основним фінансовим центром в світі, має другий в світі ринок казино, один з трьох найбільших центрів переробки нафти, найбільший в світі виробник нафтобурового обладнання, та є основним судноремонтником в світі. Порт Сінгапуру є одним з п’яти найбільш зайнятих портів у світі. Світовий Банк визнав Сінгапур як найбільш сприятливе місце в світі для ведення бізнесу та надав йому статус найбільшого центру логістики в світі. Нарешті, країна також займає четверте місце в світі як центр торгівлі іноземною валютою, після Лондона, Нью-Йорка та Токіо.

В результаті світової рецесії та різкого спаду в технологічному секторі, ВВП країни в 2001 році знизився на 2,2 %. Комітет економічного обзору, засідання якого відбулось у грудні 2001 року, рекомендував деякі зміни в стратегії управління для пожвавлення економіки. З того часу Сінгапур відновив свій рівень, в основному, завдяки покращенню світової економіки; економіка виросла на 8,3 % в 2004 році, 6,4 % в 2005 та 7,9 % в 2006 роках. Після зниження -0,8% в 2009 році, економіка відновилась в 2010 та показала 14,5% ВВП.

Більшість робітників в Сінгапурі задіяні в сфері обслуговування, працевлаштовані 2,151,400 робітників з 3,102,500 в 2010 році. Відсоток незайнятих, економічно активних людей у віці старше 15 років, складає близько 2%. Рівень бідності є низьким, в порівнянні з іншими країнами регіону. Уряд надає дешеве житло (в формі квартир Комісії житлового будівництва) та фінансову допомогу для ще бідніших людей. В Сінгапурі нараховується найбільший відсоток мільйонних будинків, серед яких 15,5% будинків коштують не менше одного мільйона доларів США.

Галузева зайнятість населення на 2003 рік — Обробна промисловість 18%, Будівництво 6%, Перевезення та засоби сполучення 11%, Сервіс, в тому числі фінансова та комерційна діяльність 39%, інші 26%.

Сільськогосподарська продукція — гума, копра (сушене ядро кокосового горіха), фрукти та овочі, квіти, птиця, яйця, риба, акваріумна риба тощо.

Промисловості — електронна, хімічна, нафтопереробна, харчова промисловість, машинобудування.

Експортні товари — машини та механізми, зокрема електроніка, споживчі товари, хімікати, природне паливо.

У 2004 році партнери в експорті були Малайзія 15,2%,США 13%,Гонконг 9,8%,Китай 8,6%,Японія 6,4%,Тайвань 4,6%,Таїланд 4,3%,Південна Корея 4,1%.

Імпортні товари — машини та механізми, природне паливо, хімікати, харчові товари.

Партнери в імпорті на 2004 рік — Малайзія 15,3%, США 12,7%, Японія 11,7%, Китай 9,9%, Тайвань 5,7%, Південна Корея 4,3%, Таїланд 4,1%.

Тайвань

Тайвань — острів у Східній Азії. Керується урядом Республіки Китай, яка також володіє Охрідськими островами, Зеленими островами у Тихому океані, а також Пескадорськими, Кінменськими і островами Мацу. Окрім Республіки Китай, на володіння островом претендує комуністичний уряд Китайської Народної Республіки.

Сам острів, також знаний як Формоза (від порт. Ilha Formosa — «гарний острів»), розташований у південній частині Східної Азії, на північ і на захід від континентального Китаю. На сході і південному сході Тайвань межує з водами Японії і островами Рюкю. На південь від нього розташовані Філіппіни. Тайвань омивається Тихим океаном на сході, Південно-Китайським морем і Лусонською протокою на півдні, Тайванською протокою на заході і Східно-Китайським морем на сході. Площа острова становить 35.801 км², довжина — 394 км, ширина — 144 км. На Тайвані переважають скелясті уступчасті гори вкриті тропічними і субтропічними лісами.