Економіка Тайваню

Тайвань є значним експортером капіталу в світі, особливо в Південно-Східну Азію (за останні п'ять років інвестиції у цьому регіоні досягли 36 млрд. $). Тайвань має шість блоків атомної станції потужністю 30 млн. кВт. Уранову сировину постачає переважно з Африки, як і інші країни Східної Азії.

В новітніх технологіях Тайвань спеціалізується на виробництві ОЕМ та дисплеїв для них. Натомість, у судноплавстві Тайвань є одним із світових лідерів з виробництва спортивних яхт. Тайвань є одним із світових лідерів за випуском взуття (особливо спортивного), спортивного одягу та інвентарю (тенісні ракетки, м'ячі тощо).

Важливу роль в країні відіграє туризм. Іноземних туристів приваблює поєднання східної розкоші («уламок» дореволюційного Китаю) з комфортом Заходу Економіка цього острова залежить від імпортного палива, сировини, продовольства і обладнання, на експорт йдуть готові вироби сучасної промисловості. Головні торгові партнери Тайваню — США, Японія, Сянган (Гонконг) та ФРН

Гонконг

Особливий адміністративний район Гонконг — особливий адміністративний район Китайської Народної Республіки, колишня британська колонія на південному-сході Китаю в Південно-Китайському морі. Гонконг розташований на острові Гонконг, включає півострів Цзюлун, багато інших островів, найбільший з них Лантау.

Під управління КНР Гонконг перейшов 1997 року. Площа 1070 км²; експорт: текстиль, одяг, електроніка, техніка, вироби з пластмас; велика кількість вантажів з Південного Китаю перевантажується тут, важлива стаття доходу — туризм; населення 7 055 071 осіб (оцінка 2010 року) (57% місцеві китайці, більшість із тих, що залишилися — біженці з материка). Офіційні мови: китайська та англійська. Гонконг керується призначеним королевою губернатором (чинний Голова адміністрації — Дональд Цанг), що очолює виконавчу раду, яка не обирається.

Раніше частина Китаю, острів був окупований Англією в 1841 під час першої Опіумної війни і переданий Китаю за договором 1842. Півострів Коулун по конвенції 1860 був переданий в оренду на 99 років з 1898. Колонія, що успішно розвивалася наприкінці 19 — початку 20 століття був захоплений у 1941—1945 Японією. 1984 Великобританія зобов'язалася передати Гонконг Китаю, з умовою, що економічна незалежність і капіталістичний уклад не зміняться на острові протягом 50 років.

Економіка Гонконгу

Дві башти Міжнародного Фінансового Центру в Гонконзі

Гонконг має одну з найбільш чистих капіталістичних економічних систем у світі. Економіка території ґрунтується на вільному ринку, низькому оподаткуванні і невтручанні держави у економіку. Це важливий центр міжнародних фінансів і торгівлі, а рівень концентрації штаб-квартир є найвищим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. За показниками валового внутрішнього продукту на душу населення і валового міського продукту Гонконг — найбільш багате місто в КНР. Розрахований за паритетом купівельної спроможності ВВП на душу населення Гонконгу перевищує показники навіть чотирьох провідних країн світу — Великобританії, Франції, Німеччини, а також Японії.

Продовжуючи політику британської адміністрації, уряд Гонконгу віддає пріоритет в управлінні економікою вільному ринку і приватному сектору. З 1980 року уряд відігравав пасивну роль в рамках офіційної політики позитивного невтручання. Гонконг часто наводять як зразковий приклад капіталізму невтручання, втіленого на практиці. З моменту появи індексу економічної свободи в 1995 році Гонконг щорічно займає в ньому перше місце впродовж 13 років. Він також посідає перше місце в доповіді «Економічна свобода у світі».

Гонконг володіє малою кількістю придатної для обробітку землі і мізерними природними ресурсами, тому змушений імпортувати більшу частину продуктів харчування і сировини. Гонконг займає одинадцяту сходинку в списку найбільших торгових аторів (не плутати із актор) у світі, загальна вартість його імпорту й експорту перевищує валовий внутрішній продукт території. Станом на 2006 рік, у Гонконгу функціонували консульства 114 країн — більше, ніж у будь-якому іншому місті світу. Значну частину експорту Гонконгу становить реекспорт, тобто продукція, вироблена поза межами території, в основному на материковому Китаї, яка розповсюджується через Гонконг. Ще до передачі суверенітету Китайській Народній Республіці Гонконг встановив розвинені торгові та інвестиційні зв'язки з материковим Китаєм. Автономний статус території дозволяє їй виконувати роль воріт для інвестицій і ресурсів, що прямують на континент. Через Гонконг також доводиться слідувати авіапасажирам, що подорожують між материковим Китаєм і островом Тайвань, влада якого не визнає комуністичного уряду Пекіну.

Валюта Гонконгу — гонконзький долар. З 1983 року він прив'язаний до долара США. Курс валюти може коливатися у коридорі між 7,75 і 7,85 гонконзькими доларами за один американський. Гонконзька фондова біржа — сьома за величиною біржа в світі, в лютому 2007 року її капіталізація становила 1,69 трлн. доларів США. За кількістю IPO в 2006 році Гонконзька біржа посідала друге місце в світі, поступаючись лише Лондонській. Згідно з Індексом фінансових центрів світу 2007 року, складеним Корпорацією лондонського Сіті з метою оцінки конкурентоспроможності 46 фінансових центрів по всьому світу, Гонконг — третій кращий фінансовий центр у світі і перший в Азії.

Сьогодні сфера послуг дає понад 90% валового внутрішнього продукту Гонконгу. Після Другої світової війни і наступної індустріалізації Гонконгу домінуючим сектором території була промисловість. У 1970-х економіка Гонконгу щорічно зростала в середньому на 8,9% завдяки експорту. У 1980-х роках в економіці Гонконгу відбулася швидка трансформація, в результаті якої основою економіки став сектор послуг. Середній щорічний ріст ВВП у цей період становив 7,2%. У цей період більша частина виробництва була перенесена в материковий Китай, і зараз внесок промисловості в економіку становить лише 9%. Після того, як у 1990-х Гонконг став визнаним фінансовим центром, економічне зростання сповільнилося до 2,7%. Завдяки бурхливому економічному зростанню та швидкої індустріалізації Гонконг увійшов до четвірки «азійських тигрів», або «драконів», поряд з Сингапуром, Південною Кореєю і Тайванем.

1998 року через наслідки азійської фінансової кризи економіка території скоротилася на 5,3%. За цим настав період відновлення і зростання, яке у 2000 році склало 10%, незважаючи на тривалу дефляцію. 2003 року на економіку Гонконгу здійснив негативний вплив спалах атипової пневмонії, через що зростання економіки склало лише 2,3%. Однак завдяки відновленню та зростання зовнішнього та внутрішнього попиту 2004 року економіка знову стала впевнено рости, при цьому зниження собівартості підвищило конкурентоспроможність гонконзького експорту. Період дефляції, що тривав 68 місяців, закінчився в середині 2004 року, коли рівень інфляції стабілізувався біля нульової позначки[39]. З 2003 року введений «режим індивідуальних візитів», який позбавив громадян континентальної частини КНР від необхідності приєднуватися до туристичної групи, щоб відвідати Гонконг. Збільшений в результаті цього заходу потік туристів з континенту позитивно відбився на доходах туристичної галузі Гонконгу. Цьому також сприяло відкриття Гонконзького Діснейленда в 2005 році. Економіка продовжує впевнено зростати завдяки споживчій впевненості та зростанню торгівлі. У Гонконгу встановлено низький рівень оподаткування компаній і фізичних осіб.

2006 року за показником ВВП на душу населення, рівному 38 127 доларів США, Гонконг посідав 6-е місце в світі, випереджаючи такі країни, як Швейцарія, Данія і Японія. За загальним обсягом ВВП, який становив 253 100 000 000 доларів США, Гонконг посідав 40-е місце.

У класичному розумінні Гонконг не є офшорною територією, це вільний порт з низьким рівнем оподаткування. Гонконгські компанії, які отримують доходи від своєї діяльності за межами Гонконгу, мають право отримати звільнення від оподаткування даних доходів не на підставі свого статусу «безподаткових компаній», а у відповідності з територіальним принципом оподаткування, передбачених податковим законодавством Гонконгу. Дане звільнення від оподаткування відбувається не автоматично, а після оцінки діяльності компаній податковим органом.

Південна Корея

Республіка Корея або Південна Корея — країна у Східній Азії. Розташована у південній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Північною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим, на півдні — Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедо і Коджедо. Столиця — Сеул, «глобальне місто», друга за розміром міська агломерація у світі. Знаходиться в помірному поясі на переважно гірській місцевості.