13) Міжнародна стратиграфічна і геохронологічна таблиця

1. Стратиграфічні підрозділи.

Стратиграфічною основою для проведення геологічних робіт на будь-якій площі (ділянці) є стратиграфічна схема, побудована з врахуванням опорного геологічного розрізу і зкорельованих з ним типових розрізів, які відображають зміну об'ємів і співвідношень виділених стратонів, або їхню стабільність на даній площі. Стратиграфічна основа — це фундамент, на який спираються геологічна зйомка, тектонічні і палеогеографічні побудови, висновки про вік і нерідко про форми прояву магматизму, про вік і особливості сингенетичних, і до певної міри постседиментаційних родовищ корисних копалин.

Стратиграфічна схема (шкала) — таблиця в яку зведено і зкорельовано місцеві і регіональні стратиграфічні підрозділи, які складають повний, чи частковий розріз ділянки земної кори. Місцева стратиграфічна послідовність відкладів відображається у вигляді стратиграфічної колонки. Для районів з сильною фаціальною мінливістю товщ стратиграфічна шкала доповнюється геологічним профілем, що розкриває характер взаємовідносин товщ різного складу як за розрізом, так і за простяганням.

2) Геохронологія.Геохронологічна шкала.

Геохронологія - вчення про вік, тривалість і послідовність формування гірських порід, що складають земну кору; визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви. Розрізняють геохронологію відносну та абсолютну (ядерну, ізотопну).Відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний вік порід за скам’янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах на основі принципу послідовності нашарувань. У результаті виявляють відносну послідовність і час винекнення одних гірських порід чи живих організмів щодо інших.Відносний вік гірських порід визначають стратиграфічними та палеонтологічними методами. Стратиграфічні методи базуються на відносній послідовності утворення і залягання шарів земної кори. Палеонтологічні методи беруть до уваги викопні рештки організмів і послідовність їх еволюції.Абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного віку їх за допомогою різних методів (калій-аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого, мономінеральних фракцій та ін.). За цими методами вік Землі становить приблизно 4-4,5 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні — 3,5 млрд. років. Перші визначення абсолютного віку радіоактивних мінералів за накопиченням у них свинцю були виконані Б.Болтвудом в Канаді в 1907. На підставі геохронологічних досліджень розроблено геохронологічну шкалу. Найбільшими її підрозділами є криптозой, що поділяється на архей і протерозой та фанерозой. Останній поділяється на три ери — палеозойську, мезозойську і кайнозойську. Ери поділяються на періоди.Абсолютна геохронологія встановлюється радіологічними методами. Радіологія користується для визначення абсолютного віку ізотопним методом, який полягає у визначенні співвідношення у мінералі первинних радіоактивних ізотопів і продуктів їх розпаду. Швидкість розпаду радіоактивних ізотопів є постійною. Порівнюючи залишкову радіоактивність з природною, можна встановити час, протягом якого відбулася часткова втрата радіоактивності.Існує декілька різних методів визначення абсолютного віку, напр., уран-торій-свинцевий, калій-аргоновий, радіовуглецевий та інші. Період напіврозпаду ізотопів, які використовуються в цих методах, різний (напр., торій -232 = 13,9 мільярда років, уран -233 = 162 тисячі років, калій -40 = 1,31 мільярда років, вуглець -14 = 5570 років).

Геохронологічна шкала в сучасному вигляді об`єднує дані відносної і абсолютної геохронології. Якщо складають стратиграфічну шкалу (від лат. “stratum”- шар) – то в ній показують еонотему, групу, систему, відділ. Однак, у більшості випадків ці дві шкали для зручності у користуванні об`єднують.

Крім розвитку життя, при виділенні підрозділів геохронологічної і стратиграфічної шкали були враховані також зміни в тектонічних рухах на великих територіях земної кулі. Від них залежали палеогеографічні зміни, періоди активного руйнування порід на материках і ритми осадконагромадження в морях.

Говорячи про періодизацію порід і подій, потрібно відзначити, що є поняття неповноти геологічного літочислення. Мова йде про те, що в певних місцях не збереглось ніяких шарів якогось часу. Тобто час прийшов, а відповідних відкладів немає. Це спостерігається, наприклад, у тих випадках, коли осадки були знесені екзогенними процесами, або не відклались на якомусь підвищенні. В іншому місці в цей час, наприклад, нашарувались відклади досить великої потужності. Згодом територія, що певний час була без осадочних шарів, опустилась, і на ній відклались молодші шари. Неповнота літочислення попадає у інтервал часу між верхньою і нижньою товщами порід. Він може охопити сотні мільйонів років – наприклад, коли на породах палеозою залягають шари кайнозойської ери. Тоді ми можемо тільки здогадуватись, що породи в якийсь час були змиті (наприклад, у тріасовому періоді), або територія в той час була настільки піднятою, що на ній осадки зовсім не відкладались.

Геохронологічна (стратиграфічна) шкала