Начальний час: 4 години

Навчальна мета: Вивчити макроскопічні та мікродіагностичні ознаки лікарської рослинної сировини, яка містить монотерпеноїди , проводити стандартизацію лікарської рослинної сировини згідно вимогам аналітичної нормативної документації.

Студент повинен

-знати :

-Назви сировини, рослин, родин на українській латинській та російській мовах.

- Морфологічну характеристику рослин, ареал їх розповсюдження, райони вирощування, характеристику сировинної бази

-Періоди заготівлі лікарської рослинної сировини.

- основи промислового вирощування лікарських рослин і рослин, які містять ефірні олії, що застосовуються в косметиці та парфумерії;

- характеристику зовнішніх морфологічних ознак сировини. Основні їх відмінності від домішок.

- Мікродіагностичні ознаки кореню валеріани лікарської, листків м’яти перцевої, листка шавлії, листка евкаліпту

- Хімічний склад лікарської рослинної сировини.

- Основні способи і форми застосування лікарської рослинної сировини у фа­рмацевтичній практиці та косметології;

- Вміти :

- визначати за морфологічними ознаками лікарські рослини у живому та гербаризованому вигляді;

- проводити заготівлю та сушіння, первинну обробку i зберігання лікарської сировини;

- ідентифікувати ЛРС на основі мікроскопічного аналізу (лист м'яти перцевої, лист шавлії, лист евкаліпту, корінь ва­леріани);

- визначати тотожність лікарської рослинної сировини у цільному, рі­ заному та порошковому вигляді;

- розпізнавати домішки ботанічно близьких рослин при збиранні, прийманні та аналізі сировини;

- проводити гістохімічні реакції на ефірні олії,

Мінімальний обсяг теоретичного матеріалу, який повинен знати студент

Загальна характеристика

Ефірні олії - це багатокомпонентні суміші запашних летких мас­лянистих органічних речовин, які утворюються головним чином у рос­линах і належать до різних класів, переважно до терпеноїдів, рідше до сполук аліфатичного і ароматичного ряду. Серед них зустрічаються вуглеводні та кисневмісні сполуки: спирти, альдегіди, кетони, феноли, оксиди, кислоти, прості і складні ефіри, лактони тощо.

Ефірними назвали їх за леткість і характерний запах, а оліями - за маслянисту консистенцію. На відміну від жирних олій, ефірні олії зві­трюються, не залишаючи плям при нанесенні на папір, тоді як плями жирної олії при підігріванні розпливаються на папері.

Основною складовою частиною більшості ефірних олій є терпено­ві сполуки гемітерпени (напівтерпени С₅Н ₈, монотерпени С₁₀Н₁₅, се­сквітерпени (півторатерпени) С₁₅Н₂₂, які входять до складу терпеноїдних сполук, побудованих на основі ізопренових одиниць. Ізопренову С₅-одиницю складає ланцюг із п'яти атомів вуглецю.

Попередником терпеноїдів є ізопрен.

Терпеноїди (ізопреноїди) складаються з ізопренових одиниць, зв'язаних між собою по регулярному типу "голова до хвоста", або по типу "хвіст до хвоста" (правило Ружички). Розгалужений кінець ізопренового ланцюга розглядаєтьсяяк "голова", а нерозгалужений - як "хвіст".

Сполучення ізопренових ланцюгів у терпеноїдах переважно від­бувається за правилом "голова до хвоста".

Ізопреноїди за кількостюС₅-одиниць розподіляють на: терпени і їх похідні; стероїди; ізопреноїди.

Класифікація терпеноїдів

1) Гемітерпени (С₅)

• ефірні олії

2) Монотерпени (С₁₀)

• ефірні олії

• іридоїди

• алкалоїди

3) Сесквітерпени (С₁₅)

• ефірні олії

• алкалоїди

4) Дитерпени (С₂₀)

• смоли

• алкалоїди

• хлорофіл

• вітаміни групи К

• гібереліни

5) Сестеротерпени (С₂₅)

• офіоболани (продукуються грибами)

6) Тритерпени, стероїди (С₃₀)

• сапоніни

• кардіостероїди

• екдистероїди

• алкалоїди та ін.

7) Тетратерпени (С₄₀)

• каротиноїди

8) Політерпени (С₅₀)

• поліпреноли

• каучук

Класифікація ефірних олій

Монотерпеноїди

Ациклічні монотерпени можна розглядати як насичені сполуки жирного ряду. Дві С₅-одиниці в молекулах монотерпенів з'єднуються за правилом "голова до хвоста".

1. Природні монотерпеноїди аліфатичної будови найпростіші за будовою. Представником цієї підгрупи є мірцен - основний компонент ефірної олії хмелю, а також кисневі представники аліфатичних спир­тів - гераніол (в ефірній олії троянди, евкаліпту), ліналоон (в олії корі­андру), цитронелон (в олії цитриновій).

2. Моноциклічні монотерпеноїди

Серед моноциклічних монотерпенів найбільш широко розповсю­джений лімонен з підгрупи п-ментану:

Поширеними кисневими похідними моноциклічних монотерпеноїдів є спирт ментол, кетони, ментон і карвон (у м'яті), оксид- цинеол (в евкаліпті і шавлії).

Моноциклічні монотерпени містять такі рослини, як м'ята перце­ва, шавлія лікарська, евкаліпт прутовидний, кмин звичайний.

3. Біциклічні монотерпеноїди

Серед біциклічних монотерпеноїдів найбільше розповсюджені камфен і пінен, а також їх кисневі похідні - борнеол (у формі складних ефі­рів у хвої піхти і кореневищах і коренях валеріани), камфора (у камфор­ному лаврі), фенхон (у фенхелевій олії), туйон (в олії гіркого полину).

Біциклічні терпеноїди містять також такі рослини, як ялівець зви­чайний, пижмо звичайне, полин астраханський.

Фізико-хімічні властивості.

Більшість ефірних олій — це безбарвні або жовтуваті прозорі рідини з характерним запахом і пряним гірким смаком. Деякі олії можуть мати забарвлення: наприклад, олія ромашки і деревію — синя, чебрецю — черво­на. Ефірні олії жирні на дотик, але не залишають жирних плям на папері (вони леткі). Здебільшого ефірні олії — це суміші оптично активних речовин. їх густина менша за одиницю (тільки деякі з них важчі за воду, наприклад, корична, гірчич­на олії). Ефірні олії розчиняються в спирті, ефірі та інших органічних розчинниках, а також у жирних оліях. Вони добре переганяються з водяною парою. У воді практично не розчи­няються, але у разі збовтування з водою надають їй свого запа­ху й смаку. Реакція олій нейтральна або кисла. Вони окиснюються киснем повітря, внаслідок чого ефірні олії згущуються, «осмолюються», тому зберігати їх потрібно в герметично заку­пореній тарі за температури 15 °С, у темному місці.