Начальний час: 4 години
Навчальна мета: Вміти відрізняти лікарські рослини за зовнішніми та анатомічними ознаками від близьких видів, визначати тотожність та доброякісність лікарської сировини, яка містить іридоїди, вміти обгрунтувати питання заготівлі, знати умови сушіння та зберігання лікарської сировини, яка містить іридоїди.
Студент повинен
-знати :
-Назви сировини, рослин, родин на українській латинській та російській мовах.
- Морфологічну характеристику рослин, ареал їх розповсюдження, райони вирощування, характеристику сировинної бази
-Періоди заготівлі лікарської рослинної сировини.
- основи промислового вирощування лікарських рослин і рослин, які містять ефірні олії, що застосовуються в косметиці та парфумерії;
- характеристику зовнішніх морфологічних ознак сировини. Основні їх відмінності від домішок.
- Мікродіагностичні ознаки листя бобівника трилистого, кореню кульбаби лікарської
- Хімічний склад лікарської рослинної сировини.
- Основні способи і форми застосування лікарської рослинної сировини у фармацевтичній практиці та косметології;
- Вміти :
- визначати за морфологічними ознаками лікарські рослини у живому та гербаризованому вигляді;
- проводити заготівлю та сушіння, первинну обробку І зберігання лікарської сировини;
- ідентифікувати ЛРС на основі мікроскопічного аналізу (Листя бобівника трилистого, корінь кульбаби лікарської);
- визначати тотожність лікарської рослинної сировини у цільному, рі заному та порошковому вигляді;
- розпізнавати домішки ботанічно близьких рослин при збиранні, прийманні та аналізі сировини;
- проводити гістохімічні реакції на ефірні олії,
Мінімальний обсяг теоретичного матеріалу, який повинен знати студент
Іридоїди — це рослинні, переважно безазотисті речовини, гіркі на смак, здатні збуджувати апетит і покращувати травлення. За хімічною природою вони представляють групу монотерпенових сполук, що містять у
своїй структурі частково гідровану циклопентанпіранову систему.
Термін "іридоїди" запропонував Бріггс на тій підставі, що основа будови агліконів цих глікозидів відповідає їх біогенетичному попереднику - напівацеталю іридодіалю.
У рослинах іридоїди зустрічаються у вигляді глікозидів, а іноді у вільному стані. Цукрова частина глікозидів представлена глюкозою, ксилозою, рамнозою, галактозою.
Іридоїди легко окислюються киснем повітря, тому лікарська рослинна сировина що їх містить, при зберіганні чорніє.
Класифікація.
Іридоїдні сполуки поділяють на чотири основні групи: циклопентанові іридоїди; секоіридоїди; іридоїди родини валеріанових - валепотріати; комплексні іридоїд-алкалоїди.
Циклопентанові іридоїди
За кількістю вуглецевих атомів скелета аглікону циклопентанові іридоїди поділяють на чотири типи: С8, С9, СЮ і С14.
С8-тип іридоїдних глікозидів нечисленний, до нього належать тільки дві сполуки - унедозид і стільберикозид.
С9-тип глікозидів можна поділити на дві групи: С-10-нор і С-11-нор-іридоїди. За наявністю та розташуванням подвійного зв'язку і епоксидного кільця у циклопентановій частині С-11 -норглікозиди поділяють на підгрупи аукубіну, каталполу та гарналіду.
Аукубін (аукубозид) поширений у рослинному світі і знайдений у рослин близько 90 родів.
Каталпол та генетично з ним пов'язаний каталозид мають епоксидний місток та ефірний зв'язок з п-оксибензойною кислотою.
СІО-тип іридоїдів поділяють на підгрупи логаніну, монотропеїну, асперулозиду та групу С-11 -о-глікозиди, які відрізняються наявністю вуглеводного залишку не у С-1, а в С-11-положенні. Поганій - глікозид з гірким смаком.
Асперулозид - глікозид з подвійним зв'язком у С-7-С-8. Представником С-11 -о глікозидів є валерозидат.
Секоіридоїди.
У секоіридоїдів на відміну від циклопентанових іридоїдів відсутній зв'язок між С-1 і С-8 положеннями; вони майже не розчиняються у воді. Секоіридоїди поділяють на три групи:
• прості іридоїди типу секологаніну;
• типу олеуропеїну;
• типу генціопікрозиду.
Секоіридоїди
групи генціопікрозиду поширені в
рослинах родин кутрових, вахтових,
гвоздичних,валеріанових
Іридоїди родини Vаlеrіапасеае - валепотріати
Іридоїдні сполуки, що виділені з рослин родини валеріанові, містять п'ять або шість гідроксильних груп в іридоїдному скелеті, дві з яких утворюють епоксид (циклічний ефір), а інші етерифіковані. Внаслідок цього сполуки отримали назву "валепотріати".
У залежності від ступеня насичення зв'язку у С-5 валепотріати поділяють на дві групи: валтрати та дигідровалтрати.
Валепотріати - нестійкі сполуки. Під час сушіння сировини внаслідок дії ензимів відбувається перетворення валепотріатів у балдриналь і
гомобалдриналь, при цьому виділяються вільні кислоти (ізовалеріанова та її аналоги) і сировина набуває характерного валеріанового запаху.
Іридоїди-алкалоїди - це комплексні індольні алкалоїди, у яких неамінною частиною є іридоїди. Іридоїди-алкалоїди виявлені у рослинах родин маренових, барвінкових тощо.
Іридоїдні сполуки найбільш поширені в рослинах родини Сеnthiаnасеае, Меnуаnthасеае, Logаnіасеае (секоіридоїди), Оlеасеае, Vегbеniасеае, Рaeonіасеае, , Vаlегіаnасеае (тип гарпагіну, валепотріати). На сьогодні виділено понад 250 індивідуальних речовин. Комплексні іридоїд-алкалоїди виявлені в рослинах родини Аросуnасеае. Вміст іридоїдів у деяких видах сировини досягає 1 %.