51. На підставі аналізу міжнародної ситуації з'ясуйте роль Великої Британї у сучасному світі.

Не дивлячись на те, що населення Великобританії складає усього лише 1 % населення земної кулі, Сполучене Королівство займає 4-е місце у світі по торгівлі. Машинобудування і транспорт, промислові товари і хімікати є основними статтями експорту Великобританії. Починаючи з 70-х років, видобуток нафти не лише дозволив скоротити імпорт нафтопродуктів, але і приніс істотний прибуток в торгівлі. British Petroleum є найбільшою промисловою корпорацією Великобританії і займає друге місце в Європі.

Великобританія імпортує в 6 разів більше промислових товарів, ніж сировини. Найзначнішим експортером Великобританії є США. Сім з десяти провідних постачальників товарів у Великобританію - це країни ЄС.

Великобританія - високорозвинена індустріальна країна, яка в міжнародному розподілі праці виступає як постачальник промислової продукції. В той же час економічна роль Великобританії у сучасному світі визначається не лише промисловою, але і банківською, страховою, судофрахтовой і іншою комерційною діяльністю. Близько 30% її валового національного продукту поступає від оброблювальної промисловості і 45% - від сфери обслуговування. Доля сільського господарства зменшилася до 2% і добувній промисловості до 1,4%.

Для розвитку економіки Великобританії виняткове значення має вивезення промислових товарів і експорт "послуг", які разом дають 26% ВНП.

Проте в цілому Великобританія втрачає свої колишні позиції у світовому господарстві. Будучи боржником США і узявши на себе значні витрати по НАТО, Великобританія вимушена миритися з проникненням в її економіку американського капіталу, роль якого зростає з кожним роком. Американськими фірмами випускаються понад 50% автомобілі, 60% медикаментів. Більше половини компаній, зайнятих розвідкою родовищ нафти і газу в Північному морі, - також американські.

52. На підставі аналізу історичного розвитку Великої Британії з'ясуйте причини ольстерської проблеми на сучасному етапі.

Північноірландська проблема в Великобританії є латентним міжнародним конфліктом. Основними рисами ольстерського конфлікту є непримиримість, агресивність і небажання прислухатись до думки іншої сторони населення, яке розділене на два ворожі табори – це католики і протестанти.

Хоча зараз розкол уже давно втратив тільки релігійні риси, і причина виникнення конфлікту має вже переважно політичний, соціально-економічний, культурний і навіть психологічний характер. Інша характерна риса – місцеві націоналісти з двох ворогуючих сторін у боротьбі за власні ідеали використовували фізичне насильство і терор. Особливо це стосується сумнозвісної Ірландської республіканської армії (ІРА), на рахунку якої сотні вбитих і поранених, вибухи та політичні вбивства.

Водночас той факт, що ольстерська проблема є внутрідержавною, не позбавляє її міжнародної значущості. Внаслідок процесів регіональної і глобальної інтеграції, а також через участь іноземних держав і міжнародних організацій ольстерська проблема набуває дедалі виразнішого міжнародного звучання. У цьому контексті досвід уряду Великої Британії з урегулювання ольстерської проблеми становить особливий інтерес.

Передумови виникнення ольстерської проблеми можна прослідкувати ще з ХІІ ст., від перших спроб англійців завоювати Ірландію. В період раннього середньовіччя Ольстер був самостійним королівством. Після вторгнення англо-нормандських феодалів у Ірландію в ХІІ ст. Ольстер формально став підвладний англійській короні. З поширенням англійської влади на весь острів у ХVI ст. Ольстер був перетворений на одну з чотирьох провінцій Ірландії і до того ж виявився найбільш промислово розвиненим, ніж інші провінції

Із початку ХVII ст. відбувалася масштабна колонізація Ольстера англійськими і шотландськими поселенцями, зміцнення їхнього панування на ірландських землях.

Розвиток ольстерської проблеми можна поділити на три основні етапи. На першому, який

тривав із 1921 р. до кінця 60-х років ХХ ст., уся повнота влади в Північній Ірландії належала протестантам, а відносини між двома громадами дедалі більше загострювалися; другий – із кінця 60-х років до початку 90-х років ХХ ст. – характеризується інтенсивною боротьбою католицької меншини за свої права та втручанням британського уряду в урегулювання проблеми; особливістю третього етапу, який розпочався в 90-х роках ХХ ст. і триває досі, є початок багатосторонніх переговорів про подальшу долю Ольстера та зменшення напруження на північному сході ірландського острова.