29. Зробіть аналіз англійської Реформації у загальноєвропейському контексті.

Стремление английского короля выйти из-под власти папы, то есть Испании (а формально- оформлению развода короля с Екатериной Арагонской) послужило началом Реформации. Разрыв с Римом был нужен королю прежде всего по чисто финансовым соображениям. Папские вымогательства тяжелым бременем ложились на народные массы, и это делало разрыв с Римом достаточно популярным. Закрытие монастырей и захват монастырских земель, явившиеся неизбежным следствием разрыва с Римом, были нужны и выгодны в первую очередь королю, новой знати и новым дворянам. Такова была основа антикатолической политики правительства Генриха VIII, нашедшего в бракоразводном процессе удобный предлог для того, чтобы произвести в Англии реформацию и захватить огромные церковные имущества в свои руки.

Заседавший с 1529 по 1536 г. парламент принял ряд актов, в результате чего король был объявлен главой английской церкви («Акт о верховенстве» 1534 г.) и все сношения Англии с Римом были прерваны. Сразу же расторгнувший брак короля с Екатериной Арагонской повлек за собой его женитьбу на Анне Болейн.

Став главой английской церкви, король получил право определять вероучение, причем ни один из католических догматов не был отменен. Церковь стала с этих пор как бы частью государственного аппарата, а все ее имущество — имуществом короля. Реформированная церковь с тех пор называется англиканской.

Секуляризация монастырских земель обогатила короля, в руки которого попали колоссальные богатства. Королевское правительство вскоре приступило к продаже секуляризованных земель. Уже в середине 40-х годов началось перераспределение захваченных земель, открывшее эпоху ожесточенных земельных спекуляций и перепродаж.

Реформация сопровождалась жестоким террором против тех, кто не желал признать верховенство короля. Судьба Томаса Мора, казненного в 1535 г., отнюдь не была исключением. Генрих VIII вовсе не собирался проводить последовательную реформацию, все время подчеркивая, что считает себя католиком; он боялся проникновения реформационных идей в народ. Особым постановлением было запрещено читать библию простому народу.

Усиление королевского абсолютизма выразилось в том, что парламент принял ряд статутов, дававших короне исключительные права: в 1537 г. прошел акт, по которому прокламации и указы короля приравнивались к законам, издаваемым парламентом. В 1539 г. «кровавый статут» ввел смертную казнь за несоблюдение «шести статей», излагающих основы католического вероучения, от которого Генрих VIII не хотел отходить слишком далеко. С этого момента начались казни как протестантов за непризнание ими «шести статей», так и католиков, отказывавшихся признать короля главою церкви.

В целом, церковные реформы Генриха были непоследовательными, а сами убеждения Генриха остались неясными. Тем не менее в результате его реформ была создана независимая от римского папы Церковь Англии.

30. Розкрийте зміст такого явища, як конституційна монархія, і з'ясуйте причини її встановлення в Англії.

Конституці́йна мона́рхія — влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі – уряду. Без згоди парламенту монарх не має права видавати закони й розпорядження загальнодержавного характеру. Сучасними державами з конституційною монархією є Великобританія, Данія, Норвегія та ін. Також державами з конституційною монархією є Нідерланди, Бельгія.

26 травня 1660 Карл урочисто в'їхав у Уайтхолл і став Карлом II, а Англія - монархією.

Однак це була вже не колишня монархія, у якій влада короля вважалася

«Владою Божою милістю», це була монархія «милістю парламенту». Однакова розстановка політичних сил в країні сприяла посиленню феодальної реакції. Учасники революції переслідувалися, організації пресвітеріан і індепендентів були ліквідовані. У той же час відновлювалися англіканська церква, Таємна рада та інші дореволюційні органи держави (за винятком найбільш ненависних

Зоряною палати і Високої комісії), а також старий порядок їх формування.

«Славна революція» по суті завершила оформлення компромісу між фактично панівною буржуазією і офіційно правлячою земельною аристократією. Політична влада опинилася в руках дворян-землевласників, які повинні були підтримувати інтереси фінансової верхівки буржуазії.

Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. Англійська конституція - це сукупність конституційних актів і угод (прецедентів), у яких отримали закріплення основні конституційні принципи і положення, структура державного механізму тощо. У цьому відношенні виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолонаступництво 1701 року.

Білль про права визначив провідну роль парламенту в системі державних органів. Згідно з Актом про престолонаступництво престол перейде, якщо нічого не зміниться, до німецьких князів Ганноверської династії. Таким чином, ці конституційні акти визначили правовий статус парламенту і короля, а також сформулювали основні принципи буржуазної конституційної монархії в Англії:

1) парламентаризм - «парламент вище корони»,

2) парламент - єдиний законодавчий орган,

3) розділення влади,

4) незмінність суддів,

5) гарантії основних свобод у парламенті (свободи слова, дебатів, виборів тощо).

Все це свідчить про те, що на зламі ХVІІ-ХVШ століть у Англії виникла буржуазна конституційна монархія з розділенням влади і зверхністю парламенту.

Подальша еволюція конституційної монархії пов'язана з глибокими соціально-економічними змінами. Англійське селянство, яке так і не отримало землю у власність, розшарувалося на заможних орендарів і безземельних пролетарів - наймитів. У містах внаслідок промислового перевороту остаточно оформилися буржуазія і пролетаріат.

Англійська буржуазія, зібравшись з силами, намагається встановити своє політичне панування шляхом нових компромісів з лендлордами. Цей процес супроводжувався еволюцією британської конституційної монархії, основними напрямками якої були подальше обмеження королівської влади, утвердження нових принципів взаємовідносин виконавчої і законодавчої влади у вигляді «відповідального уряду».

Ці зміни не були оформлені новими конституційними актами, а складалися в ході політичної практики у формі прецедентів.

Парламент був єдиним законодавчим органом. Його прерогативами стали розгляд бюджету, встановлення військового контингенту і т.д. Складався парламент з двох палат. Верхня - палата лордів мала чисто аристократичний характер, бо діяло тут спадкове перство. Засідали тут герцоги, барони та інші аристократи, призначені монархом. У нижній палаті, яка обиралась, - палаті общин, більшість належала джентрі, бо виборцями в графствах були фрігольдери, які отримували сорок шилінгів прибутку на рік. Король продовжував залишатися главою держави і був у пошані. Формально він мав досить великі права: призначав лордів і міністрів, очолював збройні сили, визначав дипломатичну діяльність і т.д. Але його влада поступово обмежувалась і він фактично перетворювався на номінального главу виконавчої влади. Відповідно до англійської конституційної доктрини король повинен діяти за порадою своїх міністрів. Рішення, які приймав кабінет, не мали в цей час ніякої юридичної сили. Вони отримували своє правове оформлення і втілювалися в життя міністрами корони після їх затвердження Таємною радою або шляхом видання парламентського акта. Всі члени кабінету за посадою входили до складу Таємної ради.

Колишні радники короля перетворювалися на справжніх міністрів. Але зберігалися колишні найменування, титули (статс-секретар, охоронець малої печатки, обер-камергер і т.д.).

Найважливішою фігурою в кабінеті був прем'єр-міністр, і саме він персоніфікував урядову політику. Прем'єр-міністр передусім був одноосібним керівником своєї партії.

Монарх продовжував залишатися главою держави, але поступово перетворювався фактично лише в номінального главу виконавчої влади.