20.З’ясуйте чому англійський парламент не втратив свого значення під час періоду абсолютизму на відміну від інших європейських держав.

Абсолютизм, тобто владу одноосібного монарха, в Англії встановив Генріх 7.Парламент був потрібний для того, щоб через нього правити народом “. Он нередко заставлял парламент вотировать субсидии на военные нужды, хотя и не вел никакой войны, от богатых людей требовал субсидий на том основании, что их богатство несомненно, а от тех, кто вел скромный образ жизни, взимал платежи под предлогом, что бережливость должна была их обогатить. Парламент продолжал существовать, но по мере укрепления королевских финансов Генрих VII стремился все реже и реже прибегать к его помощи: за последние тринадцать лет правления этого государя парламент собирался всего два раза”

Проте парламент не втрачає свою актуальність і прийшовши до влади Генріх 8 його залишає. Причиною цьому була реформація, яку проводив Генріх 8.Парламент можна сказати був виконавчим органом для проведення королем реформації . Саме парламент відділив Англію від Риму . Заседавший с 1529 по 1536 г. парламент принял ряд актов, в результате чего король был объявлен главой английской церкви («Акт о верховенстве» 1534 г.) и все сношения Англии с Римом были прерваны. Усиление королевского абсолютизма выразилось в том, что парламент принял ряд статутов, дававших короне исключительные права: в 1537 г. прошел акт, по которому прокламации и указы короля приравнивались к законам, издаваемым парламентом. В 1539 г. «кровавый статут» ввел смертную казнь за несоблюдение «шести статей», излагающих основы католического вероучения, от которого Генрих VIII не хотел отходить слишком далеко. С этого момента начались казни как протестантов за непризнание ими «шести статей», так и католиков, отказывавшихся признать короля главою церкви.

В последние годы правления Генриха VIII налоговый гнет все возрастал. В 1540 г. парламент передал королю все имения ордена госпитальеров. Они были поглощены короной с той же быстротой, как до этого монастырские земли. Тогда же парламент вотировал королю новый чрезвычайный налог, а в 1543 г. издал акт, по которому король освобождался от всех долгов, и ввел новые поборы.

В правление Генриха VIII стали ясны многие специфические черты английской абсолютной монархии. Если беспощадная борьба с феодальной знатью не представляла чего-то особенного по сравнению с другими европейскими государствами, то отношения королевской власти с парламентом, а именно сохранение сословного представительства и теснейший альянс с ним, в противоположность тому, что было во Франции, в высшей степени специфичны и объясняются собственно английской ситуацией.

21. З'ясуйте причини перемоги династії Тюдорів у війні Білої та Червоної троянд.

Червоної та Білої троянди війна - міжусобні війни феодальних кланів за англійський престол. Боролися дві гілки династії Плантагенетів - Ланкастерська (герб із червоною трояндою) і Йоркська, (герб з білою трояндою). Війна тривала тридцять років (1455-1485)

Причинами війни послужили важке економічне становище Англії (криза великого вотчинного господарства і падіння його прибутковості) поразка Англії у Столітній війні (1453), що позбавила феодалів можливості грабувати землі Франції. Ланкастери спиралися головним чином на баронів відсталої півночі, Уельсу та Ірландії, Йорки - на феодалів економічно більш розвиненого південно-сходу Англії. Середнє дворянство підтримували йорків .Йорки користувалися симпатіями і підтримкою новодворянских елементів, лондонського купецтва і взагалі мали міцну базу в більш розвинених південно-східних районах країни. Опорою ж Ланкастерів були реакційні феодальні угрупування переважно на заході та півночі королівства. Загибель у війні головних представників обох династій і значної частини знаті полегшила встановлення абсолютизму Тюдорів. Під час першой збройної сутички король Генріх 6 був взятий в полон йорками. Їх перемозі сприяли успішні дії графа Уорика, який відіграв визначну роль у подальших подіях війни. Будучи найбільшим землевласником і маючи військо з своїх челядників, він був могутнім лідером. Королева Маргарита зберігала певний вплив на політику уряду і зібравши військо виступила проти йоркістів. Коли Маргарита розпочала політику кривавого терору, відбув численні грабунки, які викликали опір населення Лондону і півдня Англії. Скориставшись цим, Уорик розбив урядові війська противника. В результаті цього загинула більшість провідників ланкастерської партії. По смерті Йорка лідером його партії став Уорик та син Річарда, Едуард. Зберігши значні сили, вони закріпилися в Лондоні, де Едуарда було проголошено королем Едуардом IV Йорком, а Маргарита з верхівкою Ланкастерів переховувались у Франції.