39. На підставі аналізу історичного процесу поясніть причини складання традиції демократії та парламентаризму у XIX ст.. У Великій Британії.

Як відомо виникнення парламенту в Англії пов'язується з підписанням Іоанном Безземельним Великої Хартії вольностей, що обмежувала владу короля і створювався виборний колегіальний орган, який поступово почав називатися “парламентом". У 1352 р. парламент було поділено на 2 палати – палату лордів і палату общин. Після цього Буржуазна революція XVII ст. призвела до того, що в парламенті сформувались два крила – торі і віги. (між 1660 и 1680 рр.).Спочатку свого створення ці перші партії носили віросповідувальний характер: віги – пуританці, торі – англіканці, а також доповнювались своїм відношенням до певних аристократичних династій: віги – противники короля Карла II і Якова II, торі – їх сторонники. Віги і Торі – одні з найдавніших партій і єдині, які пройшли 3 етапи розвитку партії (аристократичні кружки, політичні клуби, масові партії). На початку XIX ст. репресивна політика торі в особі прем'єра Р. Карслі підірвала їх вплив на маси. Ліберальне крило партії почало пошук компромісу з буржуазією, що призвело до загострення внутрішніх партійних відносин. Остаточного удару по політичним позиціям торі нанесла парламентська реформа 1832 р., що відкрила доступ до парламенту представникам промислової буржуазії. В середині XIX ст. на основі партії торі сформувалась Консервативна партія Великобританії, що існує до нашого часу. Після реформи 1832 р. почали виникати місцеві організації консерваторів, що у 1867 р. об'єдналися в Національний союз консервативних і конституційних асоціацій. Велику роль в формуванні партії зіграв Б. Дізраелі – лідер консерваторів 1846-1881, що був прем'єр-міністром в 1868 і з 1874-1880. З 1870-х до 1880-х років на Консервативну партію, яка виражала інтереси аристократів-лендлордів, стали покладатися все більш широкі кола промислової буржуазії. Поступово консерватори, продовжуючи захищати права лендлордів, почала разом з тим перетворюватися в основну партію англійського монополістичного капіталу.

40. Проаналізуйте шлях Великої Британії до участі у Першій світовій війні.

На тлі різкого прискорення світового економічного розвитку на межі ХІХ-ХХ ст. Велика Британія не зуміла добитись адекватних темпів зростання та перемістилась за рівнем промислового розвитку на третє місце. Від економічних зв’язків з колоніями все більше залежала динаміка розвитку всієї британської економіки. Останньою подією, що викликала гостру полеміку у парламенті та на сторінках преси, стала англо-бурська війна 1899-19002 рр. Щоправда, її противники у тому числі лідери Ліберальної партії Г.Кемпбелл-Баннерман, Д.Ллойд Джордж, виступали не стільки проти самої війни, скільки проти перетворення колоніальної експансії у переважаючий напрям політики, проти імперіалізму як засобу вирішення внутрішніх проблем британського суспільства. Після успішного звершення війни з приєднанням південноафриканських республік до колоніальної імперії та на тлі загострення міжнародної ситуації питання про доцільність участі країни у територіальному розподілі світу сумнівів вже не викликало. все більш помітний експансіонізм Німеччини змусив британських політиків поставити під сумнів доцільність повторення спроб дипломатичного зближення з цією країною та відмови від пошуку інших союзників. Перші кроки у цьому напрямку були здійснені на самому початку ХХ ст. Загострення відносин з Німеччиною змусило британську дипломатію переглянути політичний курс відносно Росії та Франції. 8 квітня 1904 р. була укладена англо-французька угода про вирішення усіх суперечливих проблем щодо колоніальних володінь і сфер впливу (яка отримала назву «сердечна угода» – «Антант кордіаль»). Остаточно військово-політичний блок Антанти склався з підписанням аналогічного англо-російського договору (1907).

Утворення Антанти свідчило про те, що Велика Британія остаточно визнала Німеччину своїм головним супротивником. Після зриву чергових англо-німецьких переговорів на початку 1914 р. стало зрозумілим, що Велика Британія стоїть на порозі війни.