- •1.Зробіть аналіз впливу географічних чинників та кліматичних умов на історичний розвиток Британських островів.
- •2.На підставі аналізу процесу римського, англосаксонського та нормандського завоювання з’ясуйте причини , які призвели до формування історичних регіонів Британії.
- •3. Дайте характеристику процесу романізації Британії.
- •4. На підставі аналізу кельтського та римського періодів покажіть, яку еволюцію пройшло суспільство Британії від найдавніших часів до V ст. Н.Е.
- •5. Проаналізуйте причини, які призвели до формування легенди про короля Артура і доведіть відмінність між легендарним Артуром та його реальним прототипом.
- •6. Дайте оцінку політичної діяльності Альфреда Великого з огляду на процес формування англійської державності.
- •7. Доведіть, що нормандське завоювання мало переломний характер для подальшої історії англії.
- •8.Порівняйте особливості формування феодальних відносин в Англії та в інших європейських країнах і зробіть висновок, який вплив мав цей процес на формування англійської державності.
- •10. Оцініть діяльність Вільгельма Завойовника, Генріха I, Генріха II з огляду на складання судової системи в Англії.
- •11. Складіть політичний портрет Вільгельма Завойовника.
- •12. Складіть політичний портрет Гeнpіxа іі.
- •13. З’ясуйте чинники, які впливали на зовнішню політику Англії в 11-14 ст. І не дали можливості встановити англійський контроль над Ірландією та Шотландією.
- •14.Зробіть аналіз впливу навали вікінгів на подальший розвиток Англії.
- •15. Визначте особливості англійського феодального суспільства XI-XIII ст..
- •16. На підставі аналізу історичних подій обґрунтуйте формування традиції захисту громадянських свобод в Англії.
- •17. На підставі історичної ситуації, що склалась в Європі, покажіть роль парламенту в процесі становлення англійської державності та особливістю англійського абсолютизму.
- •18. Покажіть, у чому полягала відмінність романського і готичного стилів архітектури.
- •19. З'ясуйте чинники, які визначили відмінність розвитку англійської культури доби Середньовіччя від інших європейських країн.
- •20.З’ясуйте чому англійський парламент не втратив свого значення під час періоду абсолютизму на відміну від інших європейських держав.
- •21. З'ясуйте причини перемоги династії Тюдорів у війні Білої та Червоної троянд.
- •22. Складіть політичний портрет Генріха VII
- •23. Складіть політичний портрет Генріха 8.
- •24. Соціально-економічний та політичний розвиток Англії у хiv ст.
- •25. Порівняйте правління Генріха VII, Генріха VIII та Єлизавети I.
- •26.Доведіть, що правління Єлизавети призвело до виходу Англії на міжнародну арену як впливового геополітичного гравця.
- •27. Порівняйте наслідки Столітньої війни для подальшого розвитку Англії та Франції.
- •28. Зробіть аналіз форм політичного режиму, які дала Англійська революція.
- •29. Зробіть аналіз англійської Реформації у загальноєвропейському контексті.
- •30. Розкрийте зміст такого явища, як конституційна монархія, і з'ясуйте причини її встановлення в Англії.
- •31. На підставі аналізу ситуації в європейських державах обґрунтуйте, чому саме в Англії розпочалася індустріальна революція.
- •32.На підставі аналізу історичного процесу узагальніть причини формування демократичної парламентсько-партійної системи у Великій Британії у 17 ст.
- •33. З'ясуйте ознаки промислового перевороту та індустріального суспільства та зробіть аналіз їхнього впливу на подальший розвиток Великобританії.
- •34. Порівняйте розвиток британської культури георгіанської та вікторіанської доби.
- •35. Проаналізуйте чинники формування англійської зовнішньої політики у 19ст. Та покажіть значення політики «блискучої ізоляції» для провідної ролі Великої Британії у світі.
- •36. Зробіть аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників, які призвели до утворення Британської колоніальної імперії.
- •37. Зробіть аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників, які призвели до розпаду Британської колоніальної імперії.
- •38.Розкрийте зміст таких історичних явищ, як англійський консерватизм та лібералізм 19 ст.
- •39. На підставі аналізу історичного процесу поясніть причини складання традиції демократії та парламентаризму у XIX ст.. У Великій Британії.
- •40. Проаналізуйте шлях Великої Британії до участі у Першій світовій війні.
- •41. З огляду на європейську ситуацію з’ясуйте причини зміні зовнішньої орієнтації Англії на поч. 20 ст.
- •42. Складіть політичний портрет в. Черчілля і дайте оцінку його ролі в історії Великої Британії хх ст.
- •43. Порівняйте причини участі Великої Британії у Першій и Другій світовій війнах.
- •44.Охарактеризуйте ставлення європейських держав до Британії напередодні і під час Другої світової війни і напередодні і поясніть причини такого ставлення.
- •45. Проаналізуйте, в якому напрямі відбувалась еволюція Британської імперії після Другої світової війни.
- •46. Зробіть аналіз відносин Великобританії та європейських країн у 1970-1990 рр.
- •47. Порівняйте політику лейбористів і консерваторів у 20 ст.
- •48. Складіть політичний портрет Маргарет Тетчер і дайте оцінку її ролі в історії Великобританії.
- •49. Порівняйте політику м.Тетчер і т.Блера.
- •50. Проаналізуйте, які риси визначають постмодерн та постіндустріальне суспільство.
- •51. На підставі аналізу міжнародної ситуації з'ясуйте роль Великої Британї у сучасному світі.
- •52. На підставі аналізу історичного розвитку Великої Британії з'ясуйте причини ольстерської проблеми на сучасному етапі.
- •53. На підставі аналізу ситуації в Європі охарактеризуйте суспільні проблеми Великої Британії на сучасному етапі.
48. Складіть політичний портрет Маргарет Тетчер і дайте оцінку її ролі в історії Великобританії.
Ма́ргарет Хи́льда Тэ́тчер (англ. Margaret Hilda Thatcher; 13 октября 1925, Грэнтем, Линкольншир, Англия) — премьер-министр Великобритании (Консервативная партия Великобритании) в 1979—1990, Баронесса (1992). Известна как «железная леди». Первая и пока единственная женщина, побывавшая на этом посту.
В 1959 году была выбрана депутатом Палаты общин. В 1961—1964 годах парламентский секретарь министерства пенсий и социального обеспечения.
Маргарет Тэтчер (1975)
В 1970—1974 годах Маргарет Тэтчер была министром просвещения и науки в кабинете Эдварда Хита.
С февраля 1975 года — лидер Консервативной партии. Тэтчер была представительницей неоконсервативного направления в Консервативной партии. Перед парламентскими выборами 1979 года консерваторы построили свои предвыборные обещания вокруг экономических вопросов, доказывая необходимость приватизации и либеральных реформ. Консерваторы обещали бороться с инфляцией и добиваться ослабления профсоюзов, поскольку организовываемые ими забастовки наносили значительный ущерб экономике.
По итогам выборов 3 мая 1979 года консерваторы уверенно победили, получив 43,9 % голосов и 336 мест в Палате общин (лейбористы получили 36,9 % голосов и 269 мест в Палате общин), и 4 мая Тэтчер стала премьер-министром. На этом посту Тэтчер предприняла энергичные усилия по реформированию британской экономики и всего общества. Были приватизированы многие государственные компании, значительная часть которых была убыточной. Тэтчер также провела приватизацию на рынке коммунальных услуг, а также приватизировала «British Telecom». В результате массовой приватизации многие британцы стали акционерами, что легло в основу «народного капитализма».
В финансовой сфере правительство Тэтчер боролось с инфляцией и бюджетным дефицитом. Для сокращения последнего применялись непопулярные меры: сокращение дотаций оставшимся государственным предприятиям, сокращение помощи депрессивным регионам, сокращение социальных пособий. Параллельно снижались прямые налоги и делались шаги по развитию мелкого бизнеса. Налог на добавленную стоимость, равно как и другие косвенные налоги, при Тэтчер были увеличены. Были проведены реформы пенсионной системы и системы социального страхования.
В то же время, во время первого премьерского срока Тэтчер произошёл значительный экономический спад (не в последней степени на спад в Великобритании повлияла общая рецессия), а государственные расходы лишь увеличились. Но на итоги выборов 1983 года в значительной степени повлиял Фолклендский конфликт. Во время Фолклендского конфликта Тэтчер задействовала все военные и дипломатические возможности для восстановления суверенитета Великобритании над островами. Эта политика была с одобрением встречена британцами, что заметно укрепило пошатнувшиеся позиции консерваторов и лидерство Тэтчер в партии перед парламентскими выборами 1983 года. Тэтчер также придерживалась жёсткой линии в проблеме Ольстера, результатом чего стала голодовка ирландских республиканцев, 10 участников которой умерли после 46—73 дней голодовки. На парламентских выборах 1983 года руководимые Тэтчер консерваторы получили поддержку 42,4 % избирателей, в то время как лейбористы получили лишь 27,6 % голосов. Этому также способствовал и кризис в лейбористской партии, предлагавшей дальнейшее увеличение государственных расходов, восстановление государственного сектора в прежнем объёме и увеличение налогов для богатых. Кроме того, в партии произошёл раскол, и влиятельная часть лейбористов («банда четырёх») основала Социал-демократическую партию, которая выступила на этих выборах совместно с либеральной партией. Наконец, многие избиратели надеялись, что Тэтчер несколько смягчит свою позицию по наиболее болезненным вопросам.
Маргарет Тэтчер и Рональд Рейган. Кемп-Дэвид, 1986 год
Во время второго премьерского срока Тэтчер, не делая послаблений в проводимой политике, продолжала проведение прежнего экономического курса, а также начала активную борьбу с влиянием профсоюзов: были приняты законы о запрете на принуждение ко вступлению в профсоюз, о запрете «забастовок солидарности», об обязательном предварительном предупреждении работодателей о начале забастовки и об обязательном тайном голосовании для принятия решения о начале забастовки. Хотя усилия Тэтчер были направлены на недопущение ставших частыми в Великобритании массовых забастовок, она убеждала британцев, в том, что эти меры помогут увеличить демократичность профсоюзов. Вместе со значительными сокращениями на приватизированных убыточных предприятиях и быстрым ростом безработицы эта политика вылилась в крупные забастовки. Ещё в 1981 году в Брикстоне произошли серьёзные беспорядки, которые связывались с ростом безработицы, однако правительство Тэтчер не стало смягчать свою экономическую политику, являвшуюся причиной роста безработицы. Весной 1984 года шахтёры начали забастовку после решения о закрытии нерентабельных угольных шахт, а уже летом к шахтёрам присоединились работники транспорта и металлургии. Забастовка охватила всю страну и охватила многие отрасли экономики. Для минимизации последствий забастовки правительство Тэтчер увеличило добычу нефти в Северном море и увеличило импорт нефти, а также следило за обеспечением работы тех, кто из-за боязни потерять работу не примкнул к бастующим и настроило общественное мнение против участников забастовки и профсоюзов. Результатом действий правительства стало окончание забастовки в 1985 году. Однако для борьбы с растущей безработицей правительство Тэтчер также пересмотрело систему помощи безработным: стимулировались неполный рабочий день, более ранний выход на пенсию и профессиональная переподготовка на более востребованные специальности. Кроме того, стимулировалось развитие мелкого бизнеса. Несмотря на значительный уровень безработицы в начале и середине 80-х, благодаря отходу от традиционной послевоенной политики полной занятости многие промышленные предприятия сумели значительно улучшить свою конкурентоспособность, сократив издержки. В свою очередь, это способствовало экономическому росту.
На парламентских выборах 1987 года консерваторы вновь победили, получив 42,2 % голосов против 30,8 % у лейбористов. Это было связано с тем, что Тэтчер, несмотря на принятые ей жёсткие и непопулярные меры в экономике и социальной сфере, удалось добиться стабильного экономического роста. Начавшие активно поступать в Великобританию иностранные инвестиции способствовали модернизации производства и увеличению конкурентоспособности выпускаемой продукции. При этом правительство Тэтчер долгое время удавалось сохранять инфляцию на очень низком уровне. Кроме того, к концу 80-х благодаря предпринимаемым мерам значительно сократился уровень безработицы.
Внешняя политика
Во внешней политике Тэтчер ориентировалась на США и поддерживала инициативы Рональда Рейгана в отношении СССР. В то же время, Тэтчер, в отличие от многих консерваторов, прохладно относилась к идее дальнейшего сближения с ЕЭС, что стало одной из причин её отставки. Значительную огласку получило в 1986 году «дело Вестлэнда», Тэтчер приложила все усилия к тому, чтобы «Westland», национальный производитель вертолётов, и авиастроительная компания «British Aerospace», отказались от предложения о слиянии со стороны европейских компаний в пользу предложения «Вестлэнду» от американской компании «Sikorsky Aircraft». Роль Британского Содружества при Тэтчер уменьшилась. Разочарование Тэтчер в этой организации объяснялось повышенным, с её точки зрения, интересом Содружества к урегулированию положения на юге Африки на условиях, не отвечавших требованиям британских консерваторов. Тэтчер рассматривала Содружество лишь как полезную структуру для ведения переговоров, не представлявших большой ценности[2].
Решительными действиями Тэтчер заслужила прозвище «железная леди» за непреклонное следование избранному курсу, несмотря на нападки и критику. В ноябре 1990 года из-за внутрипартийных разногласий оставила пост лидера партии и кресло премьер-министра. Должность премьер-министра занял более либеральный Джон Мейджор.
Премьерство Тэтчер было самым продолжительным в XX веке, со времён Солсбери (1885, 1886—1892 и 1895—1902), и самым продолжительным непрерывным пребыванием в должности со времён лорда Ливерпуля (1812—1827).
У 1959 році була вибрана депутатом Палати громад. У 1961—1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970—1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Хіта. З лютого 1975 року лідер Консервативної партії.
У 1979 році стала прем'єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.
Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, задіявши всі військові і дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великобританії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (незважаючи на жорстку критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії і посаду прем'єр-міністра.
Прем'єрство Тетчер було найтривалішим в XX столітті. Навіть у XIX столітті довше, ніж вона, британський уряд очолювали тільки лорд Ліверпуль і Гладстон (причому Гладстон не поспіль).
Тетчер виступала за зменшення рівня впливу держави на економіку, підтримку вільного ринку та підприємництва. Вона намагалась припинити, як їй здавалось, надмірне втручання держави в економіку, та домагалась цього шляхом приватизації державних підприємств та муніципального житла.[1] Після правління Джеймса Калагана, уряд дійшов висновку, що кейнсіанський підхід до керування попитом провалився, Тетчер відчувала, що економіка не самобалансувалась і потребу в нових фіскальних програмах зосереджених на інфляції.[2] Вона почала економічні реформи з підвищення процентної ставки для уповільнення зростання грошової маси та уповільнення, в такий спосіб, інфляції.[3] Було зменшено бюджет[4] та скорочено видатки на громадські програми, зокрема, на охорону здоров'я, освіту, та будівництво житла.[1] Вона також запровадила обмеження на друк грошей та законами обмежила діяльність профспілок.[1]
[ред.]
Профспілки
Тетчер вважала за необхідне обмежити вплив профспілок, звинувативши їхніх лідерів у підриві парламентської демократії та економічного поступу через паралізуючі страйки.[5] Декілька профспілок розпочали страйки у відповідь на законодавчі ініціативи обмеження їхньої влади, але їхній спротив, зрештою, було подолано.[6] Лише 39% членів профспілок віддали свої голоси за Лейбористів на загальних виборах 1983 року.[7] За твердженням Бі-Бі-Сі, Тетчер «вдалося зруйнувати вплив профспілок, що формувався й існував протягом майже цілого покоління.»
Первым шагом к завоеванию национального признания было решение Тэтчер отменить программу бесплатной раздачи молока для детей. Она решила реформировать систему социальных пособий, сэкономить деньги, перераспределив суммы, предназначенные для школьных программ раздачи молока, самим преподавателям. Она всегда чувствовала, что "государство всеобщего благоденствия" является главным источником социальных проблем, и ее предпринимательские озарения доставляли ей массу неприятностей со стороны левых политических деятелей.
Уже через месяц после вступления на пост она срезала высшую ставку налога на трудовой доход с 83 процентов до 60 процентов и сократила максимальную ставку налога на нетрудовой доход с 90 процентов до 75 процентов. Она подняла налог на добавленную стоимость, сняв ограничения валютного контроля и отказалась от директивного регулирования заработной платы и цен.
Пример упорства и бесстрашия Тэтчер был продемонстрирован ее агрессивной позицией во время аргентинского вторжения на Фолклендские острова всего лишь на втором году ее правления. Эти острова расположены в 8000 миль от Англии с населением не более 1300 британских подданных с их 650000 овец и десятью миллионами пингвинов.
Во время предвыборной кампании 1979 года Тэтчер обещала сократить инфляцию, ограничить власть профсоюзов, создать новую промышленность и торговлю, вернуть процветание и радикально преобразовать социальную систему благосостояния в Англии, демонтировав государство "всеобщего благоденствия". Она выполнила все эти обещания, достигнув цели с элегантностью и блеском. Можно биться об заклад, что Англии очень повезло с этой сильной и волевой женщиной, которая имела высокую мечту и никогда не позволяла чему-нибудь или кому-нибудь помешать ее реализовать.
1970 року, коли консерватори повернулися до влади, Тетчер з тіньового перетворилася на справжнього міністра освіти. Тут вона повела запеклу боротьбу проти започаткованої попереднім, лейбористським, урядом реформи системи середньої освіти, яка передбачала ліквідацію привілейованих державних шкіл і запровадження єдиних вимог і прав для всіх випускників. Хоча пані міністр пропонувала скоротити державні витрати на середню освіту аж на третину, вона обстоювала збереження дотацій з бюджету для найпривілейованіших приватних шкіл. Обурення опонентів посилювала та обставина, що її син Марк саме на той час учився в Харроу — найдорожчій в Британії школі для хлопчиків, заснованій у ХVІ столітті. Тетчер на третину підвищила вартість шкільних сніданків і запровадила плату за молоко, яке доти безкоштовно роздавалося учням молодших класів державних шкіл. 1972 року сотні вчителів демонстративно залишили залу, де проходила загальнонаціональна вчительська конференція, коли почався виступ Тетчер. Преса охрестила її «найнепопулярнішою жінкою у Великій Британії» і приклеїла прізвисько «крадійка молока». Навіть її вірний Деніс обережно пропонував дружині покинути політику.
Нова керівниця британського уряду поставила перед своєю командою чітке завдання: максимально обмежити втручання держави в життя суспільства. А за рахунок цього дати простір вільній ініціативі людини, звільнивши її від дріб’язкової опіки з боку держави, і водночас повернути державі традиційний авторитет і владу в принципових питаннях громадського життя. Епоха Тетчер — це час, коли після 30-річного панування колективістських цінностей у Британії на перший план стала висуватися значущість людської особистості, вільної, але й відповідальної за все, що відбувається в суспільстві.
Було запроваджено суттєві податкові пільги для середнього та малого бізнесу. Більшість націоналізованих лейбористами в попередні роки промислових підприємств Тетчер реприватизувала, докладаючи при цьому максимум зусиль, щоб якомога більша частина їхніх акцій потрапила до рук дрібних акціонерів.
Тим часом почали приносити довгоочікувані плоди і тетчерівські економічні реформи. Інфляцію справді було приборкано, безробіття почало стрімко знижуватися, в країні почався бум у сфері високих технологій. Як з’ясувалося вже після відставки Тетчер, за 11 років її правління середні темпи економічного зростання в Британії були втричі вищі ніж у попереднє десятиріччя і стали найвищими серед усіх великих промислово розвинутих країн світу за винятком Японії. Британії вдалося здійснити структурну перебудову і модернізацію своєї економіки. «Хвора людина Європи» одужала.