Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ!!!!!!!Страноведение.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
21.11.2018
Размер:
2.81 Mб
Скачать

43. Порівняйте причини участі Великої Британії у Першій и Другій світовій війнах.

Напередодні Першої світової війни у британському суспільстві склалася тривожна ситуація. У Британії напередодні світової війни у зв'язку з внутрішніми протиріччями створилася загроза затвердження ліберальної демократії, з чим існуючі закони та суспільні інститути, здавалося, не в силах були впоратися. І все ж, як вже не раз відбувалося в минулому, перед обличчям військової небезпеки ці протиріччя були улагоджені з неймовірною швидкістю. Націю згуртувало почуття єдиної мети. Протягом перших тижнів після того, як Британія 4 серпня оголосила про вступ у війну, лише в окремих випадках спостерігалися прояви паніки. 

Утворення Антанти свідчило про те, що Велика Британія остаточно визнала Німеччину своїм головним супротивником. Особливо турбувало британських політиків нарощування Німеччиною морських озброєнь. У 1905 р. у Великій Британії був закладений броненосець нового покоління, назва якого – «Дредноут» – стала спільною для всього класу подібних суден. Невдовзі будівництво таких же кораблів розпочалось у Німеччині. Поява дредноутів суттєво змінила воєнно-морський паритет. Віднині морська перевага все більше залежала від здатності провідних держав нарощувати гонку озброєнь та використовувати для неї весь потенціал національної індустрії. Це підштовхувало обидві сторони до відкритого конфлікту. У березні 1912 р. британський парламент прийняв закон про необхідність закладення двох дредноутів проти одного німецького. У цей же період Велика Британія надала дипломатичну підтримку своїм союзникам у балканському питанні. Після зриву чергових англо-німецьких переговорів на початку 1914 р. стало зрозумілим, що Велика Британія стоїть на порозі війни.

Великобританія була однією з країн-творців міжнародної політичної системи після Першої світової війни. У той же час, як найсильніша європейська «велика держава», Великобританія традиційно прагнула зберігати паритет сил на континенті, поперемінно підтримуючи ті чи інші країни. Нова повномасштабна війна на європейському континенті була для Великобританії вкрай небажана як з економічної, так і з політичної точки зору. У 1933 році до влади в Німеччині прийшли нацисти, одним з основних гасел яких був реванш за поразку у Першій світовій війні. Паралельно відбувалася форсована індустріалізація і мілітаризація СРСР. Вважаючи «радянську загрозу» досить серйозною, англійський уряд йшло на поступки нацистській Німеччині, що вело до її посилення в якості «противаги» СРСР. Вершиною цієї політики стала Мюнхенська угода (1938).При цьому передбачалося, що Німеччина, тим не менш, залишиться під контролем «великих держав» і, в першу чергу, Великобританії. Порушення Німеччиною Мюнхенської угоди, розділ і захоплення Чехословаччини в березні 1939 року означали крах британської зовнішньої політики - Німеччина вийшла з під контролю «великих держав» і ставала домінуючою силою в Центральній і Східній Європі.

У серпні 1939 року був підписаний Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, який став повною несподіванкою для Великобританії. Секретні протоколи договору передбачали розділ Східної Європи між СРСР і Німеччиною, в тому числі Польщі, якій Великобританія раніше гарантувала безпеку. Це означало крах всієї британської зовнішньої політики в Європі і поставило імперію у вкрай складне становище, змушуючи її готуватися до війни.