2.5. Економічне обґрунтування і ефективність систем преміювання.

Основою визначення ефективності системи преміювання є два важливих обмеження у виплаті премій:

а) сума усіх преміальних виплат не може перевищувати суму прибутку, отриманого в результаті застосування даної системи:

б) преміювання із фонду заробітної плати за зростання кількісних показників не повинно призводити до відносної перевитрати фонду заробітної плати, обчисленому за встановленим прирістним нормативом, а преміювання за покращання якісних та інших показників, що здійснюється із ФМЗ (фонд матеріального заохочення), − не повинне перевищувати у грошовому виразі тих сум додаткових відрахувань, які нараховуються до ФМЗ у зв’язку з досягненнями цих показників.

При цьому необхідно постійно здійснювати прямий і безпосередній зв’язок показників преміювання з кінцевими результатами праці робітників. Враховуючи особливу важливість контролю за витратами фондів оплати за працю, системи преміювання за будь-яких умов не повинні призводити до їх перевитрат. Крім того, при обґрунтуванні і оцінці ефективності преміальних систем необхідно враховувати і соціальний ефект, який виражається у справедливій оцінці трудового внеску кожного робітника і колективу в суспільне виробництво.

Граничні розміри премій визначаються:

• за перевиконання показників обсягу на основі двох умов:

1) зниження собівартості і збільшення планового прибутку у зв’язку із зростанням кількісних показників;

2) відносна економія фонду заробітної плати, обчислена за встановленим для даного підприємства нормативом:

	17
	18

де () − собівартість планова додаткового випуску продукції, грн.; d_упв.пл − доля планова умовно-постійний витрат у собівартості продукції; Q_д − обсяг додаткового випуску продукції (товарної), грн.; П_пр(пл) − плановий процент прибутку у вартості продукції; ФЗП_пр − фонд прямої заробітної плати робітників, яких преміюють, грн.; Н_зп − норматив ФЗП на гривню продукції виготовленої понад план, коп.; К_д − коефіцієнт, який показує долю економії на преміювання робітників (не може перевищувати одиницю).

Для визначення економічно обґрунтованого розміру премії приймають менше із двох отриманих значень, що автоматично забезпечує економію за другим граничним значенням:

• за зменшення браку, а також за здачу продукції з першого подання:

19

де − сума відносного зниження собівартості за рахунок скорочення браку і витрат по відношенню до базового періоду, грн.; П_пб − середній процент втрат продукції або випадків здачі з другого подання за базовий період, %;− складається із суми зниження собівартості за рахунок відносного збільшення виготовлення продукції (С/в_дв · d_упв.пл), зменшення витрат матеріальних ресурсі на виправлення браку або брак невиправний і зменшення витрат на заробітну плату з виправлення браку (Р_мр і Р_зпб);

• за економію матеріальних ресурсів:

20

де В_факт і В_н − відповідно витрати даного виду сировини на одиницю продукції фактично і за нормою у натуральному вимірі; Q_р − обсяг робіт в тих же одиницях виміру; Ц − ціна за одиницю, грн.; К_д − коефіцієнт, який показує долю від економії, направлену на преміювання.

Джерелом виплат є пряме скорочення витрат;

• за підвищення якості продукції, яка залежить від робітника:

21

де Q_1пл і Q_1факт − відповідно обсяг продукції 1-го сорту за планом і фактично у натуральному виразі; Ц_1с і Ц_2с − відповідно ціна за 1-й і 2-й сорт продукції, грн.

Джерелом преміювання є різниця у цінах між вищим і нижчим сортами продукції. Від суми визначається доля для виплат.