“___” __________ 20 __ р.

Практична робота до теми 10.

План:

1. Повторити лекцію та перевірити рівень знань за контрольними питаннями.

2. Ознайомитися з методичними рекомендаціями щодо здійснення розрахунків.

3. Набути навичок практичних розрахунків. Закріпити навички.

1. Питання для контролю:

1. Дайте визначення поняттям "ефективність", "продуктив­ність", "продуктивність праці".

2. Які показники характеризують продуктивність праці? Дайте їх визначення.

3. Назвіть методи виміру продуктивності праці.

4. Який з методів виміру продуктивності праці є найбільш точним? Поясніть чому.

5. Який з методів виміру продуктивності праці є найбільш універсальним? Поясніть чому.

6. Які фактори впливають на продуктивність праці та як вони групуються?

7. Як здійснюється вплив різних факторів на рівень продуктивності праці?

8. Що таке резерв продуктивності праці та як вони класифікуються?

9. У чому полягає сутність управління продуктивністю праці?

10. Які етапи включає програма управління продуктивністю праці на підприємстві?

2. Методичні рекомендації щодо здійснення розрахунків.

1.1. Вимірювання продуктивності праці

Продуктивність праці − це продуктивна конкурентна праця, яка визначається кількістю продукції, виготовленої за одиницю робочого часу (час, місяць, рік). Продуктивність праці може бути індивідуальна і суспільна. Показником продук-тивності індивідуальної праці є виробіток (натуральний, трудовий, вартісний).

Виробіток у натуральному вигляді (Н_вир) визначається відношенням обсягу продукції (Q_в) до числа робітників (Ч_р), або кількості витраченого робочого часу (затрат праці) (Зп_р):

або

(1), (2)

Продуктивність праці за показниками виробітку визначається:

(3)

де Н_{вир(факт)} і Н_вир(пл) − фактичний і плановий виробіток продукції.

Виробіток за трудовим методом визначається відношенням суми добутку виготовленого обсягу видів продукції у натуральному виразі (Q_ві) і відповідних затрат праці на одиницю продукції (Т_рі) до числа робітників або працюючих (Ч_р):

(4)

Обсяг виробництва в нормо-годинах визначається за формулою:

(5)

де Q_ві − кількість виготовлених виробів; Т_рі − трудомісткість одиниці деталі.

Продуктивність праці за показниками трудомісткості визначається:

(6)

де Т_р(пл) і Т_р(факт) − планова і фактична трудомісткість продукції.

Продуктивність суспільної праці оцінюється за розміром національного доходу, який приходиться на одного робітника, зайнятого у сфері матеріального виробництва. Індексна форма розрахунку має вираз:

(7)

де І_пп , ІQ_в, І_чр – відповідно індекси змін продуктивності праці, обсягу чисельності і робітників.

Для визначення рівня продуктивності праці (суспільної) різницю між валовим суспільним продуктом (ВСП) і матеріальними затратами (МЗ) ділять на чисельність робітників (Ч_р):

(8)

Для визначення середньорічного темпу зростання продуктивності праці застосовується наступна формула:

(9)

де І_пп − індекс середньорічного зростання продуктивності праці; І_тзп − індекс загального темпу зростання продуктивності праці; n − кількість років.

У практичних розрахунках індекс зміни продуктивності праці (І_пп) визначається як зворотна величина до індексу трудомісткості (І_тр) і навпаки:

Іпп = 1: Ітр або Ітр = 1: Іпп

(10, 11)

При розрахунках в процентах (а − продуктивність, в − трудомісткість) використовуються формули :

(12, 13)

Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок продуктивності праці (ПQ_в) розраховується як добуток продуктивності праці за плановий період на чисельність робітників у звітному періоді (Ч_р):

(14)

Абсолютний приріст виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих (ПQ_ч) визначається як різниця між загальним приростом продукції (ПQ) і приростом обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ПQ_пп):

(15)

Долю приросту продукції розраховують індексною або процентною формою:

	(16)
	(17)

Виробіток в одиницю часу вимірюється в тих же одиницях, що й обсяг виробництва: в натуральних, умовно-натуральних, у трудових (нормо-годинах) і вартісних (грн. валової, товарної, реалізованої продукції).

Зробимо декілька практичних зауважень з порядку проведення розрахунків:

1. Масштаб часу повинен бути єдиним. Наприклад, якщо для розрахунків за одиницю виміру прийняли восьмигодинний робочий день, то робочі дні другої тривалості слід призвести шляхом перерахунку (за допомогою відповідних перевідних коефіцієнтів) до восьмигодинного.

2. З метою виміру продуктивності праці переведення показників обсягу в умовно-натуральні слід проводити з урахуванням питомої нормативної трудомісткості, а не за фізичними властивостями продукції (потужності, хімічному складу, ваги), так як ці властивості безпосередньо не пов’язані з затратами праці. При перерахунку натуральних показників в умовно-натуральні через відносні коефіцієнти нормативної трудомісткості за одиницю рекомендується прийняти виріб (вид роботи) з найменшою трудомісткістю.

3. Для точного виміру продуктивності праці при використанні вартісних методів обліку обсягу продукції використовуються індекси постійного, змінного складу і структурного зрушення. Індекс змінного складу визначається шляхом порівняння виробітку звітного періоду (В1) з виробітком у базовому періоді (В0). Даний показник змінюється не тільки в структурі асортименту продукції, але й у матеріаломісткості. Для зменшення цього впливу розраховується індекс постійного складу як середньоарифметичний із добутку індексів продуктивності праці на чисельність робітників або на відпрацьований час у звітному періоді. Структурний індекс визначається як відношення індексу змінного складу до індексу постійного складу.

4. Вимірювання продуктивності праці за товарною (валовою або нормативно-чистою продукцією) дозволяє виявити вплив змін матеріаломісткості і трудомісткості на показник продуктивності праці при оцінці діяльності підприємства. У діючий звітності наводяться показники виробітку, обчислені за товарною і чистою продукцією. На основі цієї інформації розраховується продуктивність праці. Оскільки на показник продуктивності праці, здійснюють вплив зміни матеріаломісткості продукції, а вимірники нормативно-чистої або умовно-чистої продукції не мають цього впливу, то порівняння розрахованої за цими показниками продуктивності праці дає можливість судити про зміни матеріаломісткості продукції. Якщо, наприклад, І_{пп(тов )}> І_{пп(чист)}, то матеріаломісткість продукції збільшилась, і навпаки.

Таким чином, показником, який поєднує індекси продуктивності праці, є індекс матеріаломісткості (І_мм).

(18)

5. Для визначення продуктивності праці застосовують і методи вартісного вимірювання обсягів виробництва продукції і виробітку:

1. за умовно-чистою продукцією (УЧП), до складу якої включають розмір амортизаційних відрахувань:

(19)

де ТП – товарна продукція, грн.; МЗ – матеріальні затрати, грн.; АМ – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

2. за нормативною вартістю обробки (НВО), яка визначається за нормативами затрат заробітної плати виробничих робітників з відрахуванням на соціальне страхування, нормативами цехових і загальногосподарських витрат;

3. для розрахунку продуктивності праці за нормативно-чистою продукцією необхідно визначити норматив чистої продукції. За даними калькуляції розрахунок виконується у такій послідовності шляхом визначення: суми прямих затрат; величини виробничої собівартості; собівартості за мінусом матеріальних затрат; нормативу прибутку; розміру заробітної плати промислово-виробничого персоналу, так як ця заробітна плата враховується у нормативі чистої продукції. Для цього слід розрахувати коефіцієнт заробітної плати (К_зп) за формулою:

(20)

де ЗП − заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства за попередній рік розрахунку нормативу; ЗП_р − основна і додаткова заробітна плата основних робітників за попередній рік розрахунку нормативу.

Визначивши коефіцієнт заробітної плати і помноживши його на розмір заробітної плати основної і додаткової за калькуляцією, визначаємо розмір заробітної плати персоналу обслуговування і управління;

• визначаємо норматив чистої продукції (НЧП), як сума нормативного прибутку, заробітної плати основних робітників за калькуляцією, заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, обов'язкових платежів на заробітну плату;

• ціна продажу (Ц_о) для розрахунку товарної продукції визначається як сума нормативного прибутку і повної собівартості продукції;

• продуктивність праці за нормативною чистою продукцією визначається:

	(21)
	(22)

де П_п(нчп), П_п(тпр) − відповідно продуктивність праці за нормативно чистою і товарною продукціями; Q_і − кількість продукції, що виготовляється, шт.; Ч_р − кількість робітників, чол.