16.Поняття та структура заробітної плати

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно з ст. 214 Трудового кодексу заробітна платня має чітку структуру:

-Основна заробітна платня. - Додаткова заробітна платня.

Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів). У пункті 3 цієї статті дається визначення додаткової заробітної плати яка виплачується у вигляді виплат за перевиконання норм праці при відрядній формі заробітної плати, а також доплат, надбавок, премійттза результатами роботи підприємства за рік.Крім основної та додаткової заробітної плати існують заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановленні норми.

17.Поняття й ознаки права

Право формується у державно організованому суспільстві як основний нормативний регулятор суспільних відносин. Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки котрі встановлюються і охороняються державою, виражають загальні інтереси населення держави, спрямовані на регулювання суспільних відносин та задоволення загальносоціальних потреб.

Виділяють такі види функцій права:

- регулятивна (спрямована на позитивний правовий вплив з метою упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення заборон, дозволів тощо):

- охоронна (здійснюється органами держави, які приймають індивідуально-владні рішення, виконання яких гарантується державним примусом);

- виховна (виховання поваги до права за допомогою якості законів, їх справедливого змісту);

- інформаційна (право інформує людей про волю законодавця);

- оціночна (право виступає як критерій правомірності чи неправомірності дій).

18.Типи управлінської діяльності в адміністративному праві України

Адміністративне право – це галузь права, що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру. предметом адміністративного права є два типи управлінської діяльності: виконавчо-розпорядчий, здійснюється органами виконавчої влади, і управлінський, здійснюється іншими державними органами і громадськими організаціями. Загальне між ними полягає у збігу формальних моментів(підбір кадрів, контроль та перевірка тощо), а відмінність між ними пов’язана з характером і призначенням діяльності, її значенням у механізмі здійснення функцій держави.До методів адміністративного права належать: метод переконання, примусу, адміністративний(органи управління безпосередньо встановлюють певні правила поведінки своїм підлеглим), економічний(заохочувальний, зниження ціни, податків тощо).