“___” __________ 20___ р.

Практична робота до теми 9.

План:

1. Повторити лекцію та перевірити рівень знань за контрольними питаннями.

2. Ознайомитися з методичними рекомендаціями щодо здійснення розрахунків.

3. Набути навичок практичних розрахунків.

4. Закріпити навички самостійним розв'язком задач.

1. Питання для контролю:

1. Дайте визначення поняттю «робочий час».

2. Що таке режим праці та у чому його призначення?

3. З якою метою здійснюється класифікація робочого часу?

4. Яка структура робочого часу?

5. Чим структура робочого часу відрізняється від балансу часу зміни?

6. Як здійснюється контроль за використанням робочого часу?

7. Які шляхи скорочення затрат робочого часу?

8. У чому полягає відмінність між нормами та нормативами праці?

9. Які роботи підлягають процесу нормування?

10. Як класифікуються методи вивчення затрат робочого часу?

11. Що таке фотографія робочого часу?

12. Що представляє собою самофотографія робочого часу?

13. Яку роботу включає в себе проведення хронометражу?

14. Як класифікується час використання устаткування?

15. За якими показниками визначають ступінь використання робочого часу?

2. Методичні рекомендації щодо здійснення розрахунків.

1. Затрати робочого часу і методи їх вимірювання

Нормування праці − це визначення кількості живої праці необхідної для виконання тієї чи іншої роботи. Метою нормування є визначення обґрунтованих норм затрат праці по кожній категорії робітників.

Норми затрат праці визначаються різними методами. Розглянемо основні з них. Сумарний метод нормування − визначення норми затрат праці на основі особистого досвіду або звітних даних про фактичні затрати робочого часу(фактичний виробіток робочих) при виконанні даної чи аналогічної роботи. Встановленні сумарним методом норми затрат праці називають дослідно-статистичними. Дослідно-статистичні норми не відображають необхідні затрати праці. В кращому випадку вони відображають лише фактичний виробіток, досягнутий у минулому. Такі норми затрат праці не можна вважати прогресивними. Аналітичний метод нормування (друга назва − технічне нормування) визначення затрат праці шляхом ділення роботи(операції) на складові елементи, які потім аналізуються, встановлюються затрати робочого часу і після складання всіх тривалостей елементів встановлюється норма часу на операцію. Норми затрат праці, які встановлені таким методом називаються технічно-обґрунтованими. Вони є прогресивними, так як орієнтують робітника на досягнення максимально можливого виробітку. При аналітичному методі нормування праці затрати робочого часу вивчають шляхом спостереження на робочому місці. Для цього використовують хронометраж, фотографію робочого дня і фотохронометраж.

1. Хронометраж – це вивчення затрат робочого часу на робочому місці, при якому шляхом спостереження і фіксації заміряють затрати робочого часу на виконання окремих елементів операції, які повторюються з кожною одиницею продукції.

Довідникові матеріали щодо здійснення хронометражу.

Необхідне число замірів при хронометражі.

Таблиця 1

Нормативний коефіцієнт стійкості хроноряду Ку	Необхідна точність середньої величини хроноряду %
	97	95	92	90	85	80
1,1	6	4	4	3	-	-
1,2	12	7	5	4	3	-
1,3	22	10	6	5	4	-
1	2	3	4	5	6	7
1,4	31	14	7	6	5	3
1,5	45	19	9	7	5	4
1,6	60	22	11	8	6	5
1,7	75	27	13	10	6	5
1,8	91	33	16	11	7	5
2,0	125	45	22	14	8	6
2,3	174	63	25	19	10	7
2,5	205	75	30	21	11	8
3,0	278	100	40	25	14	10

Примітка: допустима точність хронометражних спостережень залежить від типу виробництва і встановлюється у таких обмеженнях: масове виробництво (3−5%); багатосерійне – (5−8%); серійне – (8−10%); дрібносерійне і одиничне – (10−20%).