10.3. Основні форми міжнародних розрахунків

Основними формами міжнародних банківських розрахункових операцій є акредитив, інкасо та банківський переказ, що регламентуються інструкцією НБУ “Про організацію безготівкового обігу в Україні”.

В “Універсальних правилах та умовах застосування акредитива”, розроблених Міжнародною торговельною палатою в 1983 році, дається таке визначення акредитива: акредитив означає будь-яку угоду, у силу якого банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкції клієнта (наказодавця акредитива) чи його розпорядження, або повинен здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або в його розпорядження, або повинен акцептувати переказні векселі, виставлені бенефіціаром, або дає повноваження іншому банку зробити такий платіж чи оплатити, акцептувати або не акцептувати (купити або врахувати) переказані векселі, проти передбачених документів, якщо всі умови акредитива дотримані.

Система розрахунків за допомогою акредитива являє собою метод платежів у міжнародній торгівлі, що надає експортеру гарантію платежу, у випадку дотримання визначених умов. Акредитивна форма розрахунків застосовується в тих випадках, коли необхідно мати гарантію оплати, коли клієнти недостатньо інформовані про фінансовий стан один одного або мають підстави не довіряти один одному.

Акредитив дає продавцю гарантію одержати платіж від покупця. Експортер одержує зобов’язання банку, що відкриває акредитив, по якому він одержує гроші, якщо всі документи будуть відповідати умовам контракту. По акредитивній формі розрахунку продавця не турбує платоспроможність покупця. Він страхує свою вимогу тим, що один або два банки дають йому платіжне зобов’язання, що залежить тільки від наявності визначених документів і виконання умов акредитива.

В угоді з акредитивом беруть участь 4-5 сторін:

1. Заявник — покупець товару. У більшості випадків заявник має рахунок у банку, що відкриває акредитив.

2. Банк-емітент — це банк, що відкриває акредитив, саме цей банк видає письмову гарантію на користь одержувача у формі акредитива. Юридичні відносини між покупцем і відкриваючим банком визначаються договором про обслуговування.

3. Виконуючий банк — банк, розташований в країні продавця, який на прохання банка-емітента відкриває акредитив, повідомляє продавця про строки й умови акредитива. Виконуючий банк не несе ніякої відповідальності за оплату акредитива. Іноді в акредитивній угоді бере участь підтверджуючий банк, який на прохання або з дозволу банку-емітента додає до акредитива свою власну гарантію. Підтверджують у такий спосіб тільки безвідкличні акредитиви.

4. Одержувач коштів (бенефіціар) - продавець або експортер, на чию користь відкривається акредитив.

Документи, що підтверджують виплату за акредитивом, повинні надаватися в банк бенефіціара до закінчення терміну дії акредитива й підтверджувати виконання всіх умов угоди. При порушенні хоча б однієї умови виплата не здійснюється. Кожен акредитив визначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром (якщо він не переказний).

Існує багато видів акредитивів, основними з яких є:

Відкличний акредитив – умови угоди можуть бути змінено або анульовано банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив - узвичаєна в міжнародній практика форма - акредитив не може бути анульований або змінений без згоди всіх зацікавлених сторін. Банк, що відкриває в себе безвідкличне зобов’язання оплачує акредитив, якщо одержувач виконає всі необхідні умови.

Безвідкличний акредитив являє додаткову гарантію платежу з боку іншого банку, що не є емітентом. Банк, що підтверджує акредитив, приймає на себе зобов’язання оплачувати документи, що відповідають умовам акредитива, якщо банк-емітент відмовиться здійснити платіж.

Револьверний акредитив- випускається на суму, яка залишається незмінною протягом обговореного терміна. При списанні такої суми її повний обсяг відновляється негайно або після одержання авізо (підтвердження) банка-емітента про те, що попередні пред’явлені документи визнані їм дебетованими.

Акредитив із "червоною обмовкою" - передбачає можливість для продавця вимоги від банка-кореспондента одержання авансу на обговорену суму. Аванс виплачується під квитанцію і письмове зобов’язання бенефіціара за умови своєчасного надання відвантажувальних документів.

Платіжний акредитив передбачає, що у ньому обумовлюється, що він використовується шляхом платежу проти пред’явлення документів і тратт (якщо потрібно).

Переваги акредитивної форми розрахунків:

Переваги для продавця	Переваги для покупця
на підставі платіжного зобов’язання банку він може бути упевнений, що одержить гроші, якщо виконає всі умови контракту; покупець не може затримувати оплату; виторг продавець одержує майже одночасно з постачанням товару	покупець упевнений, що банк здійснить оплату на користь продавця тільки у випадку підтвердження відправлення товару відповідно до договору; можливість одержання товару в кредит

Розрахунок у формі документарного акредитива здійснюються в такий спосіб:

Сторони укладають контракт, у якому визначають акредитивну форму розрахунку. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера, що повторює всі умови поділу контракту про платежі.

Експортер готує товар до відвантаження і сповіщає про це імпортеру.

Отримавши повідомлення, покупець спрямовує своєму банку заяву на відкриття акредитива.

Після відкриття акредитива, він направляється експортеру, на користь якого він відкритий (бенефіціару), через банк, що обслуговує експортера. Такий банк називають авізуючим банком.

Отримавши від емітенту акредитив, банк перевіряє його істинність і передає бенефіціару.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на предмет відповідності умовам контракту, і у випадку згоди з умовами відкритого в його користь акредитива, у встановлені терміни здійснює відвантаження товару.

Експортер одержує транспортні документи і подає їх разом з іншими документами у свій банк.

Після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати.

Отримавши документи, емітент перевіряє їх, переказує суму платежу банку експортера. Одночасно банк-емітент стягує кошти з імпортера, дебетуючи його рахунок.

Банк експортера зараховує кошти бенефіціару й імпортер вступає в право володіння товаром.

Документарний акредитив - це надійний і часто самий зручний (для експортера) метод платежу. Акредитив найбільш повно забезпечує своєчасне одержання експортного виторгу. Розрахунки у такій формі більш характерні для угод, що передбачають платіж проти надання експортером документів або надання покупцю короткострокового (до 1 року) комерційного кредиту. Використання документарного акредитива для оплати повної вартості товару при розрахунках у рахунок середньострокового комерційного кредиту вкрай незначне.

При наданні покупцю кредиту на тривалий термін акредитив може використовуватися в сполученні з іншими формами міжнародних розрахунків і покривати ту частину вартості товару, що оплачується проти надання банку комерційних документів, тобто готівкою.

Акредитиви на умовах акцепту тратти виписуються до розрахунку з відстрочкою, а не по пред’явленню або вимозі. Звичайно акцепти підлягають до оплати через визначену кількість днів після терміна пред’явлення. Термін погашення визначається з розрахунку часу, що пройде з моменту пред’явлення векселя банку, що акцептує.

Інкасо є основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. Застосування інкасової форми розрахунку регулюється “Уніфікованими правилами по інкасо”, розробленими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до правил “інкасо” означає операції, що здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій, із документами з метою одержання акцепту і/або платежу; видачі документів проти акцепту і/або платежу; видачі документів на інших умовах.

Іншими словами інкасо - це доручення експортера (кредитора, продавця) своєму банку одержати від імпортера (платника, покупця) безпосередньо або через інший банк визначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у встановлені терміни. Термін "інкасо" походить від італійського "виторг".

В основі інкасової форми розрахунків лежить погодження експортера зі своїм банком, яке передбачає його зобов’язання передати товаророзпоряджувальні документи імпортеру тільки за умови виплати останнім вартості відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні імпортера. При цьому на банках не лежить відповідальність по оплаті документів.

При інкасовій формі розрахунків продавець не втрачає права володіння товаророзпоряджуваними документами, а отже і товарами до надходження платежу або одержання юридично оформленого документа, що дає право висунути проти несплати позов.

Документи, які приймають участь в операції по інкасо, розділяються на 2 групи:

• фінансові (переказні векселя, прості векселя, чеки й ін. документи, використовувані для одержання платежу грошима) ,

• комерційні (рахунки-фактури, відвантажувальні документи, коносаменти, страхові документи і інші що не є фінансовими документами).

Сторонами, які беруть участь в інкасовій угоді є:

довіритель - клієнт, що доручає операцію по інкасуванню своєму банку;

банк-ремітент - банк, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню;

інкасуючий банк - будь-який банк, що не є банком-ремітентом, який бере участь в операції;

платник - особа, котрій повинне бути зроблене представлення відповідно до інкасового доручення.

Інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. По-перше, імпортер при цьому одержує підтоварні позички. По-друге, інкасо є основною формою розрахунків по контрактах на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платникам, як правило, проти надання йому комерційних документів або виставляє на інкасо векселя, чеки, інші платіжні документи для стягнення платежу у визначений термін.

В інкасовій формі розрахунків можуть брати участь і три учасника, коли експортер передає банку імпортера безпосередньо документи на інкасо.

Застосовують таку класифікацію інкасових платежів:

зовнішнє інкасо  банк зобов’язується стягнути платіж по чеку, тратті від особи, що знаходиться за кордоном;

внутрішнє інкасо  банк допомагає закордонному банку в одержанні платежу по чеку, тратті від резидента.

Стандартні Міжнародні правила, що визначають роль та обов’язки банків при проведенні платежів інкасо були розроблені та затверджені Міжнародною торговельною палатою і вступили в дію з січня 1979 року.

При здійсненні банком операції інкасо він опрацьовує 2 основних види документів: фінансові (векселі, чеки, платіжні розписки та ін.); комерційні (рахунки-фактури, вантажні документи, документи на право власності, страхові документи і т.д.). Звідси існує 2 види інкасо: чисте і документарне.

Банківський переказ являє собою просте доручення банка своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару) з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому.

Причиною застосування банківських переказів служать, як правило, розрахунки за імпортовані товари й отримані послуги, перерахунки по раніше укладеним угодам або разові угоди. Ця форма використовується також при виплаті боргів по позиках і кредитах, при наданні авансів, врегулюванні рекламацій, оплаті арбітражних зборів, в оплату членських внесків у міжнародні організації, в оплату тратт і простих векселів, при поверненні зайво отриманих сум або іншого роду одноразових виплатах.

Банківський переказ включає такі операції:

1)постачальник передає документи покупцю відповідно до укладеного контракту;

2)покупець виставляє платіжне доручення в банк, його обслуговуючий;

3)зняття грошей із рахунку покупця і зарахування їх на рахунок лоро-2 банку, що обслуговує постачальника;

4)повідомлення (тобто авізування) банку, що обслуговує постачальника про здійснення операції;

5)при надходженні авізо списання грошей із рахунку лоро-1 банку, що обслуговує покупця, і зарахування їх на рахунок постачальника;

6)авізування постачальника про зарахування грошей на його рахунок.

Уповноважені банки здійснюють банківські перекази в розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги.

Вони виконують доручення переказодавачів на переказ іноземної валюти за межі країни в оплату: вартості імпортованих товарів, послуг, арбітражних зборів, штрафних санкцій і претензій, у погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, в оплату членських внесків у міжнародні організації і відряджувальні витрати, у якості авансових платежів, передбачених зовнішньоторговельними контрактами й ін.

Переказ коштів за кордон з доручення переказодавця здійснюється на підставі заяви на переказ. У цьому документі переказодавець повинен зазначити :

-суму переказу іноземної валюти;

-засіб виконання доручення (пошта або телеграф);

-повне і точне найменування переказоотримувача і його поштова адреса;

-повна і точна назва банку, клієнтом якого є переказоотримувач, номер його рахунку в цьому банку;

-мету і назву переказу; номер і дату контракту з іноземним партнером.

Разом із заявою переказодавець подає в банк копію контракту з іноземним партнером. Крім того, він указує на чий рахунок варто віднести банківську комісію, поштові або телеграфні витрати і номер рахунку, із якого вони повинні бути оплачені. Заява на перекази оформляється в 3-х примірниках, підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства і скріплюються печаткою. Правильно оформлені заяви на переказ приймаються банком під розписку. На підставі даних заяви уповноважений банк складає телеграфне або платіжне доручення іноземному банку на переказ іноземної валюти

Найбільше розповсюдженими формами передачі платіжних інструкцій іноземному банку є:

1. комунікаційна система SWIFT

2. Телексне повідомлення

3. Micro Cash Register

В даний час більшість платежів проходить по системі SWIFT, організованій в 1973 р. Це корпоративне товариство, яке існує на кошти банків-учасників і не має на меті одержання прибутку. Ціль товариства - забезпечення переваг для всіх його членів шляхом вивчення, створення, використання й експлуатації засобів, необхідних для швидкої й безпечної передачі мережами телекомунікацій платіжних доручень.

При надходженні коштів на користь клієнта банку або на користь самого банку іноземний банк-кореспондент зараховує необхідну суму на його рахунок і висилає авізо по системі SWIFT, телексом і поштою.

Комерційні банки надають своїм клієнтам ряд кредитів та послуг кредитного характеру на проведення операцій, пов’язаних з експортом та імпортом продукції. Кредитування здійснюється у формі акцепту та обліку векселів, видачі гарантій, кредитування по відкритому рахунку, підтвердження акредитива, видача кредиту під заставу та під контракт.

Крім того банки надають ряд посередницьких послуг по операціях з іноземною валютою, таких як, купівля-продаж готівкової та безготівкової валюти, розрахунково-касове обслуговування, конвертація валюти, укладання ф’ючерсних, форвардних контрактів, здійснення операцій своп, опціон та ін.