- •Опорний конспект лекцій з дисципліни «банківська система»
- •Тема 1: банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в україни
- •Тема 2: національний банк україни: призначення та функції
- •2.4. Функції Національного банку України.
- •Начало формы
- •Тема 3: комерційні банки: створення та організація діяльності
- •Тема 4. Формування ресурсів банку
- •Начало формы
- •Тема 5. Розрахунково-касові операції банків
- •Тема 6. Операції банків з векселями
- •Тема 7. Кредитні операції банків
- •7. 1. Сутність та класифікація банківських кредитів
- •7.2. Основні етапи кредитування. Кредитний договір.
- •7.3. Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком
- •7.4. Методики визначення фінансового стану позичальника.
- •7.5. Не фінансові (суб’єктивні) показники кредитоспроможності
- •7.6. Формування вартості кредит.
- •7.7.Поняття кредитного ризику позичальника. Проблемні кредити та керування ними
- •Тема 8. Операції банків з цінними паперами
- •Тема 9. Банківські інвестиції
- •9.3.Моделі оцінки ефективності капітальних інвестицій
- •9.3.Моделі оцінки ефективності капітальних інвестицій.
- •Тема 10. Операції банків в іноземній валюті
- •10.2. Посередництво банків у фінансових розрахунках між експортером та імпортером
- •10.3. Основні форми міжнародних розрахунків
- •Тема 11. Нетрадиційні банківські операції та послуги
- •Тема 12: стабільність банків і механізм її забезпечення
- •12.1.Поняття та класифікація економічних нормативів банківської діяльності
7.4. Методики визначення фінансового стану позичальника.
Останнім часом комерційні банки застосовують цілу низку різноманітних методик для визначення кредитоспроможності і платоспроможності потенційних позичальників. В основу цих методик покладено рейтингову оцінку позичальника (визначення класу), згідно з якою визначається сумарна кількість балів показників фінансового стану та суб’єктивних показників, що відображають кредитну історію.
Існує декілька базових методик для оцінки кредитоспроможності підприємства – позичальника.
Стандартною є методика, запропонована НБУ, яка передбачає наступний набір коефіцієнтів:
Назва показника |
Розрахункова формула |
Пояснення складових формули |
Коефіцієнт миттєвої ліквідності |
КЛ1 = АВ / ЗП
більше 0,2 |
АВ – високоліквідні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання |
Коефіцієнт поточної ліквідності |
КЛ2 = АЛ / ЗП
більше 0,2 |
АЛ – ліквідні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання |
Коефіцієнт загальної ліквідності |
КЛ3 = АО / ЗП
більше 2 |
АО – оборотні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання |
Коефіцієнт незалежності |
КН = ЗК / ВК не більш ніж 1,0 |
ЗК – залучені кошти ВК – власний капітал |
Рентабельність активів |
РА = ПЧ / А |
ПЧ – чистий прибуток А – активи |
Рентабельність продажу |
РП = ПЧ / ОР |
ПЧ – чистий прибуток ОР – обсяг реалізації продукції |
За допомогою наведеної методики НБУ комерційними банками на сьогодні розроблено багато методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Ці методики відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника.
Оцінка кожного показника фінансового стану позичальника проводиться на порівняному аналізі і знанні всього стану економіки шляхом побудови динамічних рядів кожного показника. Такий аналіз дозволяє простежити еволюцію фінансово – господарської діяльності позичальника і передбачити її стан в майбутньому.
Кожному з зазначених показників присвоюється відповідна кількість балів, на підставі яких і визначається рейтингова оцінка (клас) позичальника.
Аналіз грошового потоку - спосіб оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банку, в основу якого покладено використання фактичних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Цей метод принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких будується на сальдових звітних показниках. Аналіз грошового потоку полягає у зіставленні відпливу і припливу коштів у позичальника за період, відповідний строку позички.
Модель аналізу грошового потоку побудована на групуванні елементів припливу і відпливу коштів за сферами управління підприємством. Цим сферам у моделі аналізу грошового потоку можуть відповідати такі блоки: управління прибутком підприємства; управління запасами та розрахунками; управління фінансовими зобов’язаннями; управління податками та інвестиціями; управління співвідношенням власного капіталу і кредитів.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі місця управління підприємством. Наприклад, відплив коштів може бути пов’язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, проценти, дивіденди). Виявлення слабких місць менеджменту використовується для розробки умов кредитування, відображених у кредитному договорі.
Для розв’язання питання про доцільність і розмір видачі позички на відносно тривалий строк аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, а і на основі прогнозних даних на планований період. Фактичні дані використовуються для оцінки прогнозних даних. В основі прогнозу величини окремих елементів припливу і відпливу коштів покладене їх середнє значення за минулі періоди та плановані темпи зростання виручки від реалізації.