Творчість

Головною проблемою творчості Сартра стала проблема індивідуальної свідомо­сті. Тривога і страх— головні почуття людини, які письменник виводив у своїх творах. Характери героїв розкривалися не в діях, а в міркуваннях, внутрішніх мо­нологах.

Герої Сартра — одноманітні, це люди «самотньої свідомості», слабкі перед жах­ливим обличчям абсурдного світу, песимісти, вони багато міркують про себе, пе­реживають.

Оповідання «Стіна». («Мур»)

В оповіданні розповідь ведеться від першої особи— від імені головного ге­роя — Пабла Іббіета. Він в'язень, якого разом з іншими засудили насмерть, і вони очікують виконання вироку. їм залишалося чекати до ранку, а вранці всіх трьох по­ведуть на розстріл: «Раньше я никогда не думал о смерти — не бьіло случая, но те-перь мне ничего не оставалось, как задуматься о том, что меня ожидает». Кожен у камері вів себе по-різному: наймолодший в'язень майже не говорив, почав мочи­тися, сам того не відчуваючи, інший — Том — весь час розмовляв, розказував про воєнні дії, про своє життя. А сам Пабло спочатку мовчав, а потім почав пригадува­ти епізоди зі свого життя: кохану, товаришів та інше. Але часи очікування проліта­ли і наближався ранок: «той минути, как я понял, что мне предстоит умереть, все вокруг казалось противоестественньш. Тем не менее я не хотел об зтом ду­мать, хотя прекрасно понимал, что всю зту ночь мьі будем думать об одном и том же, вместе дрожать и вместе истекать потом...»

Зранку охоронці прийшли і забрали на розстріл двох ув'язнених, а Пабло сказа­ли, що доведеться почекати. Через деякий час прийшли і за ним. Але повели не на подвір'я, де розстрілювали, а до начальника на допит. Його почали знову запитува-

ти про те, де переховується Рамон Гріс. І хоча Пабло знав (Гріс переховувався у йо­го двоюрідних братів), проте і сказав, що той ховається на цвинтарі у будинку сто­рожа. Охорона зібралася і побігла туди, а герой радів, що обдурив, хоча і розумів, що коли ті повернуться ні з чим, то його зразу ж розстріляють. Пабло побачив, як привели ще нових арештантів, серед них був його знайомий Гарсіа. Він і розказав Пабло, що Гріс попався.

— Он свалял дурака, разругался с братцем и ушел от него. Желающих его при-ютить бьіло хоть отбавляй, но он никого не захотел ставить под удар. Он сказал мне: «Я бьі спрятался у Ибеттьі, но раз его арестовали, спрячусь на кладбище». А сегодня утром туда нагрянули. Накрили его в домике сторожа. Грис отстрели-вался, а они его прихлопнули. Перед очима у Пабло все попливло, він впав на землю і сміявся так нестримано, що з очей капали сльози.

Назва оповідання символічна: Стіна як порятунок (Пабло) і смерть (в'язні та його товариш). Тема — зображення внутрішнього світу героя при очікуванні смерті.

Оповідання «Кімната»

Розповідь ведеться про родину Дарбеда. Пані Дарбеда дуже хвора психічно, за нею доглядає чоловік. Але подружжя має дочку, яка вийшла заміж і проживає окремо від батьків. Єва (дочка) виходила заміж за нормального чоловіка, але зараз він збожеволів: називає її Агатою, сидить в кімнаті, нікуди не виходить, висловлює різні незрозумілі думки (перефарбувати кімнату у чорний колір, бо замало чорного кольору). Шарль Дарбеда ходить час від часу провідувати дочку. Під час зустрічей він намагається відмовити дитину від такого життя, просить її переїхати до них жи­ти, щоб доглядати за матір'ю. Але Єва не слухається. Вона впевнена, що кохає йо­го. П'єр вимагає від дружини різноманітні забаганки, згадує такі події, які ніяк не були пов'язані з нею. Єва намагається втекти від усього цього, вона замикається у себе в кімнаті, але це не врятовує її. їй все рівно доводиться обслуговувати чолові­ка. П'єр часто марив. «Когда он засьіпал, Ева испьітьівающее смотрела на него: каким он проснется? Именно зто терзало ее. Она боялась, как бьі он снова не про-снулся с зтими бегающими глазами и опять не стал би бредить. А наступит день, когда черти его лица исказятся, челюсть отвиснет и он с трудом будеш прикри­вать слезящиеся глаза. Ева склонилась к руке Пьера и коснулась ее губами: "Но я убью тебя раньше "».

Кімната символізує глухий кут, безвихідь. Тема оповідання — показ життєвої безвиході головної героїні, її прагнення втекти від реальності.