Тема 11. Емоційна сфера особистості

( Емоції і почуття людини. Види почуттів. Стрес і дістрес. Профілактика стресу. Стан афекту. Фрустація )

Емоції – психічні стани і процеси людини і тварини, в яких реалізуються їх ситуативні переживання. Термін емоції вживається в широкому розумінні для позначення будь-яких можливих душевних переживань і у вузькому значенні, коли емоцією називають тільки переживання нижчих видів, які ґрунтуються на безумовному рефлексі, інстинктивних проявах психіки. Такі емоції мають своїм підґрунтям функціонування підкоркових центрів безумовних рефлексів – харчового, агресивного, захисного тощо.

Переживання – узагальнене поняття для позначення безпосереднього психічного досвіду індивіда. Переживання є своєрідним психофізіологічним станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення людини до когось, чогось.

Емоційність – якість людини, що характеризує зміст, якість і динаміку її емоцій і почуттів.

Емоційне спілкування – різновид соціального спілкування, який спирається на емоції і почуття людей.

Класифікація емоцій здійснюється залежно від структури (позитивні, негативні), тривалості (короткочасні і більш стійкі, та тривалі). Емоції можна класифікувати залежно від суб’єктивної цінності переживань що виникли, існують такі види “цінних” емоцій:

1. Альтруїстичні емоції – переживання, що виникають на основі потреби у заступництві, підтримці; почуття неспокою за будь-кого, турбота про нього; почуття відданості.

2. Комунікативні емоції виникають на основі потреби у спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями; почуття симпатії і поваги до кого-небудь і почуття вдячності тощо.

3. Глорічні емоції пов’язані із потребою у самоутвердженні: прагнення завоювати визнання, пошану, славу; почуття гідності; почуття вищості тощо.

4. Практичні емоції пов’язані з будь-якою діяльністю, змінами у її процесі, з успіхами чи невдачами; це є почуття зацікавленості працею; милування результатами своєї праці; приємна втома; приємне задоволення від того, що роботу виконано тощо.

5. Пугнічні емоції пов’язані з потребою подолання небезпеки, виявлення інтересу до боротьби: жага гострих відчуттів; почуття спортивного азарту тощо.

6. Романтичні емоції: прагнення до всього незвичного, таємного.

7. Гностичні емоції пов’язані з потребою у пізнавальній гармонії: прагнення все зрозуміти і вникнути у суть явища; почуття подиву тощо.

8. Естетичні емоції пов’язані із ліричними переживаннями: жага краси, насолода красою кого-небудь, чи чого-небудь; почуття душевної м’якості, зворушливості тощо.

9. Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням потреб у тілесному і душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця; почуття безтурботності; почуття веселощів; приємна збудженість тощо.

10. Акізитивні емоції виникають у зв’язку з інтересом до накопичення, колекціонування, збагачення тощо.

Почуття – психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний аспект духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій і емоційне ставлення до навколишньої дійсності. Почуття, на відміну від емоцій, характеризуються стійкістю, глибиною і пов’язані з певним об’єктом.

Види почуттів. Розрізняють моральні, естетичні та інтелектуальні почуття.

Під моральними слід розуміти всі ті почуття, які переживаються людиною під час сприймання нею явищ, опираючись на категорії і основи моралі, що вироблені суспільством.

Естетичні почуття – це почуття прекрасного, що виникають при сприйнятті природи чи творінь мистецтва.

Інтелектуальні почуття виражають ставлення людини до думок, процесу та результатів інтелектуальної діяльності.

Гумор – емоційне виявлення такого відношення людини до когось або чогось, яке поєднує в собі смішне і добре. Це сміх над тим, кого любиш, поважаєш, виявляєш симпатію, привертаєш увагу для створення чудового настрою.

Іронія – це поєднання сміху і неповажного ставлення, частіше за все – фехтувального.

Сатира – це засудження певного об’єкта.

Сарказм – пряме знущання, глумування, насмішка над об’єктом.

Трагізм – емоційний стан, який виникає під час сутички сил добра і зла, під час перемоги зла над добром.

Амбівалентність почуттів – суперечливе, двоїсте емоційне переживання людини щодо тієї самої події або об’єкта (наприклад, задоволення або незадоволення, симпатії та антипатії, любові і ненависті тощо).

Радість – одна з головних емоцій (поряд із гнівом і страхом). Радість є психічним станом підвищеної, позитивно забарвленої емоційної піднесеності.

Сором – почуття, що виникають у результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона повинна дотримуватися у своєму житті.

Гнів – психічний стан людини, пов’язаний із підвищенням процесів збудження в корі головного мозку, викликаних певними негативними подразниками. Гнів є однією з основних емоцій, виявленням інстинкту самозбереження.

Страх – емоційна реакція людини чи тварини на справжню чи уявну небезпеку.

Пристрасть – стійке емоційне ставлення людини до певного об’єкта.

Афект – короткочасний, максимальний за інтенсивністю, емоційний стан (лють, жах, відчай, екстаз, ненависть тощо), під час якого знижується ступінь самоволодіння: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму.

Афект неадекватності – стан хвилювання, стурбованості внаслідок незадоволення нагальної потреби людини в її самоутвердженні.

Настрій – відносно тривалий психічний стан душевної орієнтованості, в основі якого лежить емоція (позитивна або негативна, однак не нейтральна).

Емпатія – розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи на відміну від симпатії, для якої характерне співпереживання.

Стрес – емоційний стан організму, що виникає у напружених обставинах. У стресовому стані людина припускається помилок у розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів, спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій, дезорганізація і гальмування всієї діяльності.

Емоційний комфорт – психічний стан максимальної емоційної зручності людини у природному і соціальному середовиах.

Емоційний дефіцит – психічний стан людини, коли вона відчуває брак емоційного спілкування.

Фрустрація – психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. Цей стан викликає певні типові реакції: 1) агресію, спрямовану на подолання реальної причини перешкоди; 2) агресію, спрямовану на себе; 3) агресію, спрямовану на ілюзорного винуватця; 4) переоцінку цілей і бажань.