Тема 13. Психологія спілкування

( Характеристика процесу спілкування (функції, структура, види). Комунікація та комунікативна компетентність. Вербальні і невербальні засоби спілкування (мова, жести, міміка, пантоміміка тощо. Ділове спілкування )

Імпліцитна теорія особистості дозволяє сформувати цілісне уявлення про іншу людину на основі часткової, вибіркової інформації про її інтимно-особисті властивості.

Ідеал – взірець досконалості, образ бажаного та уявлюваного майбутнього.

Ефект первинності – це перше враження про людину.

Ефект новизни – проявляється в тому, що на формування образу людини впливає та інформація, яка надійшла останньою.

Самопочуття – поняття психології, в якому фіксується цілісне враження про діяльність внутрішніх органів, психологічний настрій людини.

Психологічний клімат – сукупність внутрішніх умов, які створюються в процесі розвитку і життєдіяльності групи, колективу (наявність позитивної перспективи як для групи в цілому, так і для кожного члена групи; моральна атмосфера, в якій виявляється властиве для членів групи ставлення до загальної справи та один до одного тощо).

Міжособистісні стосунки – суб’єктивно переживаємі взаємозв’язки між людьми, які об’єктивно проявляються в характері і засобах взаємного впливу один на одного під час спільної діяльності та спілкування.

Спілкування - складний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який виявляється в обміні інформацією, взаємовпливові, взаєморозумінні.

Комунікація – це зв’язок, у процесі якого відбувається обмін інформацією між системами у живій і неживій природі. Зв’язок між тваринами, між комп’ютерними системами, зв’язок людини і машини, людини і тварини – все це комунікація. Спілкування існує тільки між людьми.

Комунікативна компетентність – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

Вербальні засоби:

• значення і суть слів, фраз;

• мовленнєві звукові явища (темп мовлення, тембр, ритм, інтонація, дикція);

• виразні якості голосу (сміх, плач, шепіт, паузи тощо);

Невербальні засоби:

- кінестика вивчає зовнішні прояви відчуттів і емоцій (жести, міміка, пантоміміка);

- тактика вивчає дотики у процесі спілкування (потиснення руки, поцілунки, відштовхування тощо);

- проксеміка досліджує положення людей у просторі при спілкуванні (дистанції між людьми).

Міміка – виражальні рухи м’язів обличчя; одна з форм виявлення психічних станів людини (особливо емоційних – радість, сум, гнів тощо). Міміка є особливою образною “мовою” для передачі різноманітності відтінків почуттів, оцінок, ставлення людини до людей протилежної статі та явищ життя. Міміка посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження і сприймання емоційного стану людей.

Жести – виражальні рухи рук, пальців. Жести використовуються як допоміжний засіб спілкування людей.

Пантонімічні рухи – виразні рухи всього тіла або окремих його частин.

Бар’єр психологічний – психічний стан, що виявляється в неадекватній пасивності суб’єкта, що перешкоджає йому виконання тих чи інших дій.

Ідентифікація – прийом наукового пізнання, при якому встановлюються тотожність, подібність об’єктів завдяки спільності певних рис, ознак.

Види спілкування:

Короткочасне спілкування – спілкування в межах однієї теми і за короткий відрізок часу.

Тривале – спілкування в межах однієї чи декількох тем, дає підстави не тільки вирішити спільні проблеми, а й пізнати один одного.

Завершене – спілкування, яке ідентично оцінюється його учасниками (задоволення, незадоволення, обурення тощо).

Перерване – спілкування, при якому справу не доведено до кінця, до кінцевого результату.

Опосередковане – це комунікація, при якій втручається третя особа, річ, механізм (телефон, пошта, телебачення тощо).

Безпосереднє – це спілкування однієї людини з іншою.

Особисто-групове – це той випадок, коли під час спілкування першим учасником виступає особистість, другим – будь-яка група.

Міжгрупове – контакт між двома групами.

Міжособистісне – в групі чи колективі кожна людина спілкується будь-з ким з цієї групи.