Тема 8. Основи інженерної психології. Основи психології праці, наукової, творчої та педагогічної діяльності

( Характеристика інженерної психології. Сутність і структура професійної компетентності спеціаліста. Професійна орієнта-ція. Профконсультація. Профпридатність )

Інженерна психологія- це наука, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх на практиці, створення та експлуатації систем "людина-машина"; інженерна психологія є науково-теоретичною частиною ергономіки, однією з її галузей.

Професійна компетентність-це професійна підготовка і здатність суб'єкта праці (спеціаліста чи колективу) до виконання завдань та обов'язків повсякденної діяльності. ЇЇ показниками є: об'єктивно необхідні знання, вміння, навички, а також професійні позиції, індивідуально-психологічні якості.

Психологія праці – галузь психології, яка вивчає особливості видів трудової діяльності людини та підготовки її до праці. Психологія праці включає профорієнтацію (профосвіту, профконсультацію, профадаптацію), інженерну психологію, трудову експертизу тощо.

Предметом психології праці є психологічна сутність трудової діяльності, особливості особистості працівника (професійні здібності) і його взаємодія з виробничою сферою.

Завдання психології праці - психологічне вивчення та опис професії з метою професійної орієнтації, професійного відбору молоді і формування в учнів профтехучилищ професійних здібностей. Це завдання вирішується психологічною орієнтацією.

Професіографія– розділ психології праці, предметом вивчення якого є опис професій відповідно до тих вимог, що висуваються до людини: вивчення здібностей людей, які оволоділи тією чи іншою професією. Це завдання розв’язується трудовою експертизою (професіональною консультацією).

Професійна консультація – науково організоване інформування про професію, яке необхідне для людей, які хочуть вибрати певну професію із урахуванням здібностей, інтересів тощо. Психологічне вивчення процесу формування професійних знань, умінь і навичок з метою виявлення закономірностей цих процесів. Це завдання розв’язується викладачами і майстрами професійних училищ.

Професійно-технічна освіта – галузь освіти, в системі якої здійснюється професійна підготовка робітника.

Професійна адаптація – процес пристосування людини до професійної діяльності.

Професія – рід трудової діяльності.

Професійна придатність– відповідність індивідуальних рис професіонала вимогам, які висуває певна професія до рівня розвитку цих рис.

Психологія праці користується основними методами загальної психології, але через специфічність людської діяльності в процесі праці виявляються свої методи:

1. методи спеціальних наукових досліджень, що виконуються кваліфікованими психологами науково-дослідницьких інститутів;

2. методи психології та педагогіки, що використовуються викладачами професійно-технічних навчальних закладів та майстрів виробничого навчання разом із співробітниками науково-дослідницьких інститутів для удосконалення методики навчально-виховної роботи з учнями;

3. методи науково-практичних робіт, що використовуються інженерами-виробниками і кваліфікованими робітниками з метою підвищення продуктивності праці;

4. ряд методів, що на початку використовуються для дослідницьких робіт, а потім переходять у процес проведення виробничих робіт.

Характеристика деяких методів психології праці:

1. трудовий метод передбачає аналіз своєї виробничої дії через самоспостереження;

2. об’єктивна реєстрація трудових операцій передбачає вивчення трудових процесів за допомогою реєстрації вивчаємих фактів, що вивчаються через сучасні технічні засоби. Наприклад, фотографування пози чи виразу обличчя робітника, або ж кінознімання;

3. аналіз помилкових дій – це виявлення у процесі діяльності основних професіональних помилок та усвідомлення їх, а саме: незнання техніки, виконання нездійснених дій, відсутність умінь і навичок, нездатність правильно виконувати ці дії, неуважність чи неохайність, поганий самоконтроль, швидке стомлення тощо;

4. біографічний метод використовується під час формування в особистості професійних умінь, навичок на прикладі передовиків виробництва, новаторів, раціоналізаторів тощо;

5. метод хронометражу – це вимірювання часу і тривалості виконання праці та відпочинку у процесі робочого дня та вимірювання часу виконання окремих рухів, дій, операцій людини під час діяльності.