Методичні рекомендації до заняття

Подія, що сталася в селі Димки восени 1894 року – братовбивство за землю, - була реальним поштовхом, а не першопричиною «Землі». Вся ця історія дійшла до письменниці з першоджерел – її докладно розповідали ті, хто знав щось про неї, а також сам батько синів Костянтин Жижіян (у творі Івоніка Федорчук), який приходив радитись до Юліана Кобилянського (батька Ольги Кобилянської) як врятувати сина від правосуддя. Після кількарічної (2,5 роки) праці над матеріалом в 1901 році твір був закінчений, а весною 1902 року надрукований у «Літературно-науковому віснику».

Всі події в творі відбуваються навколо землі й формування характерів героїв відбувається під впливом землі. Так, у Івоніки ставленням до землі відзначаються навіть батьківські почуття. Хліборобський архетип – безсвідоме переживання залежності від землі-годувальниці вступає у конфлікт з архетипом продовження роду – любовним.

Заголовком «Земля» О.Кобилянська акцентує на якнайширшому контексті назви роману – від вритого в землю бурдею Федорчуків до колиски людства, від мікрокосму скалки людського зла у серці Сави через шматок землі, зрошеної кривавим потом старих Федорчуків, до блакитної планети у космічній пустелі.

Як зазначав І.Франко у статті «Влада землі в сучасному романі», «земля – це майже єдине мірило для оцінки етичної та суспільної вартості селянина». Про владу землі над людиною до О.Кобилянської було написано чимало творів (І.Нечуй-Левицький «Кайдашева сімя», П.Мирний та І.Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», І.Карпенко-Карий «Сто тисяч», «Хазяїн»). В повісті О.Кобилянської ця тема зазвучала по-новому: письменниця змалювала широку соціально-психологічну панораму життя малоземельного і безземельного селянина Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Заняття № 6

Тема. Повість О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала»

План

1. Особливості композиції. Дві сюжетні лінії.

2. Трагізм долі Маври. Роль фатуму в повісті.

3. Причини душевної роздвоєності Гриця.

4. Порівняльна характеристика образів Тетяни і Настки.

5. Кольорова палітра твору. Символіка кольору.

Література

1. Филипович П. Історія одного сюжету («В неділю рано зілля копала» О.Кобилянської) // Филипович П. Літературно-критичні статті. – К., 1991. – С.157-195.

2. Гомон Д. Потрактування циганської ментальності (Повість О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала») // Слово і час. – 2000. - №1. – С.83-84.

3. Марків Р. Фольклорні образи та символи у повістях «Земля» та «В неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської // З його духа печаттю… - Львів, 2001. – С. 116-131.

4. Якименко О. Трансформація міфу про вічне повернення у повісті О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала» // Дивослово. – 2008. - №6. – С.43-46.

Методичні рекомендації до заняття

В основу повісті було покладено буковинський варіант народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Повість має дві сюжетні лінії, які перетинаються, взаємодіють, взаємодоповнюють одна одну: життя Маври і її роду та доля Гриця.

О.Кобилянська робить своїх героїнь рівними за соціальним станом і віком (всі вони багаті й одного віку – Тетяна, Настка, Гриць). Різниця між ними полягає в силі почуттів та здатності кохати. Тетяна щира і чесна в коханні, вона має палку і горду вдачу. Її кохання не знаходить належного відгуку в душі Гриця, в цьому полягає її трагедія. Настка – дівчина гарна, працьовита, вона спокійна, надійна й затишна, чим і підкуповує Гриця. Гриць має егоїстичний характер, плануючи одруження із Насткою, з якою матиме потрібну йому свободу і затишок, прикро здивований реакцією Тетяни. Його характеризує легковажніть, несерйозність у коханні, які він успадковує від свого батька.

Кольорова палітра твору, кольорові образи-деталі розглянуто в розділі «Етнокультурні виміри художнього топосу повістей М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» і О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала».

Заняття № 7

Тема. Новели В.Стефаника

План

1. Тема пролетаризації села в новелах В.Стефаника «Синя книжечка», «Новина», «Катруся».

2. Рекрутська доля в дилогії В.Стефаника «Виводили з села», «Стратився».

3. Другий період творчості. Антивоєнний характер новел «Марія», «Діточа пригода», «Сини», «Вона – земля».

4. Творчість 1926-1933 рр. «Гріх», «Мати», «Дурні баби».

Література

1. Лесин В. Василь Стефаник - майстер новели. - К.: Дніпро, 1970.

2. Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості В.Стефаника - К.: Дніпро, 1980.

3. Денисюк І. Майстерність Стефаника-новеліста // Співець знедоленого селянства. – К.: Дніпро, 1974. – С.100-110.

4. Проценко І. Вивчення творчості Василя Стефаника. - К.: Радянська школа, 1979.

5. Гнідан О.Д. Василь Стефаник. Життя і творчість. - К.: Радянська школа, 1991.

6. Кучинський М. Стильові особливості новел В.Стефаника антивоєнного циклу // Дивослово. – 1995. - №5-6. – С.32-36.

7. Погребенник В. Від антимілітаристського до національно-патріотичного пафосу: новела «Марія» В.Стефаника // Дивослово. – 1998. - № 3.

8. Погребенник Ф. Все село виводило // Визвольний шлях. – 1998. - №5. – С.1003-1006.

9. Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності // Дивослово. – 2008. - № 2. – С.28-33.