Тема 16. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Плани семінарських занять

Заняття 16 (2 год.)

1. Міжнародні фінансово-кредитні установи, причини їх виник­нення та призначення.

2. Організація та діяльність Міжнародного валютного фонду. Співпраця МВФ з Україною.

3. Структура Світового банку. Міжнародний банк реконструк­ції та розвитку, його діяльність в Україні.

4. Створення та призначення інших організацій Групи Світо­вого банку.

5.Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи, їх ство­рення та призначення.

6.Регіональні організації Європейського економічного спів­робітництва. Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку.

7.Банк міжнародних розрахунків: його створення та функції.

8.Інші регіональні міжнародні організації. Створення та діяль­ність Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що міжнародні валютно-кредитні установи створені на основі міждержавних угод для регу­лювання міжнародних валютних і фінансово-кредитних відносин з метою стабілізації світової економіки. Дані організації почали ство­рюватися в 1920-х роках, але їх розвиток гальмувала криза 1930-х років. У повоєнні роки створюється широка система міжнародних валютно-кредитних установ, що зумовлюється потребами розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, відбувається розширення їхніх повноважень. Провідне місце серед цих установ займають: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконс­трукції та розвитку (ЄБРР), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

МБРР є головною установою Групи Світового байку, до якої також входять Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороння агенція гарантування іїшс» стицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфлік­тів. Найбільший вплив серед міжнародних організацій на сучас­ному етапі мають МВФ та МБРР, які були засновані у 1944 р. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США). Україна разом з іншими країнами пострадянського просто­ру в 1992 р. стала членом МВФ, завдяки чому, по суті, завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулю­вання, що здійснюється цією міжнародною організацією.

МВФ— міжнародна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ ство­рювався як установа, покликана розвивати співробітництво між державами для врегулювання міжнародних валютних відносин; сприяти стабілізації валют країн-членів, підвищенню ступеня їх конвертованості; підтримувати рівновагу платіжних балансів цих країн; надавати короткострокові кредити країнам для покриття дефіциту платіжних балансів; ліквідувати валютні обмеження. Цю діяльність доповнює консультативна допомога з фінансових і валютних питань. На початку своєї діяльності МВФ був джере­лом коштів для всіх країн-членів. З інтернаціоналізацією приват­ного фінансового ринку більшість розвинутих країн перестали потребувати фінансових ресурсів фонду, МВФ зосередився на фінансуванні країн, що розвиваються, тобто тих країнах, які не мають доступу до приватних фінансових ринків.

МБРР — одна з найбільших та найвпливовіших у світі міжна­родних фінансово-кредитних установ. Вона надає допомогу краї­нам з середнім рівнем розвитку та довгострокові позики під дер­жавні програми урядам і центральним банкам країн-членів, а також гарантує кредити, надані цим країнам приватними банками й іншими кредиторами. Членами МБРР можуть бути тільки чле­ни МВФ. Причому, якщо з якихось причин МВФ призупиняє свої програми в будь-якій країні, то припиняється кредитування і з боку МБРР.

Регіональні міжнародні фінансово-кредитні установи почали створюватись у 1960-ті роки, що пов'язано з розпадом світової колоніальної системи, розширенням регіонального співробітниц­тва, розвитком інтеграційних процесів. Надаються кредити лише країнам-членам. Серед них виділяються: Міжамериканський банк розвитку, заснований 1960 р. для фінансування країн Латинської Америки, Африканський банк розвитку, заснований у 1963 р., який надає кредити лише країнам африканського континенту; Азіатський банк розвитку, який розпочав свою діяльність у 1968 р. і членами якого є азіатсько-тихоокеанські країни, а також інші країни світу (США, країни Західної Європи). Існують також інші регіональні банки та фонди розвитку. У межах Європейсь­кого економічного співробітництва функціонують такі установи, як Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валют­ного співробітництва. Для сприяння країнам Центральної і Схід­ної Європи та країнам колишнього Радянського Союзу у станов­ленні ринкової економіки було створено в 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку. Його головною особливістю ста­ло підтримання приватного сектору, на який спрямовується не менше 60 % загального обсягу фінансування Банку. Країнами Чорноморського басейну засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Україна виступила одним із засновників цього банку.

До регіональних інституцій можна також віднести Банк між­народних розрахунків (БМР), заснований ще у 1930 р. з метою регулювання платежів Німеччини. Поступово БМР стає централь­ною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів та виконує багато функцій: є банком для центральних банків, сприяє управлінню їх валютних резервів, надає чималий обсяг додаткових послуг (слугує органі­затором періодичних зустрічей керівників центральних банків, інформаційно-дослідницьким центром тощо).