- •1. Предмет і метод бухгалтерського обліку. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
- •2. Система бухгалтерських рахунків, їх побудова та класифікація. Поняття про синтетичний та аналітичний рахунки, субрахунки.
- •3. Облік касових операцій. Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
- •5. Форми розрахунків, порядок їх відображення в бухгалтерському обліку.
- •4. Облік розрахунків із підзвітними особами.
- •6.Бухгалтерський облік грошових коштів на поточних рахунках підприємства.
- •7. Оцінка запасів на дату балансу. Первинна оцінка запасів.
- •9. Аналітичний і синтетичний облік операцій руху виробничих запасів.
- •Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку надходження виробничих запасів
- •Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку вибуття виробничих запасів
- •12. Аналітичний і синтетичний облік надходження та вибуття мшп (малоцінних та швидкозношуваних предметів) та мнма (малоцінних необоротних матеріальних активів), нарахування зносу мнма.
- •8. Оцінка вибуття запасів згідно п(с)бо № 9 “Запаси”.
- •10. Переоцінка запасів та відображення її результатів у бухгалтерському обліку.
- •11. Організація інвентаризації виробничих запасів. Облік результатів інвентаризації.
- •13. Облік операцій з цінними паперами.
- •14. Облік праці та її оплати. Системи та форми оплати праці.
- •15. Фонд оплати праці: основна, додаткова заробітна плата, стимулюючі та компенсаційні виплати.
- •16. Нарахування виплат за час відпустки.
- •18. Синтетичний облік праці та заробітної плати.
- •17. Порядок нарахування допомоги у випадку тимчасової непрацездатності.
- •19. Поняття та класифікація основних засобів, документальне оформлення їх обліку.
- •21. Облік амортизації основних засобів п(с) бо №7 “Основні засоби”.
- •22. Класифікація господарських засобів підприємства.
- •23. Порядок та організація проведення переоцінки основних засобів, відображення її результатів у системі бухгалтерського обліку.
- •24. Організація обліку орендних операцій основних засобів.
- •25. Аналітичний та синтетичний облік реалізації готової продукції.
- •26. Облік власного капіталу підприємства.
- •27. Облік витрат за елементами згідно п(с)бо № 16 “Витрати”.
- •28. Класифікація джерел утворення господарських засобів підприємства.
- •29. Облік витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції.
- •55. Сутність та функції податків.
- •56. Загальні принципи оподаткування.
- •57. Основні елементи оподаткування. Класифікація податків
- •58. Податкова політика держави.
- •59. Структура податкової системи України.
- •60. Податок на додану вартість.
- •61. Акцизний податок.
- •62. Місцеві податки на збори.
- •30. Облік доходів згідно п(с)бо № 15 “Дохід”.
- •31. Основні завдання ревізії операцій з основними засобами і нематеріальними активами.
- •32. Функції фінансового контролю.
- •33. Ревізія операцій з підзвітними особами.
- •35. Основні завдання ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями.
- •36. Фінансовий контроль, його завдання.
- •34. Контрольно-ревізійний процес, види ревізій.
- •37. Узагальнення і оформлення результатів ревізії.
- •38. Ревізія каси і касових операцій.
- •48.Методи економічного аналізу
- •49. Елімінування як метод економічного аналізу.
- •50.Інформаційна база економічного аналізу
- •39. Поняття бюджетної установи, бюджету, бюджетної системи.
- •40. Розпорядники бюджетних коштів та їх функції.
- •41. Бюджетні асигнування призначення та зобов’язання, обмеження для бюджетних установ при виконанні бюджету.
- •42. Класифікація доходів бюджету бюджетних установ.
- •43. Класифікація видатків бюджетних установ.
- •44. Порядок складання кошторису доходів і видатків.
- •45. Склад, класифікація і облік необоротних активів бюджетних установ.
57. Основні елементи оподаткування. Класифікація податків
Система оподаткування характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт
оподаткування, податкова ставка, джерело сплати (схема 1).
Суб'єкти оподаткування - це платники (фізичні чи юридичні особи), які
безпосередньо сплачують податки.
Об'єкт оподаткування - це доходи (прибуток), додана вартість продукції
(робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне
використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші
об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.
Податкова ставка - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.
Джерело сплати - дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого
сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації
продукції.
За формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі (схема 3). Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки (схема 3) установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві податки установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів.
58. Податкова політика держави.
Податкова політика-це політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей-збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції. Бюджет - це розпис доходів і видатки держави підприємства чи окремої особи. Мито-це податки на імпортні, експортні та транзитні товари. Акцизний збір-це непрямий податок на високорентабельні товари, що включається до ціни цих товарів. Податок на добавлену вартість-це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення. Прямі податки-це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку. До них належать: податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з доходів громадян. Непрямі податки-це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. До них належать, зокрема, податок на добавлену вартість. Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, інші. Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, по - перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування. Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.