Теоретичні

Історичні

Регіонів України

Функціональні економічні науки

Макроекономіка

Мікроекономіка

Основи економічної

теорії

Історія економічної

Думки

Історія економічних

вчень

Економічна історія

народного господарства

Економіка окремих регіонів

Регіональна економіка

Розміщення продуктивних сил

Економіка природокористування

Статистика

Бухгалтерський облік

Фінанси

Ціноутворення

Кредит

Економіка праці

в) тести:

1. Який з перерахованих принципів не належить до навчального плану з вивчення дисципліни „Фінанси: вступ до спеціальності”:

а)збалансованості гуманітарної, професійної і практичної підготовки, забезпечення безперервної практичної та економічної підготовки;

б)забезпечення логічної послідовності вивчення дисципліни, що викладається, за семестрами з урахуванням взаємозалежності та взаємозабезпечення;

в)індивідуалізації навчання, розширення форм і методів самостійної роботи під час навчання;

г)посилення розгалуженості знань, заснованих на підготовці за різними напрямками спеціальності.

2. Який з перерахованих критеріїв професіоналізму фахівця з фінансів не забезпечує сприятливий психологічний клімат та не дозволяє створити кращі умови для вдосконалення професійних знань з фінансів:

а) високий рівень фінансово – правової підготовки;

б) невміння працювати в колективі;

в) володіння сучасними комп’ютерними технологіями;

г)здатність у максимально короткий термін адаптуватися до умов практичної діяльності.

3. До головних спеціалізацій підготовки магістрів у сфері „Фінанси і кредит” за оцінкою Міністерства фінансів України відноситься:

а)безпека життєдіяльності; регіональна економіка; виробничий менеджмент; мікроекономіка;

б)бюджетний менеджмент; фінансовий менеджмент; податковий менеджмент; страховий менеджмент; банківський менеджмент;

в)менеджмент; прикладна статистика; аудит; макроекономіка;

г) економічна теорія; математика; філософія; маркетинг.

4. До умінь фахівців з фінансів і кредиту не відносяться:

а) розробка і проводення фінансової політики держави в умовах ринкових відносин;

б)володіння методами визначення фінансових потреб держави й вміння використовувати їх на практиці;

в)розробка стратегії розвитку науково–технічного прогресу в державі;

г)здійснювання управління фінансами на державному і регіональному рівнях.

5. Головною метою розвитку сучасної системи фінансово – економічної освіти в Україні є:

а) формування механізму функціонування народногосподарського комплексу держави;

б) підготовка фахівців вищого ґатунку, професіоналізм і компетентність яких забезпечить ефективне функціонування фінансової і банківської систем держави;

в) формування кадрового потенціалу фахівців для забезпечення високого рівня національної безпеки держави;

г) виховання таких фахівців, рівень знань яких не відповідав би потребам фінансової та банківської систем.

6. До завдань фінансово – економічної освіти не відноситься:

а) створення умов для безперервної фінансово – економічної освіти і самореалізації особи як активного члена українського суспільства, здатного свідомо включатися в фінансово - економічне життя країни;

б) підготовка висококваліфікованих економістів, які вміють, розуміють та здатні оцінювати економічні, фінансові та соціальні процеси в державі;

в) забезпечення обороноздатності держави;

г) розвиток вузівської фінансово - економічної науки як основи для кадрового забезпечення фахівцями фінансової та банківської систем.