13)Розумова відсталість.

Природжена розумова відсталість вперше була описана і розділена по мірі порушення розвитку в кінці ХVIII — початку ХIХ століття. Термін «олігофренія» для позначення всієї групи вродженого і набутого в ранньому дитинстві недоумства запропонував наприкінці ХIХ століття німецький психіатр Е. Крепеліна.

Розумова відсталість або олігофренія — це група різних із причин виникнення і проявів, не погіршуються з часом — станів, загальною ознакою яких є наявність вродженого або набутого в ранньому дитинстві (до 3 років) загального недорозвинення психіки з перевагою інтелектуальної недостатності.

Причини олигофрений різноманітні. Всі фактори, здатні викликати розумову відсталість поділяються на спадкові (головним чином вроджені порушення обміну речовин, які викликають зміни з боку головного мозку) та обумовлені зовнішніми впливами, які діють на плід, що розвивається через організм матері під час вагітності або ушкоджують мозок дитини віком до трьох років. До таких ураження відносять важкі хронічні захворювання матері, шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем і наркотиками), родові травми, токсикоз другої половини вагітності, затяжні пологи, порушення циркуляції крові в судинах пуповини, неправильне будова плаценти, слабкість пологової діяльності, травми головного мозку дитини і перенесені ним нейроінфекції і т.д.

Зміни, які відбуваються в головному мозку під впливом різних факторів, можуть бути однаковими: вони залежать від того, на якому терміні вагітності (або після пологів) відбулося вплив на головний мозок.

Як проявляється

Прояви олігофренії різноманітні і залежать від причин їх викликали. Тим не менш, є ряд ознак, характерних для всіх варіантів захворювання:

 недорозвинення при олігофренії має тотальний характер і стосується не тільки інтелектуальної діяльності, але і психіки в цілому;

 при загальному тотальному ураженні на перший план виступає недостатність вищих форм пізнавальної діяльності — абстрактного (відверненого) мислення.

До року психічне недорозвинення виражається головним чином у недостатньої рухової активності, уповільнення становлення зору і слуху, більш пізньому появі пожвавлення при вигляді близьких людей, в’ялості, сонливості.

На 2-3 році інтелектуальна недостатність проявляється в особливостях поведінки та ігрової діяльності дитини. Діти повільно оволодівають навичками самообслуговування, не виявляють інтересу до навколишніх предметів, ігри їх відрізняються простим маніпулюванням, нерозумінням вимог гри.

14) Порушення розвитку особистості внаслідок хвороби

Такі психічні розлади згруповані разом на підставі того, що ма­ють спільну чітку етіологію, яка полягає в захворюваннях мозку чи травмах та інших ушкодженнях, що спричинюють церебральну дис­функцію. Ця дисфункція може бути первинною як при деяких захво­рюваннях, травмах та інсультах, що уражають безпосередньо мозок, і вторинною як при системних захворюваннях і розладах, які уража­ють мозок тільки як один з багатьох органів чи систем організму. До розглядуваної групи входить також органічна патологія, що харак­теризується змінами особистості та психічними розладами, які спостері­гаються на невротичному рівні й не відповідають критеріям хронічно­го психічного захворювання, слабоумства та тимчасового психічного розладу.

Тривожний розлад органічної природи характеризується основни­ми ознаками генералізованого тривожного розладу, панічного роз­ладу чи їх комбінації, що виникають як наслідок органічного уражен­ня головного мозку.

Органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад характеризу­ється вираженою і постійною емоційною нестриманістю чи лабільні­стю, стомлюваністю та різноманітними неприємними фізичними від­чуттями (наприклад, запамороченнями) і болями.

Легкий когнітивний розлад може передувати, супроводжувати чи наставати після інфекційних та органічних розладів як церебральних, так і системних (включаючи СНІД). Основна ознака — зниження ког-нітивної продуктивності (порушення пам'яті, утруднення в навчанні та зосередженні уваги).

Органічний розлад особистості характеризується значними зміна­ми звичного способу поведінки. При цьому розладі особливо страж­дає вираження емоцій, потреб і потягів. Для достовірного діагнозу потрібно щонайменше дві з таких ознак: значно знижена здатність до цілеспрямованої діяльності, що потребує тривалого часу для досяг­нення успіху; змінена емоційна поведінка, що характеризується емо­ційною лабільністю, поверхневими, невиправданими веселощами (ейфо­рія, неадекватна жартівливість), які легко змінюються на дратівливість, короткочасні напади злості, агресії, а в окремих випадках найяскра­вішою рисою може бути апатія; реалізація потреб і потягів може ви­никнути без урахування наслідків чи соціальних умовностей (хворий може чинити антисоціальні акти, наприклад злодійство, виявляти не­адекватні сексуальні домагання, ненажерливість чи не дотримуватися правил особистої гігієни); когнітивні порушення у формі підозрілості, параноїдних думок чи надмірна заклопотаність однією, абстрактною темою (наприклад, релігією, "що є правильним, а що неправильним"); виражені зміни в темпі мовної продукції, з ознаками випадкових асо­ціацій або розширене включення в тематику побічних асоціацій, в'язкість, пасивність; змінена сексуальна поведінка (гіпосексуальність чи зміна сексуальної переваги).

Постенцефалітичний синдром характеризується змінами психіки, що залишилися після видужання від вірусного чи бактеріального ен­цефаліту. До таких розладів належать загальне нездужання, апатія чи дратівливість, зниження когнітивного функціонування (утруднення в навчанні), порушення сну й апетиту, зміни в сексуальній сфері та со­ціальних судженнях. Іноді можуть виявлятися різні неврологічні дис­функції, зокрема паралічі, глухота, афазія, конструктивна апраксія, акалькулія.

Посткомоційний (травматичний) синдром виникає внаслідок трав­ми голови (важкої, що спричинює втрату свідомості) і має таки симп­томи, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, утруднення в зосередженні й виконанні розумових завдань, порушен­ня пам'яті, безсоння, зниження толерантності до стресу, емоційних навантажень чи алкоголю. Ці симптоми можуть супроводжуватися депресією чи тривогою через втрату почуття власної гідності й пос­тійного страху щодо можливості ушкодження мозку. Такі почуття підсилюють основні симптоми, у результаті чого з'являється зачаро­ване коло. Окремі хворі стають іпохондричними, націленими на ви­явлення у них якогось діагнозу і лікування від неіснуючих захворю­вань.