7) Розлади поведінки у дітей

Агресивна поведінка.Як відомо, деструктивність (руйнівність), тісно пов'язана з такою базовою людської характеристикою, як агресія.У психологіїпід агресією розуміють тенденцію (прагнення), яка виявляється в реальному поводженні або фантазуванні, з метою підпорядкувати собі інших або домінувати над ними.Дана тенденція носить універсальний характер, а сам термін «агресія» в цілому має нейтральне значення. По суті, агресія може бути як позитивної, яка є життєвим інтересам і виживання, так і негативної, орієнтованої на задоволення агресивного потягу самого по собі.

Звичними проявами агресії вважаються конфліктність, лихослів'я, тиск, примус, негативне оцінювання, загрози або застосування фізичної сили. Приховані форми агресії виражаються у відході від контактів, бездіяльності з метою нашкодити комусь, заподіянні шкоди собі і самогубство.

Агресивна потяг може виявлятися через різні агресивні афекти,такі, як (у порядку посилення інтенсивності та глибини), роздратування, заздрість, огиду, злість, нетерпимість, негативізм, лють,сказі ненависть, інтенсивність агресивних афектів корелює з їхпсихологічноюфункцією .

Зі сказаного вище можна зробити висновок, що агресивна поведінка може мати різні (за ступенем виразності) форми: ситуативні агресивні реакції (у формі короткострокової реакції на конкретну ситуацію); пасивне агресивна поведінка (у формі бездіяльності або відмови від чого-небудь); активну агресивна поведінка (у формі руйнівних або насильницьких дій). Провідними ознаками агресивної поведінки можна вважати такі його прояви, як:

- Виражене прагнення до домінування над людьми і використання їх у своїх цілях;

- Тенденцію до руйнування;

- Спрямованість на заподіяння шкоди оточуючим людям;

- Схильність до насильства (заподіяння болю)

Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.

У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.

Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші.

.Фактори ризику девіантної поведінки

Біологічні:

• наслідки спадковості;

• вплив природного середовища;

• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

• вроджені психопатії;

• мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

Психологічні:

• акцентуації характеру;

• інфантилізм;

• підвищений рівень тривожності;

• різноманітні реакції (емансипації, групування з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі);

• задоволення почуття цікавості;

• потяг до самоствердження;

• потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;

• майнове розшарування суспільства;

• обмеження соціально схвалених способів заробітку;

• безробіття;

• доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

• зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;

• поширення кримінальної субкультури;

• руйнування духовних цінностей;

• наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;

• пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.ред.Види девіантної поведінки

В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:

1. Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

2. Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.

3. Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

4. Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.

5. Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.

Залежна поведінка.Залежне поведінка особистості являє собою серйозну соціальну проблему, оскільки у вираженій формі може мати такі негативні наслідки, як втрата працездатності,конфліктиз оточуючими, вчиненнязлочинів.

Залежна поведінка, таким чином, виявляється тісно c в'язаним як зі зловживанням з боку особистості чимось чи кимось, так і з порушеннями її потреб. У спеціальній літературі вживається ще одна назварозглянутої реальності - адиктивна поведінка. Інакше кажучи, целюдина, яка перебуває в глибокій рабської залежності від якоїсь непереборної влади.

Залежне (адиктивна) поведінка, як вид девіантної поведінки особистості, в свою чергу має безліч підвидів, диференційовних переважно по об'єкту адикції. Теоретично (за певних умов) це можуть бути будь-які об'єкти або форми активності - хімічна речовина,гроші, робота, ігри, фізичні вправи або секс.

У відповідності з перерахованими об'єктами виділяють наступні форми залежної поведінки:

- Хімічна залежність (паління, токсикоманія, наркозалежність, лікарська залежність,алкогольназалежність);

- Порушення харчової поведінки (переїдання, голодування, відмову від їжі);

- Гемблінг - ігрова залежність(комп'ютерна залежність, азартні ігри);

- Сексуальні адикції (зоофілія, фетишизм, пигмалионизма, трансвестизм, ексбіціонізм, вуайєризм, некрофілія, садомазохізм (див. глосарій));

- Релігійне деструктивна поведінка (релігійний фанатизм, залученість в секту).

У міру зміни життя людей з'являються нові форми залежної поведінки, наприклад, сьогодні надзвичайно швидко поширюється комп'ютерна залежність.

Різні форми залежної поведінки мають тенденцію поєднуватися або переходити один в одного, що доводить спільність механізмівїх функціонування, наприклад, курець із багаторічним стажем, відмовившись від сигарет, може відчувати постійнебажанняє. Людина, залежний від героїну, часто намагається підтримувати ремісію за допомогою вживання більш легкихнаркотиківчи алкоголю 

Суїцидальна поведінка.Суїцидальна поведінкав даний час є глобальною суспільною проблемою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі щорічно близько 400-500 тис. чоловік закінчують життя самогубством, а кількість спроб - в десятки разів більше.Кількість самогубств у європейськихкраїнахпримі в три рази перевищує число вбивств.

Самогубство, суїцид(лат. «себе вбивати») - це умисне позбавлення себе життя. Ситуації, коли смерть заподіюється особою, яка не може віддавати собі звіту у своїх діях чи керувати ними, а також в результаті необережності суб'єкта, відносять не до самогубств, а до нещасних випадків.

Суїцидальна поведінка - усвідомлені дії, що направляються уявленнями про позбавлення себе життя.У структурі розглянутого поведінки виділяють:

- Власне суїцидальні дії;

- Суїцидальні прояви (думки, наміри, почуття, висловлювання, натяки).

Таким чином, суїцидальна поведінкареалізується одночасно у внутрішньому та зовнішньому планах.

Суїцидальні діївключають суїцидальну спробу і завершений суїцид.Суїцидальна спроба- це цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, не закінчилося смертю. Спроба може бути оборотною і незворотною, спрямованої на позбавлення себе життя або на інші цілі.Завершений суїцид- дії, завершені летальним результатом.

Суїцидальні проявивключають в себе суїцидальні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальнітенденції, серед яких можна виділити задуми та наміри. Пасивні суїцидальні думки характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті (але не на тему позбавлення себе життя як мимовільного дії), наприклад: «добре б померти», «заснути і не прокинутися».

Суїциди діляться на три основні групи: істинні, демонстративні і приховані. Істинний суїциднаправляєтьсябажаннямпомерти, не буває спонтанним, хоча іноді і виглядає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригнічений на будову, депресивний стан або просто думки про відхід з життя. Причому оточуючі такогостанулюдини можуть не помічати. Іншою особливістю дійсного суїциду є роздуми, переживання з приводу сенсу життя.

Демонстративна суїцидне пов'язаний з бажанням померти, а є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат в даному випадку є наслідком фатальною випадковістю.

Прихований суїцид(непряме самогубство) - вид суїцидальної поведінки, що не відповідає його ознаками в строгому сенсі, але має ту ж спрямованість і результат. Це дії, що супроводжуються високою ймовірністю летального результату. Більшою мірою це поведінка націлене на ризик, на гру зі смерть, ніж на відхід з життя.