7.2. Вплив державного регулювання цін на економічні процеси

В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі віль­них торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною.

Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні.

Якщо регульована ціна близька до рівноважної, то таке обме­ження буде тільки підтримувати стабільність цін і істотно не вплине на стан попиту та пропозиції. Але якщо державні органи будуть обмежувати свободу зміни цін з метою отримання їхнього зростання (наприклад, в умовах інфляції) або введуть надмірні податкові платежі, то в більшості випадків це негативно вплине на виробництво та продаж товарів, викличе їх дефіцит і, як наслі­док, призведе до підвищення цін.

Розглянемо вплив на економіку таких основних напрямів втру­чання держави в процес вільного ціноутворення:

• установлення фіксованих або граничних цін;

• уведення товарних податків;

• підтримка цін і доходів шляхом застосування дотацій вироб­никами продукції або субсидій її споживачам.

Найбільш жорстким методом цінового регулювання є встанов­лення фіксованих або граничних цін. При цьому такі ціни можуть бути встановлені на рівні, що перевищує ціну рівноваги або ниж­че її. У першому випадку виникає надлишок продукції, а в дру­гому — її дефіцит (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Наслідки введення фіксованих цін

На рисунку перетин ліній попиту (О) і пропозиції (8) показує рівноважну ціну (Цр) та рівноважний обсяг виробництва (Кр).

Припустимо, що держава, підтримуючи виробника, встановила на продукцію фіксовану ціну (Цз) на рівні, що перевищує рівно­важний. У цьому разі кількість запропонованої продукції збіль­шиться до К4, а попит на неї зменшиться до Кі, що призведе до надлишку продукції в розмірі К] —1<4 одиниць.

На практиці може виникнути протилежна ситуація, коли дер­жава з метою захисту споживача встановлює ціну (Ці), яка нижча за рівноважну. У цьому випадку знижена ціна підвищить попит на продукцію до обсягу Кз, а пропозиція, навпаки, зменшиться до «з, тобто на ринку з'явиться дефіцит в обсязі, який дорівнює площі прямокутника КзСЕКз. Як видно з графіка, в обох випад­ках обсяг виробництва буде нижчим рівноважного. Якщо в пер­шому варіанті обсяг реалізації становитиме К], то в другому — Кг одиниць. Таким чином, одностороннє підтримування ціни попиту або ціни пропозиції зрештою призводить до суспільних втрат.

Фіксовані ціни, які можуть перевищувати рівноважні, засто­совуються окремими країнами у вигляді заставних цін на сіль­ськогосподарську продукцію. Такі ціни, з одного боку, захища­ють інтереси фермерів, гарантуючи їм мінімальний дохід від реа­лізації своєї продукції на ринку. Але з іншого боку, держава має витрачати на закупівлю та зберігання надлишкової продукції кош­ти з бюджету. Крім того, цю продукцію держава не може реалі­зувати на внутрішньому ринку, бо це безумовно призведе до зни­ження цін. До такого ж наслідку може призвести й експорт цієї продукції, оскільки він зумовить зменшення приватного експорту сільськогосподарської продукції з даної країни.

З метою скорочення надлишкового виробництва продукції уряд може застосовувати такі адміністративні заходи, як обмеження фермерам посівних площ, встановлення премій за їхнє скорочен­ня та ін. Але такі заходи викличуть необхідність створення спеці­ального управлінського апарату, зростання державних витрат на його утримання, виділення коштів на виплату вищезгаданих премій тощо. У зв'язку з цим значна частина зарубіжних фахівців бере під сумнів економічну доцільність установлення державою фіксованих цін, які перевищують ціни рівноваги.

Докладніше розглянемо ситуацію, яка пов'язана з товарним дефіцитом (рис. 7.2).

Припустимо, що уряд установив фіксовану ціну товару на рів­ні Цф, яка менша рівноважної (Цр), а обсяг виробництва (прода­жу) за такою ціною дорівнює Кф. Дефіцит продукції в розмірі Кф — Кз, зумовлений уведенням фіксованої ціни, змушує вироб­ника продавати свій товар за завищеною ціною. Оскільки офіційно такий шлях діяльності заборонений, він прагне реалізувати свій товар за більш високою ціною на «чорному ринку».

Умовимося, що виробник згоден запропонувати «чорному рин­ку» продукцію в обсязі Кі за ціною Ці. У результаті лінія пропо­зиції займе положення 51, тобто вище лінії § при відсутності державного регулювання цін. Відстань по вертикалі між лініями § і §і позначає плату за ризик, який несуть продавці товару на нелегальному ринку, і визначається суворістю адміністративних або карних санкцій за порушення дисципліни цін.

Рис. 7.2. Обмеження ціни та «чорний ринок»

Таким чином, на «чорному ринку» ціна на товар установилась на рівні Цз, що перевищує як фіксовану, так і рівноважну ціну. Обсяг продажу продукції Кз буде вище її кількості, яка була б реа­лізована на легальному ринку за фіксованою ціною, але менше рівноважного (Кр). Отже, обмеження цін товару з боку держави призвело до негативних наслідків. Товар спрямовується на неле­гальний ринок, де ціна встановилась навіть вище тієї, яка б скла­лась без державного втручання.

Іншим негативним наслідком встановлення фіксованої, або верхньої межі ціни є зниження якості продукції (рис. 7.3).

На рисунку показана стандартна ситуація ринкової рівноваги в точці Р з рівноважною ціною Цр і рівноважним обсягом вироб­ництва (продажу) товару Кр. Якщо держава введе на цей товар фіксовану або граничну ціни Цф, то виникне дефіцит продукції в розмірі К)—Кг.

У цих умовах виробник, не побоюючись втратити покупців, іде на погіршення якості продукції, що при тих самих витратах дасть змогу йому підвищити виробництво. У результаті лінія про­позиції § зрушиться праворуч до §і, що на деякий час дасть можливість збільшити обсяг продажу за регульованою ціною. Після того як споживачі виявлять зниження якості продукції, попит зменшиться і лінія О займе положення Оі. Перетин ліній попиту і пропозиції на рівні зниженої фіксованої ціни свідчить про те, що споживач отримує ту саму кількість продукції, що і за умов віль­ного ціноутворення, але нижчої якості.

Рис. 7.3. Директивна ціна і зниження якості продукції

Таким чином, ведення фіксованих або граничних цін знижує ефективність використання виробничих можливостей суспіль­ства. При встановленні ціни на рівні, що перевищує рівноважний, держава має покривати витрати на виробництво надлишкової продукції, а введення ціни нижчої за її рівноважне значення веде до втрат, які пов'язані з виникненням «чорного» ринку та зни­женням якості продукції.

Одним з опосередкованих напрямів впливу держави на процес ціноутворення є введення податків, які поділяються на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з доходів їхніх платників (податок на прибуток, податок з продажу та ін.), а не­прямі входять до складу ціни і сплачуються споживачем при ку­півлі товарів (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).

Розглянемо спочатку вплив на рівноважну ціну таких непря­мих податків як акцизний збір та податок на додану вартість, платниками яких є виробники (продавці) товару (рис. 7.4).

На графіку до введення податку лінія попиту займала поло­ження В,лінія пропозиції — §, рівноважна ціна становила Цр, а

рівноважний обсяг виробництва дорівнював Кр. Припустимо, що уряд запровадив на товар податок у розмірі П гривень на одини­цю продукції, що означає для виробника подорожчання товару. У цьому випадку він буде згоден запропонувати ринку таку ж кількість продукції, але якщо його ціна буде вища за рівноважну на величину цього податку. У результаті лінія пропозиції переміс­титься вгору на величину П гривень і займе положення 8і, а рин­кова рівновага зміститься в точку В.

Рис. 7.4. Вплив на рівноважну ціну непрямих податків

Нова рівноважна ціна дорівнюватиме Ці, а обсяг продажу вна­слідок підвищення ціни зменшиться до Кі. Ціна, яку сплачує по­купець (Ці) стане вище початкової (Цр), а ціна без податку, яку фактично отримає продавець після сплати податку (Цр), буде мен­ше початкової. Порівняння розміру виручки виробника до вве­дення податку (площа прямокутника ОЦрСКр) з виручкою, яку він отримає після його сплати (площа прямокутника ОЦ2АК|), показує, що введення непрямих податків зменшує виручку вироб­ника. Не вигідні такі податки і споживачу, бо без них він зміг би придбати більшу кількість товару за меншою ціною. Загальна сума податку, яка надійде до бюджету, визначається множенням розміру податку (П) на обсяг продажу (Кі) і дорівнюватиме пло­щі прямокутника ЦзЦіВА. Його частина, яка знаходиться нижче лінії ЦрС (площа прямокутника ЦдЦрІА), показує втрати виробника від уведення податку, а вище (площа прямокутника ЦрЦіВЬ) — втрати покупця. Таким чином, не зважаючи на те, що вся сума податку сплачується до бюджету виробником, частина «податко­вого тягарям лягає на плечі покупця.

Сила впливу непрямого податку на обсяг продажу і розподіл цього податку між виробником і покупцем залежить від еластич­ності попиту і пропозиції на окремі товари. Розглянемо випадки розподілу податку при еластичному та нееластичному попиті на продукцію за умови, що еластичність пропозиції приймається по­стійною (рис. 7.5).

Рис.7.5. Розподіл податку при еластичному (а) та нееластнчному (б) попиті

З графіків видно, що при еластичному попиті основна частка податку припадає на виробника, а при нееластичному — переважно на споживача. Крім цього, абсолютна величина податкових над­ходжень при нееластичному попиті буде вищою. Саме тому дер­жава оподатковує акцизним збором у першу чергу товари, попит на які є нееластичним (тютюнові вироби, алкогольні напої).

На рис. 7.5 заштриховані трикутники показують обсяг продук­ції, яка була б вироблена та придбана, якщо б держава не ввела податок. Ці втрати для суспільства є прямим наслідком встанов­лення податку і вони будуть тим більшими, чим вищою буде елас­тичність попиту на товар.

Одним з податкових інструментів опосередкованого впливу держави на ринкову ціну є ввізне мито. Розглянемо економічні наслідки його введення за умови, що пропозиція імпортних това­рів буде абсолютно еластичною (рис. 7.6).

Перетин ліній попиту і пропозиції показує рівноважну ціну (Цр) та обсяг продажу (Кр), які склалися на ринку при відсутності

імпортної продукції. Поява на ринку закордонних товарів за ниж­чими, ніж рівноважна, цінами і за умови абсолютної еластичності попиту відображена на графіку лінією 8]. Унаслідок вільного дос­тупу на ринок такої дешевої продукції попит на товар підви­щиться до К4, пропозиція вітчизняних виробників зменшиться до Кі, а різниця між попитом і пропозицією (К4 — Кі) дорівнювати­ме обсягу імпортних надходжень.

Рис. 7.6. Наслідки введення ввізного мита

Припустимо, що держава з метою підтримки вітчизняного ви­робника запровадила імпортне мито в розмірі М гривень на оди­ницю продукції. Це підніме вгору лінію §і на величину М і вона займе положення §2. У результаті цього ціна зросте до Цз, що зу­мовить збільшення вітчизняного виробництва до Кз і зменшення обсягу попиту до Кз.

Розмір мита, який надійде до бюджету, дорівнюватиме площі прямокутника НЕЬК, а втрати держави внаслідок введення мита, відповідатимуть сумі площ трикутників ВЕН і КЬС. Площа пер­шого трикутника відповідає втратам, спричиненим нижчою ефек­тивністю вітчизняного виробництва, а другого — штучним об­меженням споживання даного товару.

Поряд з уведенням податків уряд може регулювати ціни шля­хом установлення дотацій виробникам продукції (потоварні до­тації) або субсидій споживачам товарів та послуг. Дотація — це асигнування з державного бюджету на покриття виробником збит­ків, що з'являються в результаті реалізації ним своєї продукції за державними цінами, які не покривають витрат підприємства. Як

інструмент державного регулювання вона має обернену дію в по-;

рівнянні з податками. Наслідки введення потоварних дотацій, які встановлюються у відсотках до ціни виробу, або в абсолютному розмірі на одиницю продукції, показані на рис. 7.7.

5

Рис. 7.7. Вплив на рівноважну ціну потоварних дотацій

Лінії попиту і пропозиції спочатку займали положення, відпо­відно В і 8, рівноважна ціна дорівнювала Цр, а рівноважний обсяг виробництва (продажу) — Кр. Припустимо, що уряд запроваджує дотацію з бюджету виробникам даного товару в розмірі Д гри­вень на одиницю продукції. Якщо раніше виробники були згодні запропонувати ринку Кр одиниць товару за ціною Цр, то тепер вони будуть пропонувати таку ж кількість продукції за ціною на Д гривень менше попередньої. У результаті лінія пропозиції зру­шиться вниз і займе положення 8і, обсяг продажу збільшиться до Кі, а ціна для покупця знизиться до Ці. Ціна, яку фактично буде отримувати виробник, підвищиться до Цз. Загальний розмір до­тацій, які надходять із бюджету, дорівнюватиме площі прямокут­ника ЦіЦ2АВ. Не зважаючи на те, що дотацію отримують вироб­ники продукції, частина виграшу надходить і споживачу. Виграш виробника відповідає площі ЦрЦдАС, а виграш споживача — площі ЦіЦрСВ. Площа трикутника ВСА показує чисті витрати суспільства, які виникають унаслідок надання дотацій виробни­кам. Оскільки дотацію можна розглядати як від'ємний акцизний збір, то чим меншою буде еластичність попиту, тим більшу час­тину дотацій отримуватиме споживач.

З метою соціального захисту малозабезпечених верствнасе­лення держава може надавати субсидії до цін та тарифів на това­ри та послуги першої необхідності (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Вплив субсидій на ринкову рівновагу

З рисунку видно, що субсидії споживачам піднімають праву частину лінії попиту з положення В до Оі. У результаті попит зросте, хоча ціна на такі продукти та послуги підвищиться з Цр до Ці. При цьому попит збільшиться в тієї частини населення, яка здатна купувати даний товар за відносно низькими цінами.

Таким чином, непрямий вплив держави на ринкові ціни через податки та дотації, як і директивне ціноутворення, у більшості випадків знижує ефективність функціонування економіки. Але це не виключає можливості застосування перелічених інструментів з метою досягнення певних соціальних цілей.

2