Звенигородська земля

Про це князівство джерела містять небагато даних і кордони його невідомі точно. На півночі воно межувало з Белзьким князівством. На заході від Перемишльського його відокремлювала лінія Верещиці. На півдні, через нестачу яких-небудь даних, треба прийняти пізнішу південну межу пізнішої Львівської землі — більш-менш лінію сучасних міст Розділ, Ходорів, Рогатин, Бережани, Озерна. На сході приймаємо здогадну лінію від Залозець на Озерну до Козової.

Столиця Звенигород стояв на горбі, серед боліт понад р. Білкою. Багна були такі непрохідні, що 1144 р. київські війська не могли увійти в місто і змушені були споруджувати греблі. Місто захищалося подвійними укріпленнями: валами й стінами, які забезпечували замок, та «острогом», що оточував ширший простір підгороддя. Звенигород був важливою фортецею на шляху, який від Перемишля через Городок ішов на схід, на Волинь і до Києва, та на південь до Галича, — тому поблизу нього часто точилися бої.

Літописи описують дві облоги військом київського князя Всеволода Олеговича (1144 і 1147), облогу Ростиславом Володаровичом (1127), облогу Данилом за допомогою угорських військ (1211). Під час археологічних розкопок, проведених на території городища, знайдено багато пам’яток: кераміку, полив’яну цеглу, залізні вироби, намисто, печатки. Звенигород був столицею Володаря Ростиславича \34\ (1087 — 1124) і деякий час Володимирка (1124 — 1144), а пізніше Івана Ростиславича (1144) та Романа Ігоровича (1206 — 1208). 1221 р. князь Мстислав Мстиславич віддав місто в управління боярину Судиславу ⁹⁸.

На схід від Звенигорода знаходилися Голі Гори (Гологори). Під час війни 1144 р. тут стояв Володимирко із своїм військом. 1231 р. згадується галицький боярин Клим’ята з Голих Гір ⁹⁹.

В цій же околиці, поблизу волинського кордону розташоване Рожне Поле, де відбувся 1097 р. бій Володаря і Василька Ростиславичів з волинськими князями. 1144 р. київські війська шукали тут місце для битви ¹⁰⁰. Давнім містом було Олесько з укріпленим замком; воно згадується 1366 р. ¹⁰¹

У північній частині Звенигородського князівства найбільше значення мав, правдоподібно, Підгорай (тепер, очевидно, с. Зарудці Нестерівського р-ну Львівської обл.), по якому залишилося городище. 1232 р. тут стояв військом князь Михайло Всеволодович, який ішов походом проти Данила Романовича ¹⁰². В XIV ст. згадується Підгорайська волость.

Є здогад, що в цій околиці знаходився Щекотів, до якого тікав з Галича Ростислав Михайлович 1242 р. Місцем його розташування вважають городище у Глинську, де сусідній ліс зветься Щекотин ¹⁰³.

Борок, в якому Ростислава наздогнали татари, — це, мабуть, недалеке сусіднє с. Бірки.

⁹⁸ Там же, с. 144, 208, 226, 228, 481, 484, 485 — 486, 493, 500, 517; Лавр., с. 206, 311; Длугош, т. 10, с. 533, 537.

⁹⁹ Лавр., с. 311; Іпат., с. 510.

¹⁰⁰ Лавр., с. 270, 311; Іпат., с. 177.

¹⁰¹ Kwartalnik historyczny, 1895, Rocz. 9, s. 43 — 45.

¹⁰² Іпат., с. 516.

¹⁰³ Там же, c. 527 — 528; Ковшевич Р. Изследованіе положенія стариннаго города Руси Щекотова или Щекотина. — В кн.: Науковий сборник Галицко-русской Матицы. Львів, 1865, с. 111.

Близько 1256 р. вперше згадується Львів, заснований Данилом або його сином Львом. Місто виникло на перехресті шляхів, які йшли з заходу, з Перемишля, на схід до Києва, та з півночі, від Володимира і Холма, на південь, до Галича. Львівський замок мав також стратегічне значення як центральний оборонний пункт всієї області. 1259 р. за наказом хана Бурундая Лев мусив зруйнувати укріплення замку. Але невдовзі місто знов було укріплено і 1286 р. золотоординці вже не намагалися здобути міста, а лише спустошили околицю. В XIV ст. Львів став значним \35\торговим центром; в ньому поселилися численні іноземці — вірмени, німці, сурожці ¹⁰⁴.

На південь від Львова знаходилося давнє місто Щирець, де 1126 р. відбулися мирні переговори Володимирка галицького з його братом Ростиславом ¹⁰⁵. Згадана у літописі під 1230 р. Браневичева рілля ¹⁰⁶, це, правдоподібно, с. Бринці-Загірні Жидачівського р-ну Львівської обл. В цій околиці здогадко можна прийняти Стольсько (с. Стільське Миколаївського р-ну Львівської обл.), згадане 1330 — 1331 рр. ¹⁰⁷