Дорогобузько-пересопницька земля

Наприкінці XI ст. як окрема територія почала виступати Погорина, область р. Горині ²⁸. її столицею спершу був Дорогобуж ²⁹, пізніше, як рівне за значенням місто, називається Пересопниця ³⁰. Дорогобузько-Пересопницьке князівство на заході межувало з Луцьким, на сході з Київським *. На початку XIII ст. Погорину було приєднано до Луцького князівства ³¹. Про обидва головні міста, Дорогобуж і Пересопницю, літописи згадують лише як про княжі столиці **, але не містять конкретних даних про їх економічні, суспільно-політичні і культурні відносини ***.

На північ від Пересопниці розташувався Чемерин на р. Олиці, на південь — Зарічеськ, на схід від Дорогобужа — Сапогинь (тепер с. Сапожин Корецького р-ну Ровенської обл.), де Володимирко 1151 р. розбив угорське військо, на південь — Мильськ ³². Відомості про Острог залишаються непевними ****. Неясно, чи Водбуч (або Вобуч) поблизу Пересопниці та Хотрія поблизу Дорогобужа — це поселення чи річки ³³.

На східній межі князівства знаходилися міста Коречськ (також Корчеськ, важливий пункт на шляху на Київ) ³⁴,

²⁸ Іпат., с. 132, 280, 335.

²⁹ Там же, с. 144, 176, 179, 181.

³⁰ Там же, с. 275, 297, 335 та ін.

^* Межі можна визначити приблизно: до Луцька належали Дубно, Данилів, Крем’янець, до Дорогобужа — Пересопниця, Шумськ, Тихомль; на сході крайніми містами Дорогобузького князівства були Корецьк та Ізяславль.

³¹ Іпат., с. 485, 501.

^** Дорогобузько-пересопницькі князі: 1084 — 1097 рр. Давид Ігорович (Іпат., с. 144, 179, 191); 1149 — 1150 рр. Ростислав, Андрій, Гліб, Мстислав Юрійовичі (там же, с. 305, 308, 320, 335, 337, 355, 367, 370, 372, 373); 1183 — 1211 рр. Інгвар Ярославич (там же, с. 428, 485). Пересопниця в 1211 — 1227 рр. була окремим уділом Мстислава Ярославича Німого (там же, с. 483, 485, 487, 488, 501).

^*** Про археологічні знахідки: Ратич, с. 36, 40 — 41. Див. також: Антонович В. О местоположении летописных городов Шумска и Пересопницы. — В кн.: Труды XI археологического съезда в Киеве. М., 1901, т. 1, с. 148 — 154; Сендульський А. Село Пересопница Ровенского уезда. — Волынские епархиальные ведомости, 1880, № 11, с. 548 — 559.

³² Іпат., с. 270, 284, 285, 286, 305.

^**** Давиду Ігоровичу надано волость «в Божеском, в ОстрозЂ». — Іпат., 180; йдеться, мабуть, про одне місто — Божеський Острог, а не окремо про Божеський і Острог.

³³ Іпат., с. 285, 355.

³⁴ Там же, с. 276, 285, 322, 331, 356. \25\

Кам’янець і Ізяславль, зруйновані Батиєм 1240 р.³⁵ Кам’янець поблизу Горині — правдоподібно те місто, в якому Данило і Василько перебували у дитячі роки *.

В південній частині найбільшим містом був Шумськ — деякий час центром окремого князівства ³⁶. Неподалік від Шумська (точне місцезнаходження невідомо) стояв Торчів (Торчевськ), де Данило розбив угорське військо 1233 р.³⁷ До Шумської волості належав Тихомль ³⁸, укріплений замок, та Гнойниця і Вигошів (розташування невідоме) ³⁹.

Болохівська земля

Деякий час до складу Волинського князівства входила смуга над ріками Случчю і Верхнім Богом, яка належала до Київського князівства. Головним містом в області Случі вважався Полоний (тепер м. Полонне Хмельницької обл.), який належав київській Десятинній церкві. В 1195 — 1196 рр. він перейшов до Романа Мстиславича і, мабуть, з того часу лишився за Волинню ⁴⁰. На північ від Полоного знаходився Сімоць (тепер с. Суємці Баранівського р-ну Житомирської обл.) і Возвягль (Звягель, Новоград-Волинський) ⁴¹; в околиці Возвягля — менші поселення Білобережжя і Чернятин ⁴² на шляху до Чортового лісу ⁴³. Невідомо, де були розташовані Городок і Городеськ ⁴⁴. На південь від Полоного стояв укріплений замок Колодяжне,, його в 1241 р. облягав Батий, який, поставивши 12 пороків, не міг розбити стіни і лише хитрощами оволодів містом ⁴⁵. Далі йшли менш знані поселення Микулин ⁴⁶, Деревич, Губин, Кобуд ⁴⁷.

³⁵ Там же, с. 523.

^* Положення Кам’янця не визначене; це, правдоподібно, Кам’янець на притоці Горині р. Цвітосі поблизу Заслава.

³⁶ Іпат., с. 270, 313, 373, 485, 486, 511, 562. У бою на Калці загинув шумський князь Святослав. — Воскрес., с. 132.

³⁷ Іпат., с 511 513

³⁸ Там же, с. 313, 321, 288, 500, 513; Сендульський А. Тихомль Острожского уезда. — Волынские епархиальньїе ведомости, 1870, № 5, с. 158 — 161.

³⁹ Іпат., с. 313.

⁴⁰ Там же, с. 379, 380, 462, 468, 514.

⁴¹ Там же, с. 380, 555 — 556.

⁴² Там же, с. 511, 555.

⁴³ Там же, с. 280, 285, 511.

⁴⁴ Там же, с. 555.

⁴⁵ Там же, с. 523. Тепер с. Колодяжне Дзержинського р-ну Житомирської обл.

⁴⁶ Там же, с. 365.

⁴⁷ Там же, с. 526.

Над Верхнім Богом головними містами \26\були Божський ⁴⁸ та Межибоже (Меджибіж) ⁴⁹. В XII — XIII ст. вони бували столицями окремої волості другорядних князів *. З менш укріплених поселень згадуються Кудин, Городець, Дядьків ⁵⁰, Болохово ⁵¹, Мунарів і Прилук ⁵².

Коли в 1230 — 1250 рр. на Побожжі виник народний, протикнязівський рух, населення майже всіх згаданих поселень включилося в нього. Від центру цього руху Болохова Побожжя одержало назву Болохівської землі ⁵³.