Перемишльська земля

Перемишльське князівство займало територію від кордону з Польщею на заході до Верещиці, Дністра і басейну Свічі на сході **; на півночі межувало з Белзьким князівством, на півдні доходило до Карпат.

Столичне місто князівства Перемишль згадується вперше 981 р., під час походу Володимира Великого на «ляхів». Положення міста описує Длугош: «В той час це буломогутнє місто, забезпечене великою силою міщан і пришельців та всяким військовим спорядженням, укріплене глибокими ровами і високими валами, а також рікою Сян, яка обпливає місто із півночі» ⁸¹. Рештки давніх укріплень знищили під час будівництва тут у XIX ст. австрійських фортифікацій.

На території замку стояла побудована з тесаного каміння Володарем Ростиславичем соборна церква св. Івана, в якій його поховано ⁸².

⁷⁸ Там же, с. 282, 494, 498, 510, 511, 572.

⁷⁹ Площанский В. Буск, город на Галицкой Руси. — Львов, 1872.

^* Бужськ захопив Володимирко галицький (1153). (Іпат., с. 313); пізніше місто було повернене до Волині, і 1168 р. у Бужську згаданий Ярополк Мстиславич (з волинських князів) (там же, с. 364). Але згодом місто знову перейшло до Галичини, і 1173 р. Володимир Ярославич обіцяв повернути його Святославу Мстиславичу, белзько-червенському князеві (там же, с. 384). Інші згадки про Бужськ див.: Там же, с. 174, 487, 411.

⁸⁰ Там же, с. 516. Це, імовірно, Городок поблизу Томашева.

^** Приймаємо кордон між Перемишльською та Львівською єпархіями 1398 р., який проходив східною межею Любачівської і Городоцької волостей, річками Рак і Болозва до її устя, Дністром, Стриєм, залишаючи за Перемишлем замки Тустань і Самбір та волості Стрийську і Дрогобицьку (див.: АГЗ, т. 7, с. 39 — 43).

⁸¹ Длугош, т. 10, с. 341.

⁸² Длугош, т. 10, с. 533. В 1412 р. Ягайло відібрав цю церкву у православних і передав католикам, «викинувши наперед трупи і попели русинів» (Длугош, т. 12, с. 149). В XIV — XV ст. згадуються ще церкви Миколи, Спаса, Козьми і Дем’яна та церква на Вильчі, заснування яких могло сягати ранішого часу.

Тут, очевидно, знаходилась княжа палата. Другий княжий двір згадується за містом, на лузі \31\над р. Сяном ⁸³. Перемишль служив столицею Рюрикові і Володареві Ростиславичам, Володимиркові та Святославу Ігоровичу, а перемишльський замок становив базу для захисту західних окраїн ⁸⁴. Місто мало також торговельне значення як центр, розташований на шляхах в Угорщину і Польщу, і згадується в східних джерелах.

Друге місце після Перемишля займав Ярославль (Ярослав). Дослідники виводять його назву від імені Ярослава Мудрого (або Ярослава Осмомисла). Місто згадується вперше 1152 р. Це був укріплений замок, який відіграв важливу роль у війнах 1232 і 1245 рр.⁸⁵

На захід від Ярослава знаходилося укріплене місто Перевореськ (Переворськ). Воно згадується 1281 р., коли польський князь Лешко добув його, «вирубав у ньому всіх людей, від малого до великого, город запалив та пішов назад до себе» ⁸⁶. На західній окраїні, недалеко від кордону з Польщею, стояли Ряшів, який в середині XIV ст. виступає як центр окремої волості, і Коросно ⁸⁷.

На шляху з Перемишля на Волинь головним містом був Любачів — центр окремої волості *. Дещо далі на схід стояв Подтелич (тепер с. Потелич Нестерівського р-ну Львівської обл.), укріплений замок, від якого залишилося городище **. На південь від Подтелича, поблизу сьогоднішнього с. Вороблячина Яворівського р-ну Львівської обл., знаходився стратегічно важливий перехід через горби Розточчя, що звався Ворота; «це було місце оборонне, бо не можна було обійти нікуди — тому звалися Ворота через тісноту свою». 1268 р. цим переходом польські феодали вдерлися у Белзьку землю; коли ж вони поверталися назад, саме тут їх наздогнав князь Шварно Данилович, але у бою зазнав поразки ⁸⁸.

⁸³ Іпат., с. 310.

⁸⁴ Там же, с. 54, 177, 282, 309, 310, 485, 490, 499, 529.

⁸⁵ Там же, с. 510, 532 — 534; Чернецький В. Звістки о стариннім місті Ярославі і його церквах — Діло, 1894, № 150/151.

⁸⁶ Іпат., с. 582, 586.

⁸⁷ МПГ, т. 2, с. 627.

^* 1223 р. угорський король Андрій передав його польському вельможі Пакославу; але швидко забрав назад. — Іпат., с. 489, 498.

^** Згадується під час переїзду Данила в Угорщину. — Там же,, с. 566.

⁸⁸ Там же, с. 572. У Вороблячині є потік Воротний і частина села, що має назву Воротня (це місце визначив І. Шараневич). \32\

На схід від Перемишля шлях ішов на Мостища (тепер м. Мостиська — райцентр Львівської обл.), над р. Січницею. Тут відбувся бій військ Данила з Ростиславом Михайловичем 1244 р.⁸⁹ Далі на цьому шляху стояла Вишня (тепер м. Судова Вишня — райцентр Львівської обл.), яку 1230 р. держав боярин Филип ⁹⁰. Тут збереглося городище, яке було досліджене археологами. На східній межі Перемишльського князівства оборонним замком був Городок *: на території старого міста пізніше побудовано польський замок.

На південний захід від Перемишля великим містом був Сянок (Сянік), замок якого захищав шлях на Угорщину. 1205 р. тут відбувся з’їзд княгині Романової з угорським королем Андрієм ⁹¹. 1339 р. останній галицько-волинський князь Юрій II надав місту самоврядування на німецькому праві, навколо Сянока оброблялись поля і пасовища, на Сяні влаштовувалися «язи» для рибальства, в лісах займалися ще ловецтвом. Серед міщан, поряд з місцевими людьми, були угорці, німці і поляки. У місті згадуються різні ремісники: кравці, шевці, суконники, різники; кравці мали своє цехове приміщення, працювала лазня, в сусідньому Теребчі — млин ⁹². На угорському кордоні знаходилася укріплена місцевість, що звалася Угорські Ворота **.

На південний схід від Перемишля найзначнішим містом був Самбір (тепер м. Старий Самбір Старосамбірського р-ну Львівської обл.), згаданий у стародавньому списку «волинських» (тобто галицько-волинських) міст у Воскресенському літописі ⁹³. Він відомий як церковний центр, що мав традиції окремого єпископства, навколо нього знаходився ряд монастирів, особливо відомий з мощами св. Онуфрія ⁹⁴.

⁸⁹ Там же, c 529; Назва річки Січниці. — Жерела, т. 2, с. 84, 159.

⁹⁰ Іпат., с. 508.

^* 1219 р. посадив тут свою заставу боярин Судислав, а замок добували війська Мстислава і Данила (там же, с. 490, 500).

⁹¹ Там же, с. 282, 480, 509; МПГ, т. 2, с. 626.

⁹² КДП, т. 1, с. 209 — 211.

^** 1231 р. Олександра Всеволодовича загнали «оли и до Санока и Ворот Угорских». — Іпат., с. 509. Цей факт згадується також у грамоті Бели IV під 1246 р. — Феєр, т. 4, ч. 2, — с. 3.

⁹³ Воскрес., с. 240.

⁹⁴ Крип’якевич І. Княжий Самбір і Самбірська волость. — Літопис Бойківщини, 1938, № 10, с. 26 — 32.

У Перемишльському князівстві існували солеварні; 1255 р. князь Ізяслав вислав боярина Федора «ко Со\33\лем» ⁹⁵ — це, правдоподібно, Стара Сіль. Другий центр соляних промислів — Дрогобич, згаданий у Воскресенському літописі.

На шляху від Дрогобича до Карпат згадується замок Тустань ⁹⁶; залишки його — це «камінь» в с. Урич Сколівського р-ну Львівської обл. На карпатському шляху лежало поселення Синеводсько (Синевідсько) з монастирем Богородиці ⁹⁷.

На давній території Перемишльського князівства зберігся ряд недосліджених городищ в селах Городище, Кружики, Кульчичі, Спас, Ступниця та ін.; це залишки давніх оборонних замків, поблизу могли існувати поселення міського типу.

⁹⁵ Іпат., с. 550.

⁹⁶ МПГ, т. 2, с. 627; Жерела, т. 1, с. 204, 215; т. 2, с. 42.

⁹⁷ Іпат., с. 523.