Теребовельська земля

Теребовельське князівство займало південно-східний край території Галичини. На півночі межувало з Луцьком і Дорогобузько-Пересопницьким князівствами, на заході із Звенигородським і Галицьким, на сході з Київським, на південному сході з малозаселеними степовими просторами.

Теребовль (Теребовля) згадується як столиця Василька Ростиславича (1084 — 1124) і його синів; пізніше, 1211 р., короткий час теребовельським князем був Ізяслав Володимирович, внук Ігоря Святославича, героя «Слова о полку Ігоревім». Теребовля була важливим замком на переході через р. Серет і поблизу неї відбувалися запеклі бої (1144, 1153, 1226). Давні укріплення на Замковій горі були поруйновані при будові польського замку ¹⁰⁸.

Стратегічне значення мав Микулин (тепер Микулинці, Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.), що також знаходився на переході через Серет. Тут галицькі полки нерідко вели оборонні бої ¹⁰⁹.

В околиці Теребовлі літописи згадують деякі поселення,, які не вдалося ідентифікувати: на шляху із Галича — Снов ¹¹⁰, на шляху до Володимира — Станків ¹¹¹,

¹⁰⁴ Іпат., с. 558, 562, 589, 592; Болеслав-Юрий II, с. 154, 156, 157; Czołowski A. Lwów za czasów ruskich. — Kwartalnik historyczny, 1891, Rocz. 5, s. 805 — 806.

¹⁰⁵ Длугош, т. 10, c. 536 — 537. Згадується також річка Щирка. — Іпат., с. 490.

¹⁰⁶ Іпат., с. 508.

¹⁰⁷ Приселков М., Фасмер М. Отрывки В. Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV в. — Известия отделения русского языка и словесности Академии наук СССР, 1936, вып. 1, с. 100.

¹⁰⁸ Іпат., с. 167, 173, 175, 321 — 322, 484, 488, 500; Лавр., с. 257, 265, 267, 311, 340; Ратич, с. 70 — 71.

¹⁰⁹ Лавр., с. 248, 311 — 312; Іпат., с. 225, 365, 480.

¹¹⁰ Іпат., с. 321.

¹¹¹ Там же.

в напрям\36\ку Збаража — Моклеків і Биковен ¹¹². В XIV ст. є відомості про оборонні замки в області р. Збруча: Стінка *, яка була центром волості, та Скала. Давні городища є в селах Калагарівка, Раштівці (з назвою Звенигород), Городниця, Гусятин та ін.

Ряд замків або укріплених поселень виник на Пониззі — південній смузі Теребовельщини над Дністром. Угорський король Андрій, повертаючись з-під Галича 1230 р., переправлявся через Дністер у Василеві ¹¹³. Це місто, можливо, було засноване Васильком. Недалеко від Василева стояв Онут, через який переходив Данило І2І9 p. ¹¹⁴ У цій же стороні знаходилося місто Кучелемин ¹¹⁵. До старих поселень можна зарахувати Звенигород над Дністром та Хотин **.

На Пониззі спочатку головним містом була Ушиця. У війні 1144 р. це місто зайняли союзники Всеволода Олеговича. 1159 р. Ушицю облягав претендент на галицький престол Іван Ростиславич, і селяни масово переходили на його сторону ¹¹⁶.

Пізніше столицею Пониззя стала Бакота ¹¹⁷.

На крайньому сході знаходилося поселення Каліус, де 1242 р. побував Данило, щоб «уставити землю» ¹¹⁸.

¹¹² Там же, с. 488. Биковен міг лежати вже на волинській території.

^* Передаючи 1395 р. Поділля Спиткові, Ягайло застерігав, що округи Теребовль і Стінка залишаються з правами, які вони мали за Казимира і .Володислава Опольського. Стінка — тепер хут. поблизу с. Раштівці Гусятинського р-ну Тернопільської обл.

¹¹³ Іпат., с. 508.

¹¹⁴ Там же, с. 491.

¹¹⁵ Там же, с. 341, 491.

^** Хотин згаданий у «списку градів руських». — Воскрес., с. 240.

¹¹⁸ Лавр:, с. 311 — 312; Іпат., с. 226, 341. Разом з Ушицею 1144 р. згадується Микулин, але неясно, чи місто на Пониззі, чи Микулин поблизу Теребовлі.

¹¹⁷ Іпат., с. 525 — 526, 549 — 550.

¹¹⁸ Там же, с. 527.