Контрольні запитання

1. Якими особливостями визначався розвиток зовнішньо­економічних відносин Китаю?

2. Охарактеризуйте зовнішньоторговельні зв'язки в Серед­ній та Центральній Азії.

3. Які особливості формування регіонального центру тор­гівлі на арабському Сході?

РОЗДІЛ З. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

ГЛАВА 6. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ У ПЕРІОД ПЕРВІСНОГО НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ

Передумови формування капіталістичних відносин та світового ринку

Зародження й розвиток капіталістичного способу виробництва безпосередньо пов'язані з нагромадженням капіталу. У світовій науковій літературі досить грунтовно вивчений процес створення не­обхідних передумов для народження нових, капіталістичних відносин, що приходять на зміну феодальним. Висвітлення цих умов різними авторами більш-менш збігається. Однак що стосується назви самого процесу, то, на наш погляд, най­більш вдалою слід вважати ту, яку дав йому К. Маркс,— первісне нагромадження капіталу.

Які історичні умови необхідні для виникнення капі­талістичних виробничих відносин? По-перше, це відчуження виробника від засобів виробництва, позбавлення власності на них, тобто перетворення в найманого робітника. І, по-друге, нагромадження грошових багатств (капіталу), об'єктивно необхідних для створення капіталістичних під­приємств.

Як перша, так і друга умови виникнення капіталістичних відносин зароджуються у надрах феодалізму. Вони є на­слідком дії об'єктивних закономірностей розвитку товар­ного виробництва. Наприклад, дія закону вартості в умовах феодалізму привела до поступової диференціації дрібних виробників. Товарне виробництво вело до нагромадження капіталу в руках лихварів, торговців, а також окремих фер­мерів і багатих ремісників, що, безперечно, створювало пе­редумови для розвитку капіталістичного способу виробни­цтва.

Слід зазначити, що цей процес відбувався повільно. Тому епохою первісного нагромадження капіталу вважа­ється період безпосереднього переходу від феодального су­спільства до буржуазного. Як правило, цей період супро­воджувався жорстокою політичною боротьбою, соціальними революціями, що руйнували феодальні порядки, насильст­вом з боку державного апарату. «Насильство,— писав К. Маркс,—є повитухою всякого старого суспільства, коли воно вагітне новим».

Історія середньовічної Європи дала безліч прикладів по­заекономічного примусу з боку землевласників, буржуазії, що зароджувалася, та державної влади. В Італії, Іспанії та Португалії, Німеччині і Нідерландах, Франції й Англії, Ро­сії — в усіх цих країнах, хоча й із суттєвими відмінами, спостерігався, з одного боку, процес експропріації сільсько­господарських виробників, обезземелювання селян, а з ін­шого — пограбування й насильство шляхом колоніального гніту, використання системи державних позик, податкової політики, протекціонізму. Це створювало не тільки необ­хідну армію найманих робітників, але й достатні розміри капіталу. Разом з тим така політика забезпечувала розви­ток ринку, .без якого капіталістичний спосіб виробництва не зміг би розвиватися.

Ринок — це не просто обмін товару на гроші або грошей на товар. Ринок — це торгівля, реалізація додаткового про­дукту, який уречевлює додаткову вартість і створює можли­вість для придбання нових засобів виробництва та наймання нових робочих рук. Інакше кажучи, існування ринку — обов'язкова передумова для нагромадження капіталу, від­творення капіталістичних відносин.

Становлення мінового товарно-грошового господарства за пізнього феодалізму було необхідною економічною пе­редумовою для розвитку торгівлі. У свою чергу, торгівля, як внутрішня, так і зовнішня, стала могутнім джерелом на­громадження капіталу. Це стосується як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.

Перетворення самостійних виробників у найманих ро­бітників приводить до того, що вони змушені купувати на ринку за свою заробітну плату необхідні продукти спожи­вання. Таким Тином, експропріація селянства створювала не тільки величезний резерв вільної робочої сили, але й внутрішній ринок. Для виникнення промислового капіта­лізму такий процес необхідний. Він мав місце в усіх краї­нах класичного капіталізму, оскільки в підсумку вів до кон­центрації великих грошових коштів у руках окремих осіб. Історія розвитку цих країн чітко виявила, що там, де зов­нішня торгівля більш розвинута, цей процес значно при­скорювався.

Саме завдяки цьому зовнішня торгівля XVI—XVIII ст. досягла розмірів світової. У свою чергу, світовий ринок рі­шуче вплинув на прискорення розкладу феодалізму. Отже, світова торгівля та світовий ринок безпосередньо сприяли первісному нагромадженню капіталу.

У поширенні цього процесу відбилася притаманна капі­талізму тенденція до інтернаціоналізації виробництва. Ця загалом історично прогресивна риса капіталізму виявила, однак, органічну суперечність цього способу виробництва. А саме: тенденція до інтернаціоналізації виробництва на початку зародження капіталізму набирала вкрай насильницьких і примусових форм.

Йдеться про те, що країни, в яких первісне нагрома­дження здійснювалось одночасно і як нагромадження на­ціонального капіталу, і як нагромадження «вільної» робо­чої сили, зайняли командні позиції в світовій економіці та в міжнародних відносинах.

Проте у багатьох країнах світу розвиток первісного ка­піталу здійснювався лише в одній формі — розорення без­посередніх виробників, перетворення їх у кріпосних і навіть рабів. Найвиразніше в XVI—XVIII ст. останнє виявилося в країнах Африки та американського континенту. Тобто в тих країнах, «включення» яких у процес інтернаціоналізації виробництва на той період здійснювалося шляхом перетво­рення їх у колонії. Проте пограбування та насильство не були безпосередніми факторами розвитку капіталістичних відносин. Вони лише додатково стимулювали дію головних чинників цього процесу — світової торгівлі та світового ринку.

Як джерело нагромадження капіталу, зовнішня торгівля набула прискореного розвитку в тих країнах, де цьому сприяли або географічне положення, або колоніальна по­літика щодо інших держав.