54.Становище сучасної системи освіти.

55.Розвиток науки в час незалежної України.

Заклади освіти, незалежно від форм власності, відокремлені від церков та інших релігійних організацій і мають світський характер. Це не заважає викладати факультативні теологічні курси у світських навчальних закладах і не заперечує існування спеціальних освітніх установ, що належать релігійним організаціям.

Наука перестала бути найбільш престижним заняттям, і тепер до аспірантури йде менше талановитої молоді, ніж раніше. Має значення й те, що більшість установ НАНУ розміщена в столиці, а після закінчення аспірантури інститути практично не мають можливості надавати молодим науковцям житло. Відбувається також постійний відтік талановитих науковців за кордон. Тому в НАНУ скорочується частка науковців, які належать до вікової групи 30-45 років, тобто перебувають у найбільш продуктивному для наукової творчості віці. Середній вік наукових працівників НАН України перевищив 50 років, в тому числі докторів наук - 60 років.

У 1990-ті роки в Україні були засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук (нині - Національна). Виникла низка дослідних інститутів та центрів як громадських об'єднань науковців, наукових товариств. Зокрема, з 1989 р. в Україні діє відновлене Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

56.Сучасна українська література,театр та музика.

Плерома. Проект "Повернення деміургів" (Лілея-НВ, 1998). "Плерома" є текстом, що дозволяє зрозуміти, які теоретичні та практичні виклики бентежили тих, хто з кінця 1980-х років творили сучасну українську літературу. Це цікава миттєва світлина, що зафіксувала стан речей перед кризою кінця 1990-х і появою "двотисячників" на початку 2000-х.

Ніла Зборовська. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків (Літопис, 1999)

Юрій Андрухович. Перверзія (1996 - в журналі "Сучасність", 1997 – окрема книжка в "Лілеї-НВ")

Сучасна українська музика в деяких окремих жанрах підтримує обрядово-національний характер пісень. Велика мережа класичних музичних закладів, таких як: Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, Державний естрадно-симфонічний оркестр України, Державний академічний духовний оркестр України і багато інших продовжують свою творчість.

Нині в Україні діє 137 державних, комунальних театрів та театрів інших форм власності. Зокрема, в Україні працює 44 драматичних театри, 41 – дитячих та юнацьких театрів (в т.ч. 29 лялькових), 31 музично-драматичний театр і 10 театрів музичної комедії та мініатюр.

Найбільша кількість театрів зосереджена в Києві, далі йдуть Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк (в кожному діють 5-8 театрів).

Професійні театри України щороку дають близько 30 тис. вистав. Переважну більшість гастрольних вистав (бл. 4 тис. на рік) українські колективи показують в Україні, а поза її межами – близько 200. Щороку в нашій країні відбувається 10-12 театральних фестивалів, що фінансуються, принаймні більшою частиною, з державного та місцевих бюджетів (6).

Законодавство України про театри і театральну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про культуру, Цивільного та Господарського кодексу України, Закону України „Про гастрольні заходи в Україні”, Закону України „Про театри і театральну справу”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця ХХ ст. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — А. Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру — Б. Ступка, А. Роговцева, А. Хостікоєв, Н. Сумська та ін. з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках. Зараз в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, які підтвердили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев» у Львові, «Тернопільські театральні вечори», «Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні,«Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді.