- •1.Основні підходи до розуміння феномену культури.
- •2.Структура та види культури. Функції культури.
- •3.Періодизація історії української культури. Х-ка етапів.
- •4.К-ра первісної людини на території України(від 1 млн.Р. – до часів неолітичної революції)
- •5.Трипільська к-ра на терторії України.
- •6.К-ра кочового світу на території України (на прикладі кімерійців,скіфів, сарматів)
- •7.К-ра античних міст-держав Пв.Причорномор’я та Криму.
- •8.Основні теорії походження слов’ян.
- •9.Християнізація Русі та її значення для розвитку української культури.
- •10.Розвиток, освіти, писемності та літератури в часи Київської Русі.
- •11.Архітектура, образотворче мистецтво та музика в часи Київської Русі.
- •12.Аналіз культури Київської Русі крізь призму взаємовідносин Схід-Захід(кочовий світ,Візантія, Європа, Близький Схід).
- •13.Культура Галицько-Волинського князівства.
- •14.Культурний розвиток населення історичного Закарпаття в стародавні часи (до приходу угорців у 9 ст.).
- •15.Загальна характеристика розвитку культури Закарпаття під владою Угорського королівства(896-1918рр.)
- •16.Особливості культурного життя населення українських земель у складі Литви та Польщі (1340-1569рр.).
- •17.Релігійні процеси в Україні в 14 – сер.17 ст. Церковні унії.
- •18.Діяльність православних братств на Україні.
- •19.Полемічна література (основні жанри та представники).
- •20.Книгодрукування та книго писання в Україні (14 - сер.17 ст.).
- •21.Козацька культура.
- •22.Роль Петра Могили в релігійному та культурному житті України.
- •23.Барокко в українській культурі.
- •24.Розвиток освіти та науки в Україні в 16 – сер.17 ст.
- •25.Золота доба української та церковної музики.
- •26.Козацькі літописи як індикатор розвитку самосвідомості українців (сер.17 – 18 ст.)
- •27.Григорій сковорода – останній геній Старої України.
- •28.Вплив вихідців з України на розвиток російської культури (17 – 19 ст.).
- •29.Діяльність будителів на Закарпатті.
- •30.Внесок вихідців із Закарпаття в розвиток російської культури та освіти.
- •31.Причини,умови та періодизація українського народного відродження 19 ст.
- •32.Початок національного відродження на західноукраїнських землях «Руська трійця».
- •33.Втілення ідей романтизму в літературі,музиці,живопису у п.П.19 ст.
- •34.Кирило – Мефодіївське товариство та ідея слов'янської єдності.
- •35.Тарас Шевченко – ідеолог модерної України.
- •36.Освіта та наука в Україні в 19 на поч..20ст.
- •37.Утиски української мови та культури в Російській імперії( друга пол.19 – поч.20 ст.)
- •38.Роль Івана Франка в національно – культурному русі.
- •39.М. Грушевський і його роль в розвитку української культури.
- •40.Ідейні витоки українського модернізму. Модернізм в літературі та театрі.
- •41.Культурна політика Центральної Ради унр.
- •42.Національна і культурна політика гетьмана Павла Скоропадського.
- •43.Політика українізації радянської влади: причини,форми, зміст, та наслідки.
- •44.Літературний процес в радянській Україні в 20 – 30-ті рр.20ст.
- •45.Культура Закарпаття у міжвоєнний період.
- •46.Індустріалізація та колективізація урср та їх деструктивний вплив на традиційну селянську культуру.
- •47.Наслідки сталінського терору для української культури. «Розстріляне відродження».
- •48.Становище культури України під час Другої світової війни.
- •49.Період відлиги в Україні. Шестидесятники.
- •50.Політика русифікації та дисидентський рух.
- •51.Розвиток освіти та науки радянської України у др.П.20 ст.
- •52.Характеристика культури Закарпаття в радянську добу.
- •53.Українське поетичне кіно.
- •54.Становище сучасної системи освіти.
- •55.Розвиток науки в час незалежної України.
- •56.Сучасна українська література,театр та музика.
- •57.Релігійне життя в сучасній Україні.
- •58.Розвиток української культури в діаспорі.
- •60.Офіційний статус української мови в державі та дискусії довкола неї на початку 21 ст.
26.Козацькі літописи як індикатор розвитку самосвідомості українців (сер.17 – 18 ст.)
Українознавча цінність літописів козацької доби полягає в тому, що вони досить повно відбивають особливості епохи і містять унікальні відомості про найважливіші події ХVІІ – початку ХVІІІ ст., виступають як пам’ятки усної та писемної мови і в такий спосіб дотичні до кожного з концентрів українознавства, включаючи етногенез українського народу, формування української нації, створення Козацько-гетьманської держави, розвиток культури, мови, ментальності українців, боротьбу за волю і незалежність. Незамінне значення козацьких літописів і для з’ясування процесу формування української національної ідеї, її конкретизації в умовах Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького та в подальший період.
В арсеналі козацького, тобто українського літописання ХVІ – ХVІІІ ст., найважливіше місце посідають: “Літопис Самовидця”, “Літопис Самійла Величка” та “Літопис Григорія Грабянки". Як справедливо зазначають дослідники [2, 114, 153–154], ці пам’ятки, з одного боку, стали логічним продовженням традицій українського літописання княжої доби, а з іншого – утвердили новий етап його розвитку. До літописних пам’яток козацької доби відносять також літописні записи родини Лизогубів, “Уманський літопис” у складі хроніки Ф.Сафоновича, ”Літописець” Василя Дворецького та ін. Залишки літописної традиції характерні для творів Стефана Лукомського, Петра Симоновського та ін. Поглиблене дослідження козацьких літописів як першоджерел національної суспільно-політичної та історичної думки кінця ХVІІ – XVIII ст. створює додаткові можливості для осмислення витоків та безперервності українознавчих досліджень, а також передумови для інституціоналізації українознавства як науки у 2-ій половині ХІХ ст.
Проблематика козацького літописання тісно пов'язана з темою національно-визвольного руху, боротьби за відновлення козацьких вольностей та української державності. Червоною ниткою через усі літописи проходить ідея захисту автономних прав козацтва та всього українського народу. Їх автори мали за мету не тільки зафіксувати для потомків героїчні сторінки української минувшини, але й закласти в суспільній свідомості національну ідентичність, розуміння необхідності відродження української державності, розвитку національної культури і мови. Вони сприяли утвердженню в суспільному вжитку таких ключових понять, як “Україна”, “український народ”, “українська земля”, “нація”, “Вітчизна” та ін., їх цілісного розуміння стосовно всієї етнічної території України та її народу.
Літописи Г.Грабянки, С.Величка та ін. пройняті мазепинським духом автономізму, відстоювання демократичного полково-сотенного устрою Гетьманщини. Вони возвеличили справедливість Визвольної війни українського народу, патріотизм, військовий талант і мудрість її провідників, насамперед Б.Хмельницького. Козацькі літописці зробили важливий крок на шляху поступового переходу від систематизації фактів і описування подій до їх осмислення і пояснення.
Сучасне українознавство ще не осмислило методологічного значення козацьких літописів з точки зору суспільно-політичних і культурно-духовних поглядів їх авторів. Г.Грабянка, наприклад, наголошував на значенні знань в освітньому розвитку людей, застерігав від забуття героїчних сторінок історії України козацької доби, яка, на його думку, за своїм значенням аж ніяк не поступається історії Єгипту, розгрому монголо-татарських орд, минувшини інших народів.
Лейтмотивом козацьких літописів є ідея визволення України, досягнення нею автономії та соборності українських етнічних земель і українського народу, яку їх автори черпали з досвіду минулого, з тогочасної усної народної творчості, фольклору, образотворчого мистецтва. Літописці, більшість яких вийшли з кола військових канцеляристів, послідовно розвивали думку про необхідність єдності всіх українських земель, а деякі з них навіть відстоювали їх політичне об'єднання у єдиній козацькій державі. Як відомо, ідея соборності була потужною зброєю в руках гетьмана І.Мазепи у боротьбі за поширення своєї влади на Правобережжя.