1. Однорідність (неоднорідність) досліджуваного контингенту. Чим більш

однорідний контингент з погляду впливу його характеристик на предмет

дослідження, тим менший обсяг вибірки здатний забезпечити якісну інформацію.

Однорідність визначається, по-перше, кількістю характеристик, які можуть

справляти вплив на відповіді респондентів і, отже, повинні враховуватися під час

формування вибірки; по-друге, розкидом значення кожної з цих характеристик у

генеральній сукупності. Наприклад, якщо дослідник планує поставити запитання:

«Чи бажаєте Ви, щоб Вам підвищили заробітну плату?», можна передбачити, що

різні характеристики об’єкта дослідження (стать, вік, освіта і навіть дохід) не

чинитимуть істотного впливу на відмінності у відповідях. Якщо ж дослідник планує

спитати: «Чи бажаєте Ви, щоб підприємство, на якому Ви працюєте, було

приватизоване?», то, перш ніж розпочати формування вибірки, він мусить

обміркувати, які характеристики працівників справлятимуть вплив на їх ставлення

до приватизації. Кінцевим результатом такого попереднього аналізу об’єкта

повинен стати перелік цих характеристик, а також відомості про те, як за цими

характеристиками розподіляються люди, що складають генеральну сукупність.

Чим менше розсіюється ознака за своїм значенням, тим менший обсяг вибірки потрібний для забезпечення репрезентативності. У наведеній раніше формулі

розрахунку обсягу вибіркової сукупності цей показник має назву дисперсії.

Беручи до уваги, що формула розрахунку обсягу вибірки враховує лише одну

ознаку, дослідник серед усіх гіпотетичних ознак має спочатку відібрати «найбільш

впливові», на його думку; а потім із них вибрати одну – найбільш розкидану.

2. Дослідник, залежно від завдань проекту, може підвищувати припустиму

помилку і варіювати довірчий інтервал. Працюючи над проблемою обсягу вибірки,

він може запитувати (як замовника, так і самого себе): «Що, коли на цей пункт

анкети ми отримаємо значення, яке на 1% відхиляється від справжнього, це

припустимо?»; «А якщо значення відхилятиметься на 5%?» Звичайно, у таких

межах соціолог шукає відповіді на поставлені питання і розв’язує проблему

припустимої помилки і довірчого інтервалу.

3. Розраховуючи мінімальний обсяг вибірки, не слід забувати, що він

забезпечує статистичну вірогідність лише для одновимірних розподілів. Якщо

соціолог передбачає подавати дані у вигляді багатовимірних розподілів та

аналізувати причинно-наслідкові залежності, він повинен брати до уваги

аналітичні вимоги до вибіркової сукупності: наповненість усіх підгруп, які

утворюються в процесі аналізу.

Додаткове завдання вибірки у цьому випадку формулюється таким чином:

«Яким повинен бути обсяг вибірки для того, щоб здійснити з нею всі необхідні

аналітичні маніпуляції з достатньо великою стабільністю чи надійністю

підсумкових показників?» (Здравомыслов А. Методология и процедура

социологических исследований. – М., 1969. – С. 99). З погляду аналітичних

можливостей при визначенні обсягу вибірки має враховуватися план аналізу

(складова частина програми дослідження). Перш ніж розпочати проектування

вибірки, дослідник мусить побудувати макети основних аналітичних таблиць та

розрахувати, скільки підгруп буде утворено в результаті крос-табуляції.

Припустимо, дослідник передбачає перевірити гіпотезу про вплив рівня освіти на

задоволеність життям. Показник передбаченого фактору (рівня освіти) включає

чотири значення ознаки (незакінчена середня, середня загальна, середня

спеціальна, вища), а показник досліджуваного явища – п’ять значень (рівні

задоволеності життям). Отже, макет аналітичної таблиці (4x5) передбачає

формування 20 підгруп. Мінімальна чисельність кожної підгрупи повинна

становити 25-100 людей (залежно від довірчого інтервалу, який визначається

дослідником). Відповідно, загальний обсяг вибірки може варіювати від 500 до 2000

осіб, залежно від заданої дослідником точності. Чим більше градацій аналізованих

ознак і вища бажана точність вимірювань, тим більшим має бути обсяг вибірки.

Трапляються випадки, коли та чи інша соціальна група має, на думку

дослідника, досить виразні особливості, які становлять принциповий інтерес з

політичної та соціальної точок зору (наприклад, підприємці, фермери,

військовослужбовці і т. ін.) для аналізу тієї чи іншої соціальної проблеми.

Результати порівняльного аналізу за різноманітними параметрами стабільно

підтверджують гіпотези дослідника про особливості цієї соціальної групи. Але в

репрезентативній регіональній вибірці представників цієї категорії занадто мало,

щоб можна було зробити статистично обґрунтовані висновки. У таких випадках

дослідник може звернутися до спеціальних вибірок, зокрема, сформувати

«опуклу» вибірку.

Опукла вибірка включає основну (репрезентативну) сукупність, крім того,

складається додаткова підвибірка з категорії, яка цікавить дослідника. Мінімальний

обсяг додаткової вибірки повинен становити близько 100 осіб; оптимальний обсяг

визначається особливостями передбачуваного аналізу – кількістю градацій у

відповідях на питання, за якими автор передбачає порівнювати досліджувані категорії населення: чим більше градацій, тим більшою повинна бути вибірка – як

основна, так і додаткова.

У випадку проведення дослідження за «опуклою» вибіркою при загальному

аналізі одержаних результатів додаткова вибірка вилучається із масиву даних. Це

дає змогу авторові робити висновки, які стосуються розподілу думок населення

загалом (оскільки основна вибірка є репрезентативною). У процесі порівняльного

аналізу дослідник включає «додаткову підсукупність», збільшуючи чисельність

аналізованої категорії. Тоді одержані результати зможуть пройти статистичну

експертизу. Звичайно, підготовка опуклої вибірки – процедура, що вимагає

додаткових витрат (фінансових, організаційних). Але за подібних обставин треба

чимось поступитися: 1) відмовитися від аналізу особливостей соціальних груп,

частка яких занадто мала для того, щоб їх характеризувати в межах

репрезентативного опитування населення; 2) відмовитися від репрезентативності і

набирати вибірку за групами, а в процесі аналізу порівнювати їх між собою, однак

при цьому втратити можливість мати судження про сукупну думку населення

певного регіону; 3) погодитися на додаткові витрати для підготовки опуклої

вибірки.

Таким чином, проблема обсягу вибіркової сукупності розв’язується завжди

шляхом пошуку компромісного рішення між точністю вимірювань та витратами на

забезпечення цієї точності.