Поняття менеджменту

В оксфордському словнику анг.мови дають наступні визначення терміну менеджмент: 1)Менеджмент-це влада та мистецтво керівництва; 2)Менеджмент –це спосіб та манера спілкування з людьми; 3)Менеджмент-це вміння та адм.навики в організації ефективної роботи апарату управління. Менеджмент- це наука про управління,особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників і координація їх зусиль для досягнення цілей поставлених перед організацією. Міжнародний довідник по менеджменту дає наступне визначення: Менеджмент-це ефективне використання і координація таких ресурсів як капітал,споруди,матеріали і праця для досягнення заданих цілей з максимальною ефективністю. Є наступні спеціалізації менедж. : 1)базовий менедж.; 2)управління персоналом; 3)управління часом; 4)стратегічний менеджмент; 5)фінансовий менеджмент; 6)інноваційний менеджмент; 7)маркетинг. Виділяють 4 основні функції менеджменту: 1)планування; 2)організація; 3)мотивація; 4)контроль. Менеджмент тісно зв’язаний з наступними науками: 1)психологія; 2)соціологія; 3)математика; 4)екон.теорія

Школи управління

На початку 20 ст отримали розвиток наступні школи управління:

1. Школа наукового управління(1885-1920),Тейлор,Гілберт,Гант

Досягнення: 1)визначення кращих способів виконання завдань, нормування праці; 2)відбір працівників які краще всього підходять для виконання завдань,забезпечення їх навчання; 3)забезпечення працівників ресурсами які неохідні для ефективного виконання їх завдань.; 4)систематичне і правильне використання матер.стимулювання для підвищення ефективності праці; 5)відокремлення планування і аналізи від самої роботи.

2.Адміністративна школа(1920-1950),Файоль,Слоун,Урвік,Рейлі

Досягнення: 1)створення і розвиток універсальних принципів управління; 2)поділ організацій на підрозділи і робочі групи; 3)описання функцій управління; 4)систематизований підхід до управління всією організацією.

3.Психологічна школа(1930-1950)Мейо,Мак-Грегор,Маслоу,Фоллетт

Досягнення: 1)застосування прийомів управління між особистісними стосунками для підвищення ступеню задоволеності і продуктивності праці. 2) застосування поведінкових підходів до управління і формування організації таким чином щоб кожний працівник міг бі повністю бути використаний у відповідності до його потенціалу; 3)розвиток мотиваційних моделей; 4)класифікація стилів керівництва.

4.Кількісна школа(1949-1960) Непман,Винар,Шенонн

Досягнення: 1)поглиблення розуміння складних управлінських проблем за допомогою математичний моделей.; 2)розвиток кількісних методів для прийняття рішень в складних управлінських ситуаціях

Внутрішнє середовище організації

Внутр.середовище організації скл.із факторів які підлягають зміні у межах конкретної організації. До факторів внут.серед. відносять: 1)цілі-це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.Цілі повинні відповідати наступним характеристикам: 1.реалістичність; 2.орієнтація цілей в часі; 3.наявність певного критерію відносно якого можна оцінити ступінь досягнення цілі. 2)завдання- це види робіт які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін; 3)Структура-це взаємовідносини,рівні управління і види робіт які виконують служби або підрозділи; 4)технологія-це засіб перетворення вхідних елементів у вихідні; 5)культура-це норми та правила поведінки в організації: 6)фінанси-це кошти з допомогою яких організація здійснює всі розрахунки; 7)персонал-найважливіший ситуаційний фактор організації

Зовнішнє середовище організаці

Зовнішнє серед.включає фактори які оточуюьб організацію в суспільстві,державі,світі,до яких вона,мусить пристосуватись. Фактотори зовн.сер. поділ. на 2 групи: 1)фактори прямої дії:

1.споживач; 2.законодавчі акти; 3.конкуренція; 4.постачальники; 5.інвестори; 6.профспілки; 7.державні органи влади; 8.партії та інші громадські організації.

2)фактори опосередкованої дії:

1.міжнародні події; 2.НТР; 3.міжнародне оточення; 4.політична обстановка в країні; 5.соціально культурні особливості регіону; 6.особливості екон.відносин; 7.стан техніки та технології

Поняття та види комунікацій

Комунікація-це обмін інформації на основі якого керівник приймає рішення і доводить їх до підлеглих. Існують наступні види комунікацій:

1)між організацією і зовн.середовищем: а)між організацією і споживачем; б)між організацією та постачальниками; в)між організацією та органами держ.влади; г)між організацією і партнерами.

2)між різними рівнями і підрозділами (вертикальні комунікації) : а)комунікації керівник-підлеглий; б)комунікації керівник-робоча група.

3)горизонтальні комунікації

4)неформальні комунікації(канал розповсюдження чуток)

Елементи та етапи комунікаційного процесу

Комунікаційний процес це обмін інформацією між двома і більше особами. Виділяють наступні елементи: 1)відправник- це особа яка генерує ідеї чи збирає інформацію та передає її; 2) звістка –це інформація закодована за допомогою символів;3)канал- це засіб передачі інформації;

4)адресат- це особа якій призначена інформація і яка інтерпретує її

Етапи комунікаційного процесу: 1)зародження ідеї: не починайте говорити не почавши думати. 2)кодування і вибір каналу. Методи кодування забезпеч.за допомогою слів,інтонацій і жестів. 3)передача повідомлення; 4)декодування- це переклад символів відправника в думки адресата; 5)зворот.зв’язок –це реакція на те що почуто ,побачено чи прочитано,відправлено назад відправнику із свідоцтвом міри розуміння та погодження з повідомленням. Завдення етапів комунікаційного процесу скласти повідомлення і використати канал передачи таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділи надіслану інформацію