1. Образотворче мистецтво – специфічна форма відображення дійсності. Функції мистецтва в суспільстві.

Мистецтво – це багатий світ духовної діяльності людини.

Є деякі види мистецтв, які повністю не відносяться до духовної сфери, а мають практичне значення. До групи образ.мистецтва відносяться:

1.Декоративно – прикладне - духовно прикладне;

2.Живопис – духовне значення;

3.Скульптура – духовне значення;

4.Архітектура – духовно- прикладне знач.;

5.Графіка – духовне знач.

Образотв. мистец. характеризується:

1.візуальністю сприймання образів (сприймання виключно зором);

2.статичністю зображення.

Мистецтво – форма суспільної свідомості, яка відображає життя в художніх образах.

Образ.мистец. виникло в первісному суспільстві у добу палеоліту, в вигляді малюнків у печерах, різьбленні на каменях, але тільки в рабовласницькому суспільстві в зв’язку поділу праці на фізичну і розумову, воно виділилося в окрему духовну сферу суспільства.

Функції мистецтва в суспільстві:

1) Естетична – є провідною. Вона полягає в тому, що мистецтво формує в людей естетичну свідомість(розвиває естетичне сприймання, потреби, почуття, оцінки, інтереси), пробуджує в людині художника, викликає прагнення самостійно створити естетичні цінності.

2) Комунікативна – розширює соціальний досвід людей і їх взаємодію. Завдяки йому людина спілкується з природою, людьми.

3) Пізнавальна – показ.цінності, з якими людина іноді і не зустрічається в своїй практиці.

4) Освітня – використання мистецтва з метою навчання, здобуття освіти: на уроках літер, географ., мови.

5) Виховна – важливий засіб виховання.

6) Культурна – підвищує культуру людей.

7)Аксіологічна – допом. людині формувати ціннісні орієнтації давати оцінку людей, подій, сусп..явищ, моральної поведінки.

8) Компенсаторна – дає можливість пережити не прожите. Компенсує нестачу різних переживань:щастя, любов, горе, страждання.

9) Гедоністична – задоволення.

10) Сугестивна – навіювання, можна навіювати людині почуття за допомогою мистецтва.

2. Художній образ як форма відображення дійсності в образотворчому мистецтві.

Художній образ включає в себе конкретний образ людини, групи людей, суспільних подій, природи, а також символічні образи краси, перемоги, материнства, батьківщини і фантастичні: казкові образи, билини, легенди, образи царівни.

Не всяке зображення є художнім образом. Воно ним стає тоді, коли набуває певних властивостей:

1. художній простір і час ( умовний час)

2. єдність емоційного і раціонального, думок і почуттів.

3. індивідуалізація і типізація художнього образу - мистецтво, відоб. типове через індивідуальне.

4. єдність об’єктивного і суб’єктивного в художньому образі. Об’єктивне – світ, суб’єктивне – художник.

5. багатозначність і недомовленість художнього образу.

6. єдність змісту і художньої форми зображ. – стосується тільки реалістичного зображ.

3. Метод в образотворчому мистецтві – спосіб образного мислення.

Метод це інструмент пізнання тієї чи іншої сфери дійсності.

Є наукові методи, навчальні методи, виховні, а є метод художнього відображення.

В художньому методі – художник може дозволити собі відхід до певної міри від правдивості, заради більш яскравої передачі художнього образу. Наприклад: це зробив художник Сіров, картина «Ранок стрілецької страти» - переніс страту на красну площу, аби показати народу.

Художній метод – історично обумовлений тип образного мислення, в якому поєднуються три фактори:

1) дійсність в її естетичному багатстві – дає актуальні теми для творів.

2) світогляд автора – реалістичні, ідеалістичні.

3) художні прийоми та засоби зображення – бувають різні.