- •Тема 1.1. Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •Тема 1.3. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •Тема 1.4.Психологія студентської групи
- •Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема 3.1. Психологія виховання студентської молоді
- •Тема 3.2.Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами
- •Тема 3.3.Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення
- •Тема 3.4.Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
- •Передмова
- •Типова навчальна програма
- •Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •Тема 1.4. Психологія студентської групи
- •Модуль 2. Психологічні засади управління вузівським навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
- •Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема 2.2.Психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема 3.1.Психологія виховання студентської молоді
- •Тема 3.4. Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
- •II. Тематичний план
- •III. Педагогічний контроль
- •IV. Література до всього курсу
- •Життя людини
- •Тема 1.1.Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.1.2. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •1.1.4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.1.5. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань
- •1.1.6. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.1.8. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •1.2.1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •1.2.2. Суперечливості та кризи студентського віку
- •1.2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця
- •1.2.5. Типологічні особливості сучасних студентів
- •Самооцінка професійних якостей
- •Тема 1.3. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •1.3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку
- •1.3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •1.3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •Тема 1.4. Психологія студентської групи Конспект лекції
- •1.4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура
- •1.4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •1.4.3. Міжособистісні стосунки в студентській групі
- •1.4.5. Психологічні особливості студентського
- •Модуль 2. Психологічні засади управління вузівським навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
- •Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •2.1.2. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Види педагогічного управління
- •2.1.3. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління
- •2 Х і я у
- •3. Орієнтовний тематичний план вивчення дисципліни:
- •4. Зміст програми дисципліни:
- •5. Рекомендована література:
- •Тема 2.2. Психологічний аналіз уміння студентів
- •2.2.1. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності
- •2.2.2. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності
- •2.2.3. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів
- •2.2.4. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців
- •2.2.5. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •2.2.6. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •Тема 3.1.Психологія виховання студентської молоді
- •3.1.2. Мета і зміст виховання студентської молоді
- •3.1.3. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання
- •3.1.4. Етапи становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості
- •3.1.5. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика
- •III. Діяльнісно-практичний напрямок
- •Тема 3.2.Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами
- •3.2.1. Значення педагогічного спілкування як форми контактної педагогічної взаємодії
- •3.2.2. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії
- •3.2.3. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •3.2.4. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика
- •Тема 3.3.Психолопчний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення
- •Ilt. Подоляк, bj. Юрчвнко
- •3.3.2. Особливості педагогічного конфлікту
- •3.3.3. Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів
- •3.3.4. Навчання майбутніх педагогів вирішенню педагогічних конфліктів
- •Тема 3.4. Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
- •3.4.2. Педагогічна творчість та її особливості
- •3.4.3. Професіоналізм особистості викладача
- •3.4.4. Авторитет викладача
- •3.4.5. Типологія викладачів
- •Викладач очима студентів
- •It психологія вищої школи»
- •Список використаної літератури
3.1.4. Етапи становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості
Оце і є бути щасливим - знайти самого себе.
Григорій Сковорода, укр. Філософ
Справжня гуманність означає насамперед справедливість.
В. О. Сухомлинський, укр. педагог
Єдність моральних знань і моральних почуттів, раціонального та емоційного складають моральну свідомість. Розвиток моральної свідомості в генетичному плані треба пов'язати з моральним змістом самосвідомості. Адже самооцінка вміщує не тільки знання про себе, а й ставлення до себе. До того ж емоційне ставлення до себе виявляється навіть раніше, ніж об'єктивне когнітивне усвідомлення. Як приклад, самооцінка дитини десь до 5років має тільки емоційний характер («Я великий!»). Саме емоційність «Я» сприяє інтеріоризації етичних норм, сприйнятливості до вимог дорослих. Завдяки цьому усвідомлені вимоги набувають дієвості, втілюються в конкретні вчинки дітей.
У психології розроблена когнітивно-генетична модель розвитку
моральної свідомості німецьким психологом Л. Кольбергом. Він виявив три рівні розвитку моральної свідомості дитини. Ці рівні можна застосувати також при аналізі моральної поведінки (і моральної свідомості) дорослої людини.
I рівень -доконвенційний. Норми для людини існують як зовнішні. Вона їх виконує лише під тиском авторитету або через страх покарання (характерно для дошкільного віку). Чи є дорослі з такою моральною свідомістю?
рівень -конвенційний. Норми виконуються через бажання відповідати зразкам, щоб підтримувати з авторитетними людьми стосунки довіри, поваги, лояльності. Тут уже є почуття сорому, обов'язку і власної гідності (шкільний вік).
рівень -постконвенційний (за Л. Кольбергом після 20років і то не в усіх). Виконання норм визначається внутрішнім законом совісті. Людина діє за принципом гуманності, справедливості, відповідальності. Поведінка набуває рис природності, невимушеності.
Таким чином, поведінка людини залежить від рівня розвитку її моральної свідомості (єдності моральних знань, моральних почуттів і відповідно до цього рівня моральних вчинків). Залежно від цього розрізняють:
внутрішня вихованість;
зовнішня вихованість;
невихованість та ін.
Вихована людина -це гуманна людина, в якої в єдності розвинута моральна свідомість, моральні почуття (живе й поводить себе за законами совісті) і моральна поведінка.
Актуальні аспекти проблеми самовиховання студентів:
постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;
виховання стійкої громадянської позиції;
культивування громадянських чеснот і відповідальності;
посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та суспільства;
розумне співвідношення індивідуального й колективного;
формування суспільного ідеалу служіння народу як символу Державності в демократичному суспільстві.
Професійне самовиховання майбутніх викладачів -активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних Цінностей, норм педагогічної взаємодії (вчитель -учень, викладач -студент), рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо).
(і7вУ
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко
«психологія вищої школи >,
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко
«психологія вищої школи»
У вищій школі форма соціальної поведінки (тобто виконання студентами норм і правил міжособистісних взаємин і ставлення до виконання соціальних службових обов'язків) реалізується, насамперед, через виконання соціальних ролей. У ставленні людей один до одного існує певна рольова субординація, хоча вона не виключає культуру взаємин.
У міжособистісних взаєминах (викладач -викладач, студент -студент) норми можуть визначатися самими учасниками взаємодії на основі їх моральної культури, їх індивідуальних моральних якостей і ставлення один до одного як особистості. Прикладом можуть бути такі якості, які зорієнтовані на технологію спілкування:
професійна чесність -ділова вимогливість, самовіддача в роботі, уміння говорити правду «в очі»;
організованість -взаємодія індивідуального і спільного, вміння структурувати й програмувати діяльність відповідно до правил і норм організації;
товариськість -взаємна солідарність, повага й довіра, які утворюють спільність інтересів і цілей;
моральна воля - розвинутий самоконтроль, уміння домагатися мети, завойовувати повагу людей;
мужність - уміння переносити особисті неприємності та службові невдачі;
совість - загострена почуття особистої відповідальності перед суспільством і людьми;
великодушність - терпимість до хиб людей, уміти прощати образи, не бути злопам'ятним;
оптимізм -віра в себе й людей, у свій моральний вибір і краще майбутнє;
щедрість - безкорисливе надання допомоги людям, співчуття;
відповідальність -єдність слова і діла, «смак» до ділового ризику; визначення себе причиною наслідку справи;
скромність - ретельність, розумне використання влади, критичне ставлення до своїх заслуг і хиб;
принциповість -уміння відстоювати свою і чиюсь позицію, якщо вона ділова; повага до думок інших тощо.