Модуль 2. Психологічні засади управління вузівським навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
Конспект лекції
h План
2.1.1.Освіта як система, характерні для неї особливості.
Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Види педагогічного управління.
Психологічний аналіз функцій педагогічного управління:
а) мета і зміст професійної освіти;
б) психологічні засади організації навчального процесу;
в) педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
Основні поняття теми: педагогічне управління, стиль керівництва, об'єкт управління, професіограма, модель фахівця, модель навчального процесу, самостійна навчальна робота, професійна компетентність, професійна рефлексія, контроль і оцінка.
2.1.1. Освіта як система, характерні для неї особливості
Освіта - це те, що залишається, коли все, що ти вивчив - забуте.
Б. Ф. Скіннер, американський психолог
Оптимізація управління в системі освіти, як і в інших сферах соціального буття людини, передбачає врахування також психологічних і соціально-психологічних чинників, які впливають на цей процес. Вони пов'язані з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей людей та закономірностей їх взаємодій у соціальних групах.
Л. М. Карамушка визначає управління як явище об'єктивного світу, яке притаманне високоорганізованим динамічним системам і полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу керуючої системи на керовану за допомогою спеціальної сигнально-інформаційної програми.
Управління в технологічному смислі передбачає організацію, адміністрування та керування, від яких залежить ефективність роботи всієї системи. Одним із соціальних об'єктів управління є система освіти.
Освіта є впорядкованою, налагодженою системою, яка складається з декількох ланок, між якими існує черговість і наступність. Система освіти підпорядкована єдиній меті -формуванню людини як особистості шляхом входження її в соціальне середовище; формування особистості, яка в подальшому здатна до соціальної творчості та розвитку культури. Саме тому освіта визнана цивілізованим світом як реальна цінність суспільства з підготовки наступного молодого покоління до самостійного життя і праці.
Управління в системі освіти, на відміну від технічних систем, завжди особистісне (особистість -особистість), тобто це взаємодія двох осіб -керівника (педагога) та підлеглого (учня, студента). Складність у тому, що керувати людьми можна легко лише тоді, коли вони цього хочуть. А якщо не хочуть? Тоді їх треба тільки примушувати. Проте керівництво набагато ефективніше й дієвіше, ніж примус. Тому забезпечити ефективну реалізацію цілей і завдань можна лише при правильній поведінці керівника, при певному його стилі керівництва. За всіма відомостями, це демократичний стиль керівництва. Лише при такому стилі людина, якою керують (учень, студент, викладач), є не об'єктом, а суб'єктом діяльності, Це означає, що людина працює на вищому рівні активності, є автономною, самостійною і творчою. У системі освіти це особливо важливо, адже розвиток -це саморозвиток, саморух, хоча й соціально обумовлений.
Культура -це виклик і сила, яка запрошує. Мистецтво педагогічного управління полягає саме в тому, щоб вихованці прийняли цей виклик, визнали його в педагогів. «Є лише одна сила - сила прийти на допомогу, і одна честь - честь надати допомогу» (Р. Емерсон). Щоб надати таку допомогу, суспільство спеціально готує людей, які організовують і реалізують процес передачі знань через педагогічну взаємодію, керують засвоєнням соціального досвіду. Саме тому навчання і виховання є спільною груповою діяльністю типу Оі -02 (особистість -особистість).
Освіта -динамічна система, бо зміст і програми освіти залежать від розвитку науки і культури. Разом зі зміною і розвитком культури змінюється також зміст, мета, завдання та технологія навчання і виховання. Наприклад, у другій половині XX століття змінилося три стратегії навчання і виховання:
академічна;
технологічна;
гуманістична.
Л.Г.
Подоляк,
В.І.
Юрченко
«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»^
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко
«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»