- •За загальною редакцією заслуженого юриста України м. Г. Вербенського
- •Isbn 978-966-610-ххх-х © Вербенський м. Г., Бандурка о. О., Богатирьов і. Г., Пєтков в. П., Севостьянов в. П., Трубніков в. М. Уманець ю. М., 2010
- •Передмова
- •Загальна частина Глава і. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод і місце в системі права України § 1.1. Основні засади державної політики у сфері виконання кримінальних покарань
- •§ 1.2. Поняття і принципи кримінально-виконавчого права України
- •§ 1.3. Конституція України – правова основа і джерело розвитку кримінально-виконавчого права
- •§ 1.4. Наука кримінально-виконавчого права України
- •Література до глави і
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іі. Кримінально-виконавче законодавство України § 2.1. Поняття кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.2. Принципи кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.3. Історія, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України
- •Література до глави іі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава ііі. Органи і установи кримінально-виконавчої системи України § 3.1. Поняття кримінально-виконавчої системи України
- •§ 3.2. Органи і установи виконання кримінальних покарань
- •§ 3.3. Основи управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.1. Організація процесу управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.2. Контроль в органах і установах виконання покарань
- •3.3.3. Форми і види контролю та обліку
- •§ 3.4. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань
- •§ 3.5. Державний і демократичний цивільний контроль над органами та установами виконання покарань
- •Література до глави ііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іv. Правовий статус засуджених § 4.1. Поняття правового статусу засуджених та його закріплення в Кримінально-виконавчому законодавстві України
- •§ 4.2. Права засуджених
- •§ 4.3. Обов’язки засуджених
- •§ 4.4. Законні інтереси засуджених
- •§ 4.5. Дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність засуджених
- •Література до глави іv
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Особлива частина Глава V. Класифікація і розподіл засуджених по видах установ виконання покарань § 5.1. Поняття і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 5.2. Порядок визначення засудженому виду колонії, його направлення і переміщення до місць відбування покарань
- •§ 5.3. Порядок тимчасового залишення у слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію, переведення до слідчого ізолятора
- •§ 5.4. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі в колонії та їх облік. Структурні дільниці колонії та їх призначення
- •§ 5.5. Порядок зміни умов тримання засуджених та їх переведення
- •Література до глави V
- •Питання для самоконтролю
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vі. Поняття і правове регулювання режиму в місцях позбавлення волі § 6.1. Поняття режиму у колоніях та його основні вимоги
- •§ 6.2. Використання технічних засобів нагляду і підстави здійснення оперативно-розшукової діяльності у виправних колоніях
- •§ 6.3. Підстави впровадження режиму особливих умов у колоніях
- •§ 6.4. Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї
- •§ 6.5. Правила внутрішнього розпорядку у колоніях
- •Література до глави vі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vіі. Правове регулювання праці, матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених § 7.1. Загальні принципи організації праці засуджених
- •§ 7.2. Основи законодавчого регулювання праці засуджених
- •§ 7.3. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
- •§ 7.4. Медико-санітарне забезпечення засуджених
- •Література до глави vіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава VIII. Організація соціально-виховної роботи із засудженими § 8.1. Організація і основні завдання соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.2. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.3. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі
- •§ 8.4. Участь громадських та релігійних організацій у соціально-виховній роботі із засудженими
- •Література до глави vііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава IX. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі
- •§ 9.1. Порядок і умови виконання покарань у виді штрафу і конфіскації майна
- •Данные о количестве осужденных к уголовному наказанию в виде штрафа
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде конфискации имущества [2]
- •§ 9.2. Порядок і умови виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •§ 9.3. Виконання покарань у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- •§ 9.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- •§ 9.5. Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт і виправних робіт
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде исправительных работ [1] (тыс. Осужденных) Література до глави іх
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава х. Порядок і умови виконання кримінальних покарань, пов’язаних з позбавленням волі § 10.1. Порядок і умови виконання покарань у виді арешту
- •Данные о применении уголовного наказания в виде ареста за 2007-2010 годы (тис. Осужденных)
- •§ 10.2. Порядок і умови виконання покарань у виді обмеження волі
- •§ 10.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк
- •§ 10.5. Порядок і умови виконання покарань у виді довічного позбавлення волі
- •Література до глави х
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава хi. Звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація § 11.1. Види і правові підстави звільнення від відбування покарання
- •§ 11.2. Звільнення у зв’язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 11.3. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування
- •§ 11.4. Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку і закриттям кримінальної справи
- •§ 11.5. Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 11.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 11.7. Звільнення на підставі хвороби
- •§ 11.8. Організація спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, і проведення з ними виховної роботи
- •§ 11.9. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
- •§ 11.10. Соціальна адаптація звільнених від покарання і заходи з її забезпечення
- •Література до глави хі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •1. Підготовка до звільнення з увп
- •2. Соціальний контроль відносно осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі
- •Глава XII. Міжнародні стандарти поводження із засудженими і виконання кримінальних покарань за кордоном § 12.1. Історія міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими
- •§ 12.2. Система чинних міжнародних актів про поводження із засудженими
- •12.2.1. Загальна декларація прав людини
- •12.2.2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
- •12.2.3. Європейська конвенція з прав людини
- •12.2.4. Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими
- •12.2.5. Європейські тюремні правила
- •§ 12.3. Виконання кримінальних покарань за кордоном
- •Література до глави хіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Тестові питання з навчальної дисципліни ,,кримінально-виконавче право україни”
- •Глосарій основних понять кримінально-виконавчого права
- •Авторський колектив:
- •Кримінально-виконавче право Навчальний посібник
§ 2.2. Принципи кримінально-виконавчого законодавства України
Спираючись на подану у підрозділі 1.2 структурно-логічну послідовність аналізу політико-правових і соціальних явищ, ще раз підкреслимо, що кожна ідея, випрацювана у політичній сфері на основі аналізу результатів суспільної практики і відображена в праві, тільки тоді набуває чинності, коли вона закріплюється у відповідній галузі законодавства.
При цьому принципи законодавства повинні відповідати наступним критеріям:
принципи функціонують тільки в чітко окресленій сфері застосування, тобто у сфері виконання кримінальних покарань;
принципи визначають свою функціональну спрямованість, тобто визначають низку кримінально-виконавчих відносин, які вони охоплюють;
принципи повинні відображати зміст означеного правового поняття або правового інституту;
принципи повинні мати особливу форму нормативного закріплення – окремо або в сукупності норм;
принципи повинні мати мету, яка має бути досягнута на стадії його реалізації.
На жаль, сучасний етап розвитку кримінально-виконавчого законодавства не розрізняє принципів права і законодавства, поєднуючи їх зміст “ідеальними уявленнями про реальну мету” кримінально-виконавчої діяльності.
Тому незрозуміло сформульована назва ст. 5 КВК (Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань), яка поєднує в собі як принципи кримінально-виконавчого законодавства, так і сферу їх застосування, тобто процес виконання і відбування покарань.
На відміну від проекту КВК, який був розроблений під керівництвом народного депутата України о. м. Бандурки в 2001 р. і в якому передбачалось в окремій главі Кодексу закріпити принципи кримінально-виконавчого законодавства України з урахуванням означених вище вимог щодо їх мети, змісту і механізму реалізації, законодавець дає перелік принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань в окремій ст. 5 КВК в наступній редакції:
“Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань”.
Як відомо, розвиток кримінально-виконавчого законодавства, а також системи нормативно-правових актів у сфері виконання кримінальних покарань обумовлений у першу чергу розвитком кримінально-виконавчого права, яке є первісною відносно першої, тому що право відображає політичні ідеї та соціальний зміст суспільних відносин.
Законодавство, у свою чергу, являє собою тільки форму існування права (системи правових норм), засіб його організації, надання йому об’єктивності й визначеності 1.
Сучасне кримінально-виконавче законодавство України повинно не тільки подати перелік правових принципів (ідей), зміст яких був розглянутий у попередній главі, в окремій статті КВК, а також закріпити в системі норм механізм реалізації означених принципів.
Це складне завдання залежить, в першу чергу, від розвитку української юридичної науки і наукового рівня законодавчої діяльності відповідних гілок Державної влади.
Дотримуючись означеного вище методологічного висновку про те, що загальною метою законодавства є закріплення ідеї, які вироблені політикою і відображені правом, пропонується наступна система принципів кримінально-виконавчого законодавства України:
Обов’язкова відповідність норм кримінально-виконавчого законодавства Конституції України.
Спадкоємність і міжнародна інтеграція кримінально-виконавчого законодавства України.
Позапартійність і деідеологізація норм кримінально-виконавчого законодавства України.
Легітимність і публічність прийняття норм кримінально-виконавчого законодавства України.
Відповідність реальним соціально-економічним можливостям держави і суспільства.
Науково-кримінологічна і психолого-педагогічна обґрунтованість норм кримінально-виконавчого законодавства України.
Системність і цілеспрямованість норм кримінально-виконавчого законодавства України.
Комплексний взаємозв’язок кримінально-виконавчого законодавства з іншими галузями законодавства України.
Стабільність і відкритість кримінально-виконавчого законодавства України для демократичного, цивільного контролю і соціологічного та статистичного моніторингу результатів його застосування.
Єдність право порозуміння і правозастосування норм кримінально-виконавчого законодавства у просторі і часі.
Розробка механізму реалізації цих принципів кримінально-виконавчого законодавства України є необхідною передумовою створення сучасної системи виконання кримінальних покарань в Україні.