§ 3.4. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань

Згідно зі ст. 22 КВК, нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Основним завданням прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами, згідно зі ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» є всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних особистих прав і свобод людини і громадянина.

Законом України від 18.02.1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність» до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукові заходи, віднесено органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори ДКВС. Тому функції прокурорського нагляду, передбачені ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», поширюються і здійснюються у двох напрямках:

• нагляд за додержанням законів органами і установами виконання покарань і слідчими ізоляторами в ДКВС, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

• нагляд за додержанням законів органами і установами виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян.

До форм здійснення прокурорами різних рівнів прокурорського нагляду відповідно до вказаного вище закону слід віднести наступні:

• право брати участь у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (ст. 9);

• координація діяльності по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію) (ст. 10);

• право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем’єр-міністром України, керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління підприємств, установ і організацій (ст. 11);

• право відвідування установ виконання покарань без спеціального дозволу (ст. 24 КВК);

• право розгляду заяв і скарг про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду (ст. 12) (ст. 113 КВК передбачає заборону перегляду пропозицій, заяв і скарг, які адресовані прокуророві і встановлює добовий строк їх надсилання за належністю);

• право проводити особистий прийом засуджених (ст. 12);

• право мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки (ст. 20);

• право вимагати для перевірки від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності;

• право вимагати виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз (ст. 20);

• право викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушення закону (ст. 20).

Виявивши порушення закону, прокурор або його заступник, у межах своєї компетенції, мають право вживати заходи прокурорського реагування (протест, припис, подання, постанова).

Відносно прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, прокурор вживає заходів до того, щоб означені органи:

1. додержували передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення і закриття справ, а також дотримувалися строків проведення слідства і тримання під вартою;

2. під час розслідування злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об’єктивне дослідження усіх обставин справи, з’ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують чи обтяжують його відповідальність;

3. виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів для їх усунення (ст. 30);

Окремим предметом прокурорського нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання засуджених, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків (ст. 44).

Здійснюючи цей нагляд, прокурор має право:

• у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання;

• опитувати осіб, які перебувають у місцях ув’язнення, арешту, позбавлення або обмеження волі;

• знайомитися з документами, на підставі яких особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

• перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ;

• зупиняти виконання, опротестовувати або скасовувати акти у разі їх невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень.

Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру є обов’язками і підлягають негайному виконанню (ст. 45).