- •За загальною редакцією заслуженого юриста України м. Г. Вербенського
- •Isbn 978-966-610-ххх-х © Вербенський м. Г., Бандурка о. О., Богатирьов і. Г., Пєтков в. П., Севостьянов в. П., Трубніков в. М. Уманець ю. М., 2010
- •Передмова
- •Загальна частина Глава і. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод і місце в системі права України § 1.1. Основні засади державної політики у сфері виконання кримінальних покарань
- •§ 1.2. Поняття і принципи кримінально-виконавчого права України
- •§ 1.3. Конституція України – правова основа і джерело розвитку кримінально-виконавчого права
- •§ 1.4. Наука кримінально-виконавчого права України
- •Література до глави і
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іі. Кримінально-виконавче законодавство України § 2.1. Поняття кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.2. Принципи кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.3. Історія, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України
- •Література до глави іі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава ііі. Органи і установи кримінально-виконавчої системи України § 3.1. Поняття кримінально-виконавчої системи України
- •§ 3.2. Органи і установи виконання кримінальних покарань
- •§ 3.3. Основи управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.1. Організація процесу управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.2. Контроль в органах і установах виконання покарань
- •3.3.3. Форми і види контролю та обліку
- •§ 3.4. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань
- •§ 3.5. Державний і демократичний цивільний контроль над органами та установами виконання покарань
- •Література до глави ііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іv. Правовий статус засуджених § 4.1. Поняття правового статусу засуджених та його закріплення в Кримінально-виконавчому законодавстві України
- •§ 4.2. Права засуджених
- •§ 4.3. Обов’язки засуджених
- •§ 4.4. Законні інтереси засуджених
- •§ 4.5. Дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність засуджених
- •Література до глави іv
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Особлива частина Глава V. Класифікація і розподіл засуджених по видах установ виконання покарань § 5.1. Поняття і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 5.2. Порядок визначення засудженому виду колонії, його направлення і переміщення до місць відбування покарань
- •§ 5.3. Порядок тимчасового залишення у слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію, переведення до слідчого ізолятора
- •§ 5.4. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі в колонії та їх облік. Структурні дільниці колонії та їх призначення
- •§ 5.5. Порядок зміни умов тримання засуджених та їх переведення
- •Література до глави V
- •Питання для самоконтролю
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vі. Поняття і правове регулювання режиму в місцях позбавлення волі § 6.1. Поняття режиму у колоніях та його основні вимоги
- •§ 6.2. Використання технічних засобів нагляду і підстави здійснення оперативно-розшукової діяльності у виправних колоніях
- •§ 6.3. Підстави впровадження режиму особливих умов у колоніях
- •§ 6.4. Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї
- •§ 6.5. Правила внутрішнього розпорядку у колоніях
- •Література до глави vі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vіі. Правове регулювання праці, матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених § 7.1. Загальні принципи організації праці засуджених
- •§ 7.2. Основи законодавчого регулювання праці засуджених
- •§ 7.3. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
- •§ 7.4. Медико-санітарне забезпечення засуджених
- •Література до глави vіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава VIII. Організація соціально-виховної роботи із засудженими § 8.1. Організація і основні завдання соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.2. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.3. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі
- •§ 8.4. Участь громадських та релігійних організацій у соціально-виховній роботі із засудженими
- •Література до глави vііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава IX. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі
- •§ 9.1. Порядок і умови виконання покарань у виді штрафу і конфіскації майна
- •Данные о количестве осужденных к уголовному наказанию в виде штрафа
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде конфискации имущества [2]
- •§ 9.2. Порядок і умови виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •§ 9.3. Виконання покарань у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- •§ 9.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- •§ 9.5. Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт і виправних робіт
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде исправительных работ [1] (тыс. Осужденных) Література до глави іх
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава х. Порядок і умови виконання кримінальних покарань, пов’язаних з позбавленням волі § 10.1. Порядок і умови виконання покарань у виді арешту
- •Данные о применении уголовного наказания в виде ареста за 2007-2010 годы (тис. Осужденных)
- •§ 10.2. Порядок і умови виконання покарань у виді обмеження волі
- •§ 10.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк
- •§ 10.5. Порядок і умови виконання покарань у виді довічного позбавлення волі
- •Література до глави х
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава хi. Звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація § 11.1. Види і правові підстави звільнення від відбування покарання
- •§ 11.2. Звільнення у зв’язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 11.3. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування
- •§ 11.4. Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку і закриттям кримінальної справи
- •§ 11.5. Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 11.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 11.7. Звільнення на підставі хвороби
- •§ 11.8. Організація спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, і проведення з ними виховної роботи
- •§ 11.9. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
- •§ 11.10. Соціальна адаптація звільнених від покарання і заходи з її забезпечення
- •Література до глави хі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •1. Підготовка до звільнення з увп
- •2. Соціальний контроль відносно осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі
- •Глава XII. Міжнародні стандарти поводження із засудженими і виконання кримінальних покарань за кордоном § 12.1. Історія міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими
- •§ 12.2. Система чинних міжнародних актів про поводження із засудженими
- •12.2.1. Загальна декларація прав людини
- •12.2.2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
- •12.2.3. Європейська конвенція з прав людини
- •12.2.4. Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими
- •12.2.5. Європейські тюремні правила
- •§ 12.3. Виконання кримінальних покарань за кордоном
- •Література до глави хіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Тестові питання з навчальної дисципліни ,,кримінально-виконавче право україни”
- •Глосарій основних понять кримінально-виконавчого права
- •Авторський колектив:
- •Кримінально-виконавче право Навчальний посібник
§ 1.4. Наука кримінально-виконавчого права України
Наука кримінально-виконавчого права, згідно з «Переліком спеціальностей, за якими проводяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження ступенів і присвоєння вчених звань», затвердженим наказом ВАК України 23.06.2005 р. № 377 (з наступними змінами і доповненнями), відноситься до юридичних наук, об’єднаних шифром 12.00.08 разом із кримінальним правом і кримінологією.
Слід зауважити, що кожна з означених вище наук має окремий предмет наукових досліджень, але їх поєднання обумовлено загальною метою – протидії та боротьби зі злочинністю.
Так, загальносуспільною метою кримінального права є вивчення діянь, які повинні вважатися злочином і за вчинення яких повинні призначатися покарання. Метою кримінологічної науки є вивчення витоків, причин і умов існування злочинності, засобів її профілактики і запобігання вчиненню злочинів, особистим якостям злочинців і потерпілих від злочину. Метою кримінально-виконавчого права як науки також є вивчення засобів боротьби зі злочинністю шляхом створення належних умов для виконання кримінальних покарань, накопичення і систематизація знань з теорії і практики виконання покарань, організації та проведення наукових досліджень з проблем виконання і відбування покарань.
Формулюючи основне завдання науки кримінально-виконавчого права України на сучасному етапі його розвитку, професор Анатолій Хомич Степанюк вказує, що завданням науки кримінально-виконавчого права є: 1) пізнання об’єктивних закономірностей виконання покарань, яким підпорядкована діяльність адміністрації органів і установ виконання покарань по здійсненню притаманних покаранням різних видів правообмежень і 2) формулювання конкретних, визначених в узагальненій формі вимог до суб’єктів виконання і відбування покарання, а також до інших суб’єктів діяльності з виконання покарань 1.
Слід зазначити, що наука кримінально-виконавчого права базується на працях відомих науковців позаминулого і минулого століть, які вивчали проблеми злочинності й покарання в межах на той час існуючих галузей наук «пенології», «тюрьмознавства», «пенітенціарної науки», «науки виправно-трудового права».
Найбільш активну розробку проблем виконання покарань у минулому здійснювали Ю. Ю. Бехтєрєв, М. М. Ісаєв, Б. С. Утевський, Е. Г. Ширвіндт, С. В. Познишев, М. Н. Гернет, С. Я. Булатов, І. А. Малиновський, М. М. Гродзинський, Н. І. Паше-Озерський.
У межах означених наук виникли самостійні теоретичні напрямки:
- загальної теорії покарання і правових засад його виконання (Н. А. Стручков, Л. В. Багрій-Шахматов, І. М. Даньшин, А. Е. Наташев, І. І. Карпець);
- функцій виправно-трудового права (М. П. Мелентьєв);
- кодифікації виправно-трудового законодавства (Л. Г. Крахмальник);
- принципи виправно-трудового права (І. А. Сперанський, В. І. Дробишев, В. П. Севостьянов);
- загальна теорія і основи виконання покарань у виді позбавлення волі (Н. А. Бєляєв, І. С. Ной, А. Л. Ременсон, М. А. Єфімов, А. І. Марцев, Г. О. Радов, Б. Б. Казак);
- проблеми підвищення ефективності виконання покарань і управління діяльністю органів і установ виконання покарань (О. М. Бандурка, І. В. Шмаров, Г. А. Туманов, В. М. Анісімков, П. Г. Пономарьов, М. Г. Вербенський);
- правового статусу і особистості засудженого (А. С. Міхлін, В. І. Селіверстов, О. В. Філімонов, Г. І. Мінаков);
- кримінально-виконавчого судочинства (В. В. Ніколюк);
- забезпечення ізоляції (охорони, безпеки, нагляду) засуджених (М. К. Дорофеєв, М. С. Корчак, В. Е. Дьомін, Г. О. Радов);
- економіки та організації праці засуджених (А. І. Зубков);
- пенітенціарної психології (Ю. М. Антонян, А. Ф. Зелінський, К. К. Платонов, А. Г. Глоточкін, В. Ф. Пірожков, А. Н. Лактіонов, Л. В. Черненілов, В. М. Сіньов, В. С. Медвєдєв, О. П. Сєвєров, С. І. Скоков);
- особливості виправлення засуджених рецидивістів (М. П. Журавльов, Н. І. Брезгін, А. П. Сазонов, В. М. Анісімков, В. П. Пєтков);
- виконання покарань відносно неповнолітніх (З. А. Астеміров);
- звільнення від покарання і соціальна адаптація засуджених (Ю. М. Ткачевський, В. М. Трубніков);
- зміст і методологія науки виправно-трудового права (В. П. Артамонов);
- історія діяльності органів і установ виконання покарань (М. Г. Дєтков, С. І. Кузнєцов, О. Н. Ярмиш).
Серед сучасних українських вчених і практиків, які здійснюють дослідження в галузі науки кримінально-виконавчого права, слід звернути увагу на праці Л. Багрій-Шахматова, О. Бандурки, Е. Бараша, О. Беці, Е. Бодюла, І. Богатирьова, В. Борисова, В. Васильця, М. Вербенського, В. Голини, А. Геля, О. Григорьєва, О. Джужі, В. Дрьоміна, Т. Денисової, О. Колба, В. Корчинського, О. Костенка, Н. Крейдуна, С. Лукашевича, В. Льовочкіна, В. Меркулової, О. Морозова, Л. Оника, В. Пєткова, Г. Радова, І. Резника, О. Северова, В. Севостьянова, Г. Семакова, І. Сергеєва, В. Синьова, С. Скокова, В. Скибицького, А. Сороки, В. Сташиса, А. Степанюка, Є. Стрельцова, В. Тація, В. Трубнікова, С. Фаренюка, В. Філонова, Н. Філіпенко, О. Фролова, В. Харченка, М. Черненка, І. Штанька, Л. Шевченко, Т. Шульженко, І. Яковець, О. Ярмиша та ін.
За останні роки значно поширилась мережа спеціалізованих вчених рад із захисту дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.08.
Крім авторитетних Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і Одеської національної юридичної академії з’явились нові наукові центри з вивчення проблем кримінального права і кримінології, кримінально-виконавчого права:
Академія адвокатури України (м. Київ);
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ;
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького (м. Київ);
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка;
Київський національний університет внутрішніх справ;
Львівський національний університет ім. Івана Франка;
Харківський національний університет внутрішніх справ.
При цьому слід погодитися з висновком професора І. Богатирьова про те, що запропоновані наукові дослідження з проблем кримінально-виконавчого права мають недостатньо систематичний і прикладний характер, а відсутність належного фінансування для забезпечення державного замовлення з боку Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також ліквідація його головного відомчого навчально-наукового вищого закладу – колишнього Київського інституту внутрішніх справ, призвело до того, що дисертації пишуться, дослідження проводяться, а їх результати практичного втілення в діяльність органів і установ виконання покарань не знаходять 1.
До того ж, протягом 2007–2008 рр. в Україні серед 102 дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.08 тільки 5, тобто менше 5 %, стосуються проблем кримінально-виконавчого права.
На розв’язання цих питань спрямована Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, яка передбачає на першому етапі (2008–2012 рр.) створення відповідних вищого навчального закладу та науково-дослідного центру.
Організаційно-управлінськими передумовами розвитку науки кримінально-виконавчого права України залишаються наступні:
Створення системи наукових організацій, які спроможні вирішувати завдання галузей науки;
Визначення базових органів і установ виконання покарань для проведення наукових досліджень, створення експериментальної бази і апробації результатів досліджень;
Здійснення комплексного, цільового планування наукової роботи;
Підбір і підготовка наукових кадрів (створення наукових шкіл);
Розробка автоматизованої інформаційно-аналітичної системи збору і обробки необхідної наукової інформації;
Створення належних умов наукової організації праці для науковців і викладачів, які займаються науковою діяльністю;
Здійснення координації наукової діяльності;
Створення спеціалізованого центру перекладу наукових і офіційних пенітенціарних видань інших країн і міжнародних організацій;
Забезпечення процесу втілення результатів наукових досліджень у практичну діяльність;
Належне і своєчасне ресурсне забезпечення науково-дослідних робіт.