2. Планування навчально – виховної роботи вихователя з логіко – математично розвитку дітей.

Розвиваючи в дитини дошкільника логіко-математичні вміння сучасний вихователь має враховувати такі моменти:

По-перше, дитина має звертатися до своїх логічних та мате­матичних умінь у ході освоєння широкого світу, зокрема, співвідносити інформацію з фактами власної біографії, орієнту­ватися в просторі, відчувати рух, характеристики часу, засвою­вати основні закони буття: зміну дня і ночі, перехід світла в темряву й навпаки, двоїстість людської природи тощо; визна­чати своє положення серед об'єктів природи, предметів та лю­дей; знаходити схоже й відмінне, опановувати дії об'єднання, упорядкування, групування предметів довкілля - одне слово, діяти свідомо, з відчуттям доцільності зробленого, з розумін­ням зв'язку причин і наслідків.

По-друге, педагог має фіксувати увагу дитини на тому, як вона розмірковує і як вчиняє, до чого це приводить, виховувати свідоме ставлення до своїх дій, стимулювати бажання само­стійно виводити логічні судження з приводу своїх вчинків, на­вчати робити власні припущення. Важливо, щоб уміння розмір­ковувати не перетворювалося на звичку споглядання, щоб ди­тина дієво втручалася у життєві події, не задовольнялася па­сивною позицією.

Педагогічна робота полягає у створенні відповідних умов для формування в дошкільника пізнавальної активності:

• вправляння в умінні досліджувати, трансформувати, екс­периментувати та моделювати різні за величиною, кіль­кістю і просторовим розміщенням об'єкти; використання мислительних операцій і логічних прийомів;

• здійснення вимірювань та елементарних обчислень. І не лише на заняттях.

За варіативності організації життєдіяльності дітей та проек­тування педагогічної діяльності в математичних планах завж­ди мають бути відображені три основні блоки:

• завдання розвитку дітей;

• зміст і форми роботи з ними;

• організація розвивального життєвого простору.

І насамкінець, для розвитку логіко-математичних умінь важ­ливо, щоб навколишнє середовище, у якому перебуває дошкіль­ник, було варіативним, різноманітним, не надто внормованим, давало дитині можливість почуватися відкривачем нових знань.

4. Формування навичок у дітей четвертого року життя знаходити один і багато предметів в оточуючій обстановці.

Діти четвертого року життя повинні засвоїти поняття про певну сукупність предметів - множини, навчитися виділяти в оточенні «багато предметів» і «один», підбирати та групувати предмети за даною ознакою, виокремлювати предмети з групи (множини) та об'єднувати предмети в групи (множини), по­рівнювати дві множини і встановлювати рівність між ними. Ці елементарні уявлення є основою для подальшої роботи з дітьми, яка полягає у формуванні навичок, пов'язаних з лічбою, числа­ми, цифрами, арифметичними діями (додавання, віднімання), розв'язуванням прикладів та арифметичних задач.

Отже, перед тим, як навчити утворювати множину (групу предметів) з окремих предметів і виокремлювати з цієї множини один предмет, роботу бажано розпочати з цілеспрямованих вправ, виконуючи які, діти отримають знання та практичні вміння підбирати та групувати предмети за заданою ознакою.

Знаходження одного предмета і багато пред­метів в оточуючій обстановці.

Роботу розпочинаємо з такої вправи: розкладаємо на стрічках різного кольору один предмет і багато предметів. Стрічки роз­міщуємо ліворуч і праворуч, вгорі й унизу. Даємо завдання типу:

• Визначте, на якій зі стрічок іграшок багато, а на якій - мало.

• Покладіть ліворуч, на білу стрічку, багато іграшок, а пра­воруч, на червону, - мало.

Міняючи місцями стрічки, педагог навчає дітей пов'язувати кількість предметів спочатку з кольором стрічок, а пізніше - з їх просторовим розміщенням. Такій роботі відводиться 2-3 заняття, коли діти навчаються розрізняти ліву і праву руку, а на основі цього - положення предметів ліворуч і праворуч один від одного. Аналогічно навчаємо дітей розрізняти розташуван­ня предметів зверху і знизу відносно один до одного. Далі про­водяться заняття, на яких діти на прохання дорослого знахо­дять на столі і приносять одну або багато будь-яких іграшок. Однакові іграшки необхідно розкласти поодинці і групою. Наприклад, на один стіл ставлять одну собаку, а на інший - три собаки. Діти мають зрозуміти, що одних і тих же предметів може бути і один, і багато.

Поступово завдання ускладнюються. На один стіл дитина ставить одну і багато іграшок. Наприклад, одна ялинка і бага­то зайчиків. Вони тепер не приносять іграшки, а підходять до столу і розповідають, що на ньому знайшли. Пізніше діти зна­ходять іграшки за вказівкою педагога. («Відшукай, де багато медведиків і одна лялька»). На цих заняттях також прово­диться робота над формуванням правильного мовлення в дітей. Вони навчаються правильно узгоджувати числівники у роді, числі й відмінку. Наприклад, одна лялька, багато кубиків тощо.

Згодом завдання ще більше ускладнюються і площа пошу­ку розширюється. Група іграшок і окремі іграшки розміщу­ються на різних предметах (поличках, столах, стільцях тощо). Педагог вказує дітям на предмети, на яких розташовані іграш­ки: «Подивіться, яких іграшок багато, а яка лише одна (на поличці, столі)». Поступово діти самостійно знаходять навко­ло себе багато предметів і один, розуміють, що вони можуть розташовуватися не тільки поруч один з одним, а й далеко один від одного.