11. Формування навичок орієнтуванню у просторі у дітей 5 -6 року життя.

У групі, де перебувають 5-річні діти, продовжується навчання розрізняти просторові напрями від себе: вперед, назад, на­ліво, направо. Наприкінці року діти повинні вміти визначати положення того чи іншого предмета відносно себе (попереду мене - шафа, позаду - стілець, праворуч від мене - двері, а ліворуч - вікно; вгорі - стеля, внизу - підлога, стіна - далеко, стілець - близько). Різноманітні вправи, що сприяють нагро­мадженню знань про простір і формуванню вмінь орієнтуватись у просторі, як правило, вихователь організовує на заняттях і в повсякденному житті. Взаємно-зворотні позначення просторо­вих відношень, напрямів, відстаней завжди даються одночасно, попарно. Наприклад, праворуч - ліворуч, далеко - близько.

Часто програмні завдання з формування в дітей просторових орієнтувань і уявлень про простір можна розв'язувати спільно з іншими: розкласти на верхній смужці аркуша паперу кружеч­ки, на нижній - квадратики; у ліву руку взяти флакон, у пра­ву - стрічку. Крім того, їх можна розв'язувати самостійно у процесі дидактичних ігор та вправ. Найчастіше ці завдання розв'язуються у кінці заняття, у другій або третій частині його.

Наприклад, вихователь пропонує дітям встати, опустити руки вниз, правою рукою показати вгору, лівою - донизу; двома ру­ками вперед, повернутися і показати правою рукою назад, потім лівою рукою назад, правою рукою - праворуч, лівою - ліворуч.

Формування уявлень про відстань «далеко - близько» тісно пов'язане з уявленням про відношення типу: «довше - корот­ше

Далі вихователь може, запропонувати такі вправи: «Складіть долоні, разом, ось так (руки перед грудьми). Зустрілися наші долоньки, привіталися. Розійшлись долоньки в різні боки, далі й далі одна від одної. (Діти, наслідуючи педагога, розводять руки в сторони.) Ось як далеко! Пішли долоньки назустріч одна одній, дедалі ближче і ближче! Ось як близько! Зустрілися!» Такі вправи можна повторити кілька разів.

Вправи у визначенні напряму від себе: попереду, позаду, ліво­руч, праворуч - можуть плануватися вихователем в останній (другій-третій) частині заняття з математики, а також на за­няттях з фізкультури. Діти стають один за одним, і вихователь запитує, хто попереду, а хто позаду від них. Потім діти стають у шеренгу і говорять, хто праворуч, хто ліворуч від них: «Пра­воруч - Оленка, а ліворуч - Сергійко».

Вихователеві даної групи дитячого садка особливу увагу слід звернути на розвиток мови дітей, активізацію словника, який відображає позначення відношень, напрямів. Цьому сприяють різноманітні дидактичні ігри та вправи: «Що змінилось?», «Схо­ванки», «Мишоловка» та ін.

На шостому році життя програмою передбачено дальше вдоско­налення знань про розташування і назви приміщень ДНЗ, про найближчі об’єкти на сусідніх вулицях. Діти в цьому віці по­винні розуміти й уживати слова «ліворуч», «праворуч», «пря­мо», «далі», «вгору», «вниз»; визначати своє положення віднос­но навколишніх предметів, змінювати напрям під час ходьби, орієнтуватися від будь-якого предмета.

У старшому дошкільному віці дитина оволодіває словесною системою відліку за основними просторовими напрямами. Фор­мування просторового орієнтування не тільки на чуттєвій, а й на словесній основі є складним і тривалим процесом, що потре­бує спеціального керівництва педагога. Диференціювання ос­новних напрямів простору на рівні другої сигнальної системи викликає певні труднощі. Дослідження показали, що напрями, які дитина розрізняє, вона в цьому віці все ще співвідносить з окремими частинами власного тіла. Так, зміцнюються зв’язки типу «вгорі - це там, де голова», «внизу - це там, де ноги»; «спереду - де обличчя»; «ззаду - де спина».

5.(практичне)Наведіть приклади використання дидактичних ігор з метою закріплення у дітей старшої вікової групи теми «Орієнтація у просторі»