Розділ 2 аналіз торгово-економічного співробітництва між україною та кнр
2.1. Основні показники зовнішньої торгівлі товарами та послугами між Україною та кнр
Україна, як молода і суверенна держава, повинна перш за все орієнтуватись на економічне співробітництво з іншими країнами. Оскільки так у неї буде можливість розширити свій економічний простір та заявити про себе як економічно самостійну державу.
З цією метою Україна уклала ділові та партнерські контакти з країнами світу у багатьох сферах. В наш час ця співпраця є важливою оскільки будь-яка держава не може без неї функціонувати і бути повноцінним об'єктом міжнародних відносин.
Китай є найактивнішим партнером України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, тому постає необхідність у ґрунтовному дослідженні їхньої співпраці.
Питання економічної інтеграції України і Китаю знайшло висвітлення у працях таких науковців як: З.Я. Щербата, О.О. Волович, А.В. Баландин, В. Карпусов, П. М. Мозіас, І. Погорелова, В. Величко, І. Панфілов тощо. У працях цих вчених значною мірою описано науково-технічне, гуманітарне, аерокосмічне співробітництво України з Китаєм та співпраця у військовій сфері.
Метою роботи є наукове обґрунтування та розробка рекомендацій щодо укріплення та розвитку стратегічного партнерства між Україною та Китаєм в економічній сфері.
Об’єктом роботи є економіки України та Китайської Народної Республіки.
У складних умовах світової глобалізації та великої кількості економічних криз Китай демонструє високі темпи економічного зростання, а також значне розширення міжнародного поля конкуренції цієї країни. Головна особливість Китайської моделі економічного зростання є ривок уперед в галузі промислового виробництва.
В Китаї щороку відбувається вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії розвитку, основна її мета полягає в тому, щоб перетворити Китай до 2020 – 2030 років у найбільш економічно потужну державу світу. Специфічною рисою цієї програми є те, що вона стосується не тільки жителів цієї країни, а й усіх китайських мігрантів. Таким чином в економіку Китаю почав високими темпами вливатися капітал китайських підприємців всього світу.
Тож починаючи з кінця XX століття весь світ почав говорити про так зване «китайське економічне диво». Суть його полягає в тому, що ця країна розвивається стабільно високими темпами незважаючи на світові кризи. На даний момент, Китай входить у число трьох великих країн світу, які виготовляють найбільше сталі та електроенергії.
Виважена зовнішньоекономічна політика країни, характеризується тим, що вона є відкритою в тих межах, які є вигідними для країни. Тобто уряд Китаю поетапно відкриває свою територію для зовнішньої торгівлі
Швидкому економічному зростанню сприяли також такі фактори, як високий рівень політико-економічної стабільності суспільства, а також висока виконавська дисципліна виробничого персоналу, розміри та можливості національної економіки, залучення політико-економічного потенціалу китайської діаспори для розвитку країни, створення привабливого клімату для іноземних інвестицій.
Загалом Китайська Народна Республіка – це потужна аграрно-індустріальна країна. Найбільшого розвитку та поширення тут набули такі галузі промисловості, як чорна та вугільна металургія; машинобудування та приладобудування; фосфорно-фаянсове виробництво; також газова, нафтопереробна, хімічна, авіаційна, космічна, електронна галузі. У більшості з галузей Китай займає провідні місця у світі. Тут працює велика кількість морських та авіаційних портів, а також розвинені найновіші види транспорту.
Україна відноситься до країн з економікою, що розвивається. Тобто в більшості випадків виступає як експортер сировини та напівфабрикатів. Але разом із своїми природними корисними копалинами і вигідним географічним положенням її можна віднести до потенційно багатих країн.
Народно-господарський комплекс країни включає такі види промисловості як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафто-газової та хімічної промисловості тощо[8]. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії. Тож,я к бачимо, країна здатна виробляти різноманітні товари і послуги.
Останнім часом дедалі частіше порушується питання про напрями зовнішньої політики України.
Співробітництво, України і КНР, на наш погляд, є ефективним з кількох причин. А саме: економіка КНР характеризується високими темпами розвитку, насамперед в науково-технічній галузі; економіки цих двох країн є дещо схожими, тож це в майбутньому полегшить ведення переговорів та підписання договорів. Варто відзначити і те, що обидві ці країни підпадають у зону зацікавленості таких двох країн як США та Росія. Тому, і для Китаю і для України така інтеграція є найбільш реальною та найбільш вигідною.
Китай вбачає в Україні перспективного економічного партнера в таких галузях як: машинобудування, військово-промисловий комплекс, високі технології, зокрема космічна техніка, авіа- та суднобудівна галузь, матеріалознавство, радіаційна безпека.
В економічному співробітництві України і Китаю на перше місце виходить торгівля товарами і послугами. Важливу роль у двосторонній торгівлі відіграє українсько-китайська Міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва (Комісія).
У 2009 році, вперше спостерігалось скорочення обсягів поставок китайських товарів і послуг в Україну, а тим часом український експорт зріс у 2,6 рази або на 163,91%. Але, як бачимо, у 2010 році ця тенденція є зворотною, тобто експорт скоротився на 39,2 %. Динаміка загального товарообігу між Україною та Китаєм, в тому числі за експортом та імпортом у 2008-2009 роках ми можемо спостерігати на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Динаміка двосторонньої торгівлі між Україною та Китаєм у 2008-2009рр.
Джерело: Науковий вісник ЧДІЕУ (№12) 2013, В.М. Левківський, д.е.н., професор.
За даними Ділової ради «Україна-Китай» головною причиною зменшення обсягів українського експорту у 2010 році стало скорочення поставок продукції чорної металургії. Як наслідок – дана товарна група із першого місця перемістилась на четверте.
Окрім цього, Україна і Китай ведуть співробітництво в науково-технічній сфері, військовій сфері, гуманітарній та освітній, в сфері аерокосмічних технологій та в енергетичній, ведуть тісні торговельно-економічні відносини та співпрацюють у металургійній та хімічній галузях .
Розробляючи національну стратегію розвитку України в умовах сучасного глобалізованого світу, необхідно брати до уваги вказаний «азійський» напрям глобальних зрушень, особливу увагу приділяючи в ньому китайському вектору. При цьому варто звернути особливу увагу на існуючі проблеми в такому співробітництві. Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту.
Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.
Торговельно-економічна співпраця між Україною та КНР регулюється Угодою між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво (1992 р.), згідно з якою встановлено режим найбільшого сприяння щодо стягнення мита на експортні та імпортні товари двох країн, податків та інших внутрішніх зборів.
Загальний стан торгівлі України та КНР характеризується відновленням докризових показників ЗТО, його сталим зростанням при збереженні тенденції до суттєвого превалювання імпорту з КНР над поставками української продукції до Китаю.
За даними Держкомстату України, в 2013 році загальний товарообіг між Україною та КНР збільшився у порівнянні з 2012 роком на 8,4% і склав 10,63 млрд. дол. США. Український експорт становив 2,73 млрд. дол. США (збільшення на 53,4%), імпорт з КНР – 7,90 млрд. дол. США (залишився на рівні 2012 р.). Від’ємне сальдо України в торгівлі з КНР за 2013 році склало 5,17 млрд. дол. США.
За даними Держкомстату України, головними товарними позиціями українського експорту у 2013 році були: мінеральні продукти (залізні, титанові, цирконієві руди), питома вага яких становила близько 67%; жири і масла тваринного або рослинного походження, частка яких збільшилася майже до 14%; машини, устаткування і механізми (в основному, газові турбіни), частка яких склала практично 10%.
За даними Держкомстату України, у структурі китайського імпорту в 2013 році основними товарними групами були: машини, устаткування та механізми – 36%, неблагородні метали та вироби з них – 12%, текстиль та текстильні вироби – 10%, взуття, головні убори, парасольки – 9%, пластмаси та каучук – 7%.
Згідно з даними Генеральної митної адміністрації КНР, за підсумками 2013 року товарообіг між Україною та КНР склав 11,1 млрд. дол. США, що більше показника 2012 р. на 7,3%. При цьому, експорт товарів з України становив 3,3 млрд. дол. США (зростання на 7,9%), імпорт – 7,8 млрд. дол. США (зростання на 7,1%). Сальдо двосторонньої торгівлі було на користь КНР і склало 4,5 млрд. дол. США.
Згідно з даними Генеральної митної адміністрації КНР, у 2013 році основу українського імпорту з КНР складали: механічне обладнання, машини, устаткування та механізми – 31,7% (2 млрд. 486,4 млн. дол. США), текстиль та текстильні вироби – 16,8% (1 млрд. 318,6 млн. дол. США), недорогоцінні метали та вироби з них – 10,2% (803,4 млн. дол. США), полімерні матеріали, пластмаси та каучук – 7,2% (563,4 млн. дол. США), взуття, головні убори, парасольки – 6,3% (490,6 млн. дол. США).
Згідно з даними Генеральної митної адміністрації КНР, основні позиції українського експорту в КНР у 2013 році продовжували займати мінеральні продукти (в основному руди залізні, шлаки та зола, енергетичні матеріали та ін.), питома вага яких становила 73,2% від загального обсягу експорту до КНР, а загальний обсяг склав 2 млрд. 395,0 млн. дол. США; жири і масла тваринного або рослинного походження – 14,7% (480,0 млн. дол. США); деревина та вироби з неї – 5,8% (189,7 млн. дол. США), машини, устаткування та механізми – 1,8% (57,8 млн. дол. США), недорогоцінні метали та вироби з них (в основному чорні метали, мідь і вироби з міді) – 1,0% (32,7 млн. дол. США). Інші товарні позиції українського експорту до КНР не перевищували 1% у загальній структурі експорту.
Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м.Києва, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Запорізької, Луганської та Одеської областей.
На даному етапі у структурі двостороннього обігу торгівлі товарами наявний значний дисбаланс: імпорт китайських товарів практично втричі перевищує український експорт до Китаю.
При цьому, якщо китайський імпорт до України є збалансованим (практично всі товарні групи рівнопредставлені), то український експорт до КНР є, в принципі, монокультурним і сировинним (руди, шлаки, сировина для металургії).
Головним чинником, що суттєво впливає на обсяг і структуру експортно-імпортних операцій, є географічна віддаленість країн і, як наслідок, тривалий час доставки товарів.
Крім того, протягом 2005-2012 рр. Китай налагодив власне виробництво продукції, яка традиційно складає основу українського експорту до країн світу: продукція чорної та хімічної металургії, яка свого часу і забезпечувала позитивне сальдо у торгівлі з КНР.
За оцінками китайських експертів, головним чинником, що обмежує зростання обсягів українського експорту до КНР, є досить велика вартість української технологічної продукції (обладнання та устаткування) і її якісне відставання від аналогічної продукції основних світових виробників.