Висновки

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов’язана із самою структурою експорту.Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Китай та Україна вже створили нову формулу взаємовідносин - рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію. З вступом у XXI ст. перспективи розвитку китайсько-українського співробітництва ще більше розширяться. Цьому сприятиме ряд об’єктивних факторів:

- по-перше, посилення взаємодоповнюваності економічних структур обох країн на тривалу перспективу;

- по-друге, переваги географічного положення Китаю та України у стратегічному відношенні створюють обом країнам хороший шанс для розвитку торговельно-економічного співробітництва;

- по-третє, поглиблення реформ і відкритості в обох країнах створюватиме необхідні сприятливі внутрішні умови для розширення двосторонніх торговельно-економічних відносин.

Китай і Україна мають цілком реальні шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. Звідси випливає нагальна необхідність істотних корективів щодо втілення в життя «китайського вектора»зовнішньої політики України.

На основі аналізу стану економічної структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто формувати та закріплювати співробітництво у таких галузях. Насамперед, необхідно встановити співробітництво у сфері новітніх технологій. В Україні є порівняно потужна науково-технічна основа і різноманітні види сучасних виробництв у хімічній, електротехнічній та інших галузях промисловості. Особливо помітні провідна роль науково-технічної сфери, її переваги і вплив на випуск продукції у ряді галузей виробничої сфери. Йдеться про такі відомі всьому світові галузі, як машинобудування та суднобудування, авіаційна техніка і порошкова металургія. Китай заінтересований у переданні Україною окремих видів авіакосмічної, металургійної, машинобудівної, хімічної та інших технологій, композиційних матеріалів і т. п.: продукти високих технологій України йому використовувати простіше, доступніше і економніше, ніж аналогічні продукти західних країн, оскільки устаткування і його структура в Україні більше відповідають рівню розвитку техніки та управління в Китаї.

Торговельно-економічне співробітництво між Китаєм та Україною повинне розвиватися до такого рівня, який би збігався з економічними потенціалами обох країн. І тому треба реально об'єднувати їх зусилля, а не лише бажання удосконалювати співробітництво. Уже тепер потрібна реальна стратегічна програма довгострокового розвитку торговельно-економічного співробітництва, яка б сприяла структурним зрушенням і формуванню експортних потенціалів. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3-4 млрд. дол. США.

Незважаючи на те, що між Китаєм та Україною існують деякі проблеми та перешкоди у торговельно-економічному співробітництві, у спільній виробничій діяльності та інших сферах, воно має стратегічний характер і, як вказувалося, повинне розвиватися до такого рівня, який би відповідав рівню економічного потенціалу обох країн та їх бажанню йти назустріч одна одній. У XXI ст. Китай та Україна йтимуть поруч як партнери у досягненні нової якості економічного розвитку і зростання добробуту своїх народів. Таким чином, треба мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дають змогу поєднувати продаж Україною високотехно-логічної продукції й технологій з розвитком відповідного виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI ст.

Незважаючи на те, що між Китаєм та Україною існують деякі проблеми та перешкоди у торговельно-економічному співробітництві, у спільній виробничій діяльності та інших сферах, воно має стратегічний характер і, як вказувалося, повинне розвиватися до такого рівня, який би відповідав рівню економічного потенціалу обох країн та їх бажанню йти назустріч одна одній. У XXI ст. Китай та Україна йтимуть поруч як партнери у досягненні нової якості економічного розвитку і зростання добробуту своїх народів

Міжнародне економічне співробітництво як система взаємовідносин держав світу ґрунтується на обопільній економічній вигоді, здійснюється у пріоритетних сферах розвитку країн і має на меті оптимізацію та удосконалення зовнішніх відносин між основними стратегічними партнерами на світовому ринку. Найглибше двостороння взаємодія країн реалізується через торговельну діяльність.

Інтенсифікація процесів інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки сприяють збільшенню відкритості національних економік, загальної лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків і залученню національних господарств до глобальної економічної системи. Разом з тим, нестабільний розвиток світової економіки веде до того, що співпраця не є завжди взаємовигідною та ефективною для обох країн-учасниць співробітництва.

Оптимальний розвиток двосторонньої співпраці вимагає визначення найбільш адекватної його форми за найбільш важливими для партнерів напрямами економічного розвитку. У цьому разі, форма економічного співробітництва стає стимулюючим фактором ефективної міжнародної взаємодії, а також економічного та соціального розвитку країн-партнерів співробітництва.

Багаторівнева система показників оцінки ефективності міжнародної економічної співпраці: на макро-, мезо- та мікрорівні дозволяє визначати якісні та кількісні параметри ефективності міжнародного економічного співробітництва. Основними з них є умови торгівлі, ефективність експорту та імпорту, вплив іноземних інвестицій на економічне зростання.

Економічна структура України та КНР взаємодоповнюється у багатьох аспектах: ресурси, капітал, технологія та досвід менеджменту, що є фундаментом подальшого розвитку економічної співпраці. На сьогодні двостороннє економічне співробітництво між Україною та КНР є недостатньо ефективним і характеризується значною кількістю операцій зустрічної торгівлі, відсутністю брендування та встановлення стратегічного партнерства, високим рівнем тінізації діяльності СП, низьким рівнем масштабних прямих інвестицій.

Алгоритм визначення пріоритетних сфер економічної співпраці між країнами-партнерами дозволяє обґрунтувати перспективні сфери економічного співробітництва між Україною та КНР: в галузі торгівлі – продукція металургії, хімічної промисловості, механіко-електронна продукція, виробництво текстилю та взуття, пластмасові та чавунні вироби; для прямого інвестування – туризм, перероблення сільськогосподарської продукції, машинобудування, металургія.

До пріоритетних факторів ринкового середовища у формуванні та посиленні міжнародної конкурентоспроможності для України та КНР відносяться рівень впровадження інновацій, вдосконалення виробничої структури, забезпечення природними ресурсами та енергією, рівень залежності від зовнішньоекономічної діяльності, рівень життя населення, забезпечення капіталом.

Однією з пріоритетних галузей для розвитку двосторонньої співпраці є текстильна. Зіставлення розвитку текстильної промисловості у КНР і в Україні засвідчило, що співпраця між КНР і Україною у цій сфері має значні перспективи у таких формах, як торгівля сировиною, торгівля напівфабрикатами, торгівля готовою продукцією, торгівля виробничим обладнанням, створення спільних підприємств, прямі інвестиції.

Для розробки стратегії розвитку економічного співробітництва між двома країнами, доцільно обрати три галузі: металургію, машинобудування та туристичні послуги. Такий вибір зумовлений їх пріоритетністю для національних економік обох держав та існуванням багатьох форм розширення взаємної співпраці в зазначених сферах.

Провідним напрямом подальшого розвитку металургійного комплексу повинні стати модернізація та реконструкція металургійного устаткування, удосконалення та зміна виробничих відносин в умовах ринку, що можливо за рахунок розвитку співробітництва з КНР, зокрема, за рахунок залучення прямих інвестицій із КНР. На шляху розвитку стосунків у галузі верстатобудування між Україною та Китаєм перевагу слід надати спільному виробництву двох країн. Одним із перспективних напрямів розвитку взаємних економічних відносин розглядається також туризм. Поряд з процесом посилення торгово-економічної та культурної взаємодії, Україна як ринок збуту та об’єкт інвестицій буде приваблювати дедалі більше й більше китайських бізнес-туристів. Саме тому в торгівлі послугами між Україною та КНР доцільно, насамперед, розвивати туристичну сферу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації / Л. Л. Антонюк // Економіка України. - К.: КНЕУ, 2004. - 275 с.

2. Васильєва Н.В., Китай: формування інноваційної системи розвитку держави / Н.В. Васильєва // Науковий вісник Академії муніципального управління: зб. наук.пр. - К.: АМУ, 2011. - 82-87 с.

3. Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.

4. Гончарук А. З Україна-Китай: нереалізовані можливості та невтрачені перспективи //Політика і час. - 1999. - №2.

5. Гончарук А.З. Пріоритети політики України щодо країн Азії: Аналітична доповідь / А.З. Гончарук, А.М. Кобзаренко, О.К. Микал; за заг. ред. О. В. Литвиненка. - К.: НІСД, 2011. - 64 с.

6. Дербенцев В.Д. Синергетичні та еконофізичні методи дослідження динамічних та структурних характеристик економічних систем: Монографія / В.Д. Дербенцев, О.А. Сердюк, В.М. Соловйов, О.Д. Шарапов. - Черкаси: Брама-Україна, 2010. - 287 с.

7. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников. - Львів: Афіша, 2009. - 350 с.

8. Ігнатович Н.І. Глобалізація світового господарства і деякі проблеми зовнішньоекономічної стратегії України / Н. І. Ігнатович // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. К.: Київський університет, 2005. - №73. - 19-20 с.

9. Катренко Л.А. Охорона праці/ Л.А. Катренко, І.П. Пістун. - Суми: Університетська книга, 2009. - 339 с.

10. Козак В.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб.: 3-тє вид., перероб. і доп. / В.В. Козак, Л.А. Пайкова, Н.Б. Давнленко. - К.: Знання-Прес, 2002. - 325 с.

11. Козак Ю. Г. Світова економіка: Навч. посіб. / Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Н. С. Логвінова, А. А. Наумчик, С. Н. Лебедєва. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 328 с.

12. Кривенко К.Т. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

13. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках. //Голос України: газета ВРУ. - 2004. - №53 (3303).

14. Нартов Н. А. Геополитика: учебник для вузов. - М.: 1999.

15. Науковий вісник дипломатичної академії України. - К.: 2002. Випуск 7.

16. Ніколенко Ю. В. Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632 с.

17. Оніщенко А.В. Вплив економічних лідерів Азійсько-Тихоокеанського регіону на глобальну економіку (на прикладі Японії та Китаю) / А.В. Оніщенко /Галицький економічний вісник. Т.: ТНЕУ, 2012. - №3(36). - 9-15 с.

18. Палехова В.А. Політична економія: Підручник / В.А. Палехова. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. - 332с.

19. Передрій, О.С. Міжнародні економічні відносини : Навч. посіб.: 3-тє вид., перероб. і доп. / О.С. Передрій. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 274с.

20. Погорєлова І.С. Політичні відносини України з державами Східної Азії, І.С. Погорєлова. Науковий журнал. 2009. - №4 - 20-25 с.

21. Рибалкін В. О. Основи економічної теорії: Посібник / В.О. Рибалкін, М.О. Хмелевский, Т.І. Біленко, А.Г. Прохоренко. - К.: Академія, 2003. - 352 с.

22. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: Навч. посібник / К. С. Солонінко. - К.: Кондор, 2008. - 380 с.

23. Україна і світ: проблеми і перспективи міжнародних відносин. - К.:2003.

24. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, B.C. Будкін, О.В. Бутенко та ін. - К.: Либідь, 1992. - 191 с.

25. Циганкова Т. М. Міжнародна торгівля: Підручник / Т. М. Циганкова, Л.П. Петрашко, Т. В. Кальченко. - К.: КНЕУ, 2001. - 488 с.

26. 14.Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України (від давніх часів до наших днів): підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л.Д.Чекаленко, С.Г.Федуняк // - К.: ДП Вид.дім Персонал, 2010. - 464 с.

27. http://www.ukrstat.gov.ua – офіційний стат Державного комітету статистики України.

28. Науковий вісник ЧДІЕУ (№12) 2013, В.М. Левківський, д.е.н., професор.

29. http://www.china-ukrainе.org – Ділова Рада України та Китаю.