Металургійна та хімічна продукція

Аналізуючи географічну структуру експорту металургійної та хімічної продукції, слід відзначити істотну вагу східного регіону. Найбільшим споживачем вітчизняного прокату є Китай та країни Південно-Східної Азії, на які, наприклад, 2000 року припадало близько 26,6% (5,85 млн. тонн) експорту. Щодо готової продукції, то і тут основний обсяг експорту прийшовся на Близький Схід (Ірак, Туреччина), Індію, Китай, країни Південно-Східної Азії.

За даними української митниці, у 2001-му році з України до члену ВТО Китаю поставлено 2 602 845 тонн сталі (на суму 415,16 млн. дол. США), тобто 75,58% від загального обсягу експорту до цієї азіатської країни, у 2000 році ця цифра досягала 84,7% (532,620 млн. дол. США), а в 1999-му - 93,94% (686,089 млн. дол. США), що свідчить про існування серйозних проблем у просуванні української металургійної продукції.

Співробітництво в енергетичній сфері

Життєво важливим для України є співробітництво з Китаєм у галузях ПЕК, оскільки це одна з країн в яку ми найбільше експортуємо енергоносіїв. Зокрема сюди Україна експортує трубопрокат. Перспективним напрямком співробітництва також є ремонт та заміна більш сучасним значної кількості раніше встановленого обладнання; науково-технічне співробітництво у нафтогазовій сфері, дослідженні та розробці родовищ.

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту.

Основний обсяг експорту приходиться на сировину та на найсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника.

Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Висновки до розділу 2

Як показали результати останніх двосторонніх візитів та зустрічей, сьогодні має місце зростаюча зацікавленість китайської сторони у максимально ефективному використанні потенціалу двостороннього співробітництва з Україною у галузях інвестицій та інфраструктурного будівництва.

В ході візиту Президента України до КНР доцільно предметно обговорити конкретні питання реалізації спільних проектів у тих сферах, до яких китайська сторона має підвищений інтерес, а саме:

-спрямування китайських інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури України (передусім будівництво доріг, аеропортів, метро тощо; - розвиток співпраці в енергетичній сфері - у сфері атомної, теплової, гідро- та відновлювальної енергетики, зокрема залучення китайських інвестиційно-кредитних ресурсів до будівництва електростанції в АРК Крим (м. Сергіно);  - спільна участь у проектах в галузі розробки природних ресурсів (урану, залізної руди, рідкоземельних металів, нафти та газу на шельфі Чорного моря);  - військово-технічне співробітництво, високі і нові технології; - кооперація у галузях машинобудування та виробництва автотранспорту, у т.ч. реалізація проекту щодо закупівлі автомобілів швидкої допомоги за рахунок китайського кредиту та вивчення питання створення спільного підприємства з виробництва спеціальних автомобілів в Україні; - спільні проекти у аграрній сфері.

На думку Мінекономіки, сконцентрування зусиль над реалізацію проектів у зазначених напрямах сприятиме не тільки притоку китайських інвестицій і нарощуванню українського експорту, а  і вирішенню низки глобальних завдань з розвитку та модернізації української економіки, визначених Урядом України.