3.2. Перспективні шляхи розбудови торгово-економічного співробітництва між Україною і кнр

Хотілось би окремо зупинитися на конкретних кроках, які необхідно зробити Україні для досягнення якісно нового етапу в зовнішньоторговельних відносинах із Китаєм. Насамперед необхідно розвивати політичний діалог на найвищому рівні, створювати позитивний імідж України всередині ділових кіл Китаю. Слід дотримуватися принципу «одного Китаю» і китайського суверенітету над Тайванем, здійснювати підтримку принципу невтручання у внутрішні справи держави. Потрібно також зосередитись наметі збільшення інвестицій з Китаю у виробничу сферу України. Найбільш перспективними для китайських капіталовкладень є транспортна та портова інфраструктура, енергетична сфера, розроблення природних ресурсів, авіаційна та машинобудівна галузі. Важливо також активізувати науково-технічне співробітництво та підтримувати зростання двосторонньої торгівлі в традиційних сегментах (металургія, агропромисловий комплекс, хімічні та сировинні матеріали), і водночас, збільшувати в українському експорті питому вагу високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем перероблення.

З урахуванням можливостей експортоорієнтованих галузей української економіки, а також потреб китайського ринку, подальша оптимізація структури товарообігу між Україною та КНР вбачається у нарощуванні поставок до Китаю продукції таких галузей: авіаційна промисловість, енергетична галузь, машинобудування, оборонно-промисловий комплекс, сучасні військові технології, металургійна галузь, транспортна сфера. В умовах глобалізації КНР репрезентує унікальну модель економічного розвитку. Найважливіший результат реалізації «китайської моделі» – високі темпи економічного зростання і випереджаючий ривок у промисловому виробництві, що становить практичний інтерес і для України. Україна може використовувати досвід КНР, адже більше десятиліття тому Китай був виключно сільськогосподарською країною, а на сьогодні має найпривабливішу для інвесторів економіку в світі. Отже, незважаючи на те, о для України пріоритетним напрямом зовнішньої політики є Євросоюз, не-обхідно пам’ятати, що Китай поступово стає економічною наддержавою.

Вирішити перелічені проблеми можна шляхом узгодження дій сторін за такими основними напрямами:

- удосконалення форми розрахунків у ВКВ при взаємній торгівлі, поліпшення фінансування і банківського обслуговування;

- удосконалення товарної структури та подальше розширення міждержавних зв’язків;

- вирішення транспортної проблеми;

- поєднання торгівлі з інвестиційною діяльністю;

- посилення ролі державного регулювання торговельно-економічного співробітництва між Китаєм та Україною у виробленні прийнятних правил «гри» та підвищення відповідальності за виконання партнерами взятих зобов’язань.

Китаю та Україні слід було б уже прийняти програму довгочасного стратегічного партнерства, яка б відображала, на наш погляд, такі моменти. Насамперед, Китай та Україна повинні будувати свої відносини відповідно до своїх реальних економічних можливостей, національної безпеки та економічної вигоди. Адже у наш час з розвитком світового господарства, посиленням глобалістичних тенденцій економічна безпека займає найголовніше місце у відносинах між державами. Вона повинна включати правильну оцінку ролі двосторонніх торговельно-економічних відносин при розробці стратегії ринкового плюралізму, утому числі - подолання орієнтації на короткостроковий період і закріплення курсу на довгостроковий розвиток китайсько-українського торговельно-економічного співробітництва. У програмі слід повніше врахувати труднощі у розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва для розкриття реальних можливостей ринкового потенціалу обох країн та його подальшого підвищення у процесі ринкових трансформацій економік.

Ринкові трансформації неминуче прискорюватимуть процес входження національних економік Китаю та України у світову співдружність, а також підштовхуватимуть до подальшого розвитку двостороннього співробітництва. Економічному розвиткові Китаю дедалі більше потрібні технології та сучасний досвід управління. У цьому плані у українських підприємств є широкі можливості для розширення спільного виробництва, а також продажу своїх машин і устаткування на китайському ринку. Наприклад, у даний час у Китаї динамічно розвивається будівництво в енергетичній та машинобудівній галузях, а Україна володіє великим потенціалом у цих галузях, має передове проектування і досвід будівництва.

У Китаї також йде спорудження метрополітенів, а Україна у цьому напрямі може встановити технічне співробітництво з Китаєм. Великі перспективи для обох країн існують у мирному освоєнні космічного простору, проведенні конверсії, реконструкції металургії, енергетики та інших сфер важкої індустрії, особливо у китайському виробництві. Китаю сьогодні потрібні турбіни, генератори, насоси, компресори та інше устаткування, яке виготовляється в Україні. Твердження французького економіста Мішеля Пебро про те, що «відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки», повністю відповідає вимогам формування стратегії лідируючої економіки Китаю та лібералізації курсу його майбутньої торгової політики. Стратегічно воно відповідає й основним напрямам розвитку України, яка намагається найближчим часом стати членом COT.

Торговельно-економічне співробітництво між Китаєм та Україною повинне розвиватися до такого рівня, який би збігався з економічними потенціалами обох країн. І тому треба реально об’єднувати їх зусилля, а не лише бажання удосконалювати співробітництво. Уже тепер потрібна реальна стратегічна програма довгострокового розвитку торговельно-економічного співробітництва, яка б сприяла структурним зрушенням і формуванню експортних потенціалів. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. А вона може бути значно більшою, оскільки економічні структури обох країн мають багато передумов для взаємодоповнення, особливо в індустріальних і переробних галузях. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3-4 млрд. дол. США.

На основі аналізу стану економічної структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто формувати та закріплювати співробітництво у таких галузях. Насамперед, необхідно встановити співробітництво у сфері новітніх технологій. В Україні є порівняно потужна науково-технічна основа і різноманітні види сучасних виробництв у хімічній, електротехнічній та інших галузях промисловості. Особливо помітні провідна роль науково-технічної сфери, її переваги і вплив на випуск продукції у ряді галузей виробничої сфери. Йдеться про такі відомі всьому світові галузі, як машинобудування та суднобудування, авіаційна техніка і порошкова металургія. Китай заінтересований у переданні Україною окремих видів авіакосмічної, металургійної, машинобудівної, хімічної та інших технологій, композиційних матеріалів і т. п.: продукти високих технологій України йому використовувати простіше, доступніше і економніше, ніж аналогічні продукти західних країн, оскільки устаткування і його структура в Україні більше відповідають рівню розвитку техніки та управління в Китаї.

Сьогодні економічна реформа в Китаї вступила у розгорнутий етап розвитку Країна перебуває у фазі різнобічної індустріалізації та стрімкого розвитку промисловості, а тому, природно, потребує машин і технічного устаткування для відновлення виробництва та сфери сільського господарства. Це потенціально посилює попит на такі основні експортні товари України, як механічні машини, а також електротехнічне і хімічне обладнання, які є певною мірою дефіцитними у Китаї.

Великі можливості та перспективи пов'язані з розширенням співробітництва наших країн у напрямі спільного використання ресурсів. При багатих сировинних і сільськогосподарських ресурсах, сприятливих географічних і кліматичних умовах в Україні можна створювати підприємства, засновані на національному та спільному капіталі, з метою ефективного використання ресурсів і випуску на цій основі товарів особистого споживання, особливо - масового попиту. Все це не тільки сприятиме задоволенню національного ринкового попиту в Україні, а й дозволить освоювати ринки «третіх» країн. Крім того, прискорений розвиток економіки Китаю посилює попит на природні ресурси. Ця тенденція спостерігатиметься і в Україні, коли трансформаційні процеси наберуть більш динамічного характеру. Тому і для Китаю, і для України взаємовигідно буде спільно освоювати ресурси в Україні за допомогою прямих китайських інвестицій.

Висновки до розділу 3

Таким чином, треба мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дають змогу поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції й технологій з розвитком відповідного виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI ст.

Істотну роль у механізмі співробітництва підприємств і русі капіталів можуть відіграти спільні підприємства. Хоча співробітництво у цій сфері почалося, все ж розвиток СП відбувається повільно порівняно з економічними можливостями і темпами розвитку зовнішньої торгівлі у двох країнах.

Поки що існують лише 29 СП з китайським капіталом у 5,4 млн. дол. США, працюють вони в обмеженій сфері (в основному це малі об'єкти і сервіс, а не важливі виробничі об'єкти). Крім того, варто збільшити інвестування капіталу в об’єкти з великою взаємодоповнюваністю. Нині обидві країни мають можливості запозичати одна у одної необхідні ресурси для поповнення своїх, і у першу чергу - взаємно надавати комплектне обладнання та технологію. Зрозуміло, що умови як для даних процесів, так і для інвестицій в Україну поки що ще не дозріли, що ускладнює економічне і технічне співробітництво між двома державами. Тому китайська сторона правильно розуміє існування цієї проблеми в Україні.

Серйозного розвитку потребують правова сфера та впорядкування договірних відносин між суб’єктами торговельно-економічного співробітництва. У даному плані Уряд України має удосконалювати роботу щодо створення інституціональних структур, доцільних для ринкової економіки і розширення сфер зовнішньоекономічної діяльності. Експерти МВФ в Україні з цього приводу зазначають: щоб дати українським та іноземним підприємствам упевненість у створенні та розширенні бізнесу і запобігти їх втягуванню до тіньової економіки, необхідна проста і «прозора» регулятивна система.

Особливо необхідно удосконалювати механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю і підвищення рівня ділового співробітництва, одночасно посилюючи роботу законодавчих органів для запобігання шахрайству та збуту підроблених і низькосортних товарів, сприяти формуванню високої репутації підприємств і товарів.

Протягом минулого року товарообіг України з Китаєм сягнув 2,2 млрд. дол. США, що на 40 % перевищує позаторішній показник. Аналізуючи тенденції двостороннього товарообігу між Україною і Китаєм, наші фахівці висловлюють припущення, що у нинішньому році він сягне 3 млрд.дол. США.