Тема 3. Види підприємницької діяльності.

Тема 4. Механізм створення власної справи.

6. Підприємницька ідея.

Створення власної справи це завжди великий ризик. При створенні власної справи завжди необхідно пам’ятати, що це не тільки дає можливість заробити, але і несе за собою відповідальність за функціонування, розвиток та виживання. Стати підприємцем може кожен, залишаються ними тільки ті, хто нестандартно думає, має силу волі, цілеспрямованість, велику працездатність та спрямованість на постійні пошуки нового.

Рішення стати підприємцем включає в себе наступне:

• бажання створення власної справи;

• відказ від попередньої кар’єри та готовність змінити свій стиль життя;

• впевненість в тому, що власна справа – це престижно;

• можливість створення власної справи (гроші, умови);

• впевненість в реальності створення власної справи.

Вихідною позицією створення власної справи є ідея. Це ідея нової продукції, послуги, механізм реалізації, управління виробництвом та інше.

Джерелами нової ідеї можуть бути:

• інформація органів влади;

• інформація вчених;

• думка підприємців;

• відгуки споживачів;

• науково-дослідницькі та конструкторські розробки.

Після того, як ідея сформувалась та визріла, необхідно вибрати вид діяльності в сфері:

• виробництво;

• послуги;

• ідеї (НДР, винахідництво, технології, рецептура, матеріали, методичні, літературні, художні твори, комерційні послуги, інноваційна діяльність, продаж авторських прав);

• комерційна діяльність (роздрібна та оптова торгівля, створення профільних, універсальних та спеціальних магазинів, нерухомість, торгово-посередницька, біржова діяльність, аукціони, комерційні банки, фінансові групи);

• зовнішньоекономічна діяльність – науково-технічна та промислова кооперація, створення представництв, СП, консалтинг, маркетинг, туризм, навчання, стажировки, експорт-імпорт, валютно-кредитні, лізингові, виставки, конференції, тендери.

7. Засновницькі документи.

До засновницьких документів відносяться Статут та Засновницька угода. Статут та Засновницька угода мають самостійне значення і однакову юридичну силу. Тому вони реєструються та перереєструються, як правило, одночасно. Ці документи не повинні дублювати один одного, хоча окремі положення в них однакові. Це відноситься до назви підприємства, його юридичної адреси, величини статутного фонду, величини внеску кожного засновника, порядку і термінів внесення вкладів, формування та повноваження органів управління, умов ліквідації.

Законодавство не містить спеціальних вимог до змісту Статуту та Засновницької угоди. Але поряд з цим в Законі України “Про підприємства” визначені обов’язкові ознаки Статуту будь-якого підприємства. До таки ознак відносяться:

• визначення власника підприємства;

• назва підприємства;

• місцезнаходження (юридична адреса);

• предмет та цілі діяльності;

• органи управління, порядок їх формування та повноваження;

• порядок створення власності;

• умови реорганізації та ліквідації.

Ціль Статуту – дати повну уяву про правовий статус підприємства, як самостійної господарської одиниці.

Статут повинен вміщати наступні розділи:

1. Загальні положення;

2. Предмет, основні цілі та напрямки діяльності;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Права підприємства;

5. Засоби (фонди) підприємства;

6. виробничо-господарська діяльність;

7. Управління підприємством та його трудовим колективом;

8. Організація та оплата праці;

9. Розподіл прибутків та відшкодування збитків;

10. Облік, звітність та контроль;

11. Припинення діяльності підприємства.

Сутність засновницької угоди полягає в тому, що вона є різновидністю угоди про сумісну господарську діяльність із створенням самостійної юридичної особи.

Його зміст – це об’єднання власності (капіталу) та підприємницьких зусиль з метою отримання прибутків. Тому основою для засновницької угоди є визначення всіх параметрів взаємовідносин між засновниками.

Структура засновницької угоди має наступні розділи:

1. Вступ (преамбула);

2. Предмет угоди;

3. Загальні положення;

4. Юридичний статус підприємства;

5. Види діяльності підприємства;

6. Статутний доход та внесок засновників;

7. Права та обов’язки засновників;

8. Управління підприємством;

9. Розподіл прибутків та відшкодування збитків;

10. Інші умови;

11. Відповідальність за порушення угоди;

12. Умови виходу із угоди;

13. Про комерційну таємницю;

14. Умови та терміни надбання чинності угоди;

15. Про порядок ліквідації підприємства.

Процес підписання засновницьких документів:

1. Підготовча робота (усвідомлення цілей, завдань, методів);

2. Попередні переговори з потенційними засновниками;

3. Збір та узагальнення матеріалів;

4. Розробка засновницьких документів;

5. Юридичні та економічні консультації;

6. Підготовка та проведення зборів засновників.

Перше рішення зборів про наміри сумісної діяльності із створенням юридичної особи оформлюється протоколом, який підписують всі засновники.

Після підготовки засновницьких документів проводяться другі збори засновників на яких проводиться затвердження Статуту та засновницької угоди. Їх підписують всі засновники, нотаріально завіряють та передають на реєстрацію в відділ реєстрації юридичних осіб районної державної адміністрації.

В засновницькій угоді особливу увагу приділяють статутному фонду підприємства.

8. Статутний фонд підприємства та порядок його формування.

Статутний фонд підприємства – це сукупність майнових (фінансових та речових) та інтелектуальних цінностей, які є постійним внеском його засновників в створене ними товариство з метою забезпечення його діяльності отримання на цій основі прибутків.

Порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника в статутний фонд визначаються засновницькими документами. Вартість майна при цьому оцінюють за цінами, що склалися на період заснування підприємства, або відповідно до угоди між засновниками.

Розмір статутного фонду для різних форм підприємств різний, так, для товариства з обмеженою відповідальністю він дорівнює 625 мінімальних заробітних плат, а для ВАТ 1250 мінімальних заробітних плат.

Згідно з Законом України “Про господарські товариства” до моменту реєстрації товариства кожен із засновників зобов’язаний внести не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу і цей внесок повинен бути підтверджений документами, виданими банківською установою. На протязі календарного року з метою реєстрації підприємства всі засновники повинні повністю внести свій вклад в статутний фонд. У разі порушення цього положення замовник сплачує за час прострочення 10% річних з недонесеної суми.

Якщо засновник товариства виходить з нього, то йому виплачують вартість частини майна, пропорційну його долі та належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу з нього учасника.

9. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності.

Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють у виконавчому комітеті міської, районної (в місті) Ради народних депутатів за місцезнаходженням чи місце проживання суб’єктів підприємницької діяльності.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи необхідні наступні документи:

1. Засновницька угода (нотаріально завірена);

2. Статут (нотаріально завірений);

3. Реєстраційна картка, заповнена у трьох примірниках, яка слугує водночас і заявою про державну реєстрацію;

4. Документ, що підтверджує оплату реєстраційного збору;

5. Документ, що підтверджує юридичну адресу;

6. Якщо одним із засновників є юридична особа, то тоді ще надається нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

При наявності всіх необхідних документів орган державної реєстрації повинен протягом 5 робочих днів з моменту надходження документів провести державну реєстрацію та видати заявникові свідоцтво та довідку дозвільну систему. Після державної реєстрації орган, що її проводив у десятиденний термі надає по одному екземпляру реєстраційної картки до Державної податкової інспекції та органу державної статистики. Суб’єкт підприємницької діяльності після державної реєстрації має право виготовити печатки та штампи в дозвільній системі, та повинен в 5-ти денний термін стати на облік в Державній податковій інспекції, органах державної статистики, пенсійному та інших фондах.

Після нотаріального засвідчення Статуту та Засновницької угоди суб’єкт підприємницької діяльності відкриває тимчасовий рахунок в банку, на який засновники вносять 30 % Статутного фонду. Після проведення державної реєстрації та надання в банк копії свідоцтва про державну реєстрацію, нотаріально засвідчених копій зареєстрованих засновницьких документів, копії документа про взяття підприємства на податковий облік, та копії документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду, банк переводить тимчасовий розрахунковий рахунок в постійний і в триденний термін повідомляє про це податкову інспекцію.

10. Обмеження підприємництва.

Згідно з чинним законодавством обмеження у здійсненні підприємницької діяльності стосуються тих її видів, що пов’язані з наступними діями:

1. Виготовлення та розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин;

2. Виготовлення і реалізація військової зброї, боєприпасів та вибухових речовин;

3. Видобування бурштину;

4. Охорона окремих особливо важливих об’єктів державної власності;

5. Розробка, випробування, виробництво та експлуатація ракет-носіїв.

Ці види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами та організаціями.

Водночас уряд встановлює перелік видів діяльності якими можна займатися лише за ліцензіями. Згідно з чинними законодавством ліцензуванню підлягають ті види діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє середовище та безпеку держави.

Ліцензуванню підлягають наступні види діяльності:

1. Розвідка та експлуатація покладів корисних копалин;

2. Виробництво, ремонт та реалізація мисливської, спортивної, холодної, пневматичної зброї та боєприпасів;

3. Виготовлення і реалізація лікарських засобів та особливо шкідливих хімічних речовин;

4. Виготовлення та реалізація пива, алкогольних напоїв, етилового, коньячного і плодового спиртів;

5. Виготовлення тютюнових виробів;

6. Медицинська, ветеринарна та юридична практика;

7. Створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

8. Міжнародні перевезення всіма видами транспорту;

9. Надання послуг для отримання освіти з одержанням спеціального документу державного зразка. Та інші.

Всього ліцензуванню підлягає 31 вид діяльності, які за часом змінюються та доповнюються.

Ліцензію на здійснення підприємницької діяльності видає Кабінет Міністрів, або уповноважений ними орган на протязі 30 днів з одержання заяви, та відповідних документів.

6. Припинення діяльності підприємства.

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом ліквідації або реорганізації. Реорганізація підприємства проходить через злиття, поглинання, виділення із підприємства одного та більше нових, перетворення одного підприємства в інше.

Ініціатором ліквідації можуть бути:

• власник;

• закінчення терміну діяльності, на який створювалось підприємство;

• досягнення цілі, поставленої при створення підприємства;

• рішення суду, арбітражного суду;

• визнання банкрутом;

• контролюючі органи при систематичних грубих порушеннях діючого законодавства;

• ініціатива банку при плато неспроможності.

Ліквідація підприємства може здійснюватись добровільно або примусово ліквідаційною комісією.

Обов’язки ліквідаційної комісії наступні:

1. Вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства повідомлення про ліквідацію підприємства з вказанням порядку і терміну (не менше 2-х місяців) прийому претензій;

2. Оцінює майно;

3. Визначає дебіторів та кредиторів;

4. Проводить взаєморозрахунки з бюджетом та фондами;

5. Стягує дебіторську заборгованість та розраховується з кредиторами;

6. Сплачує борги третім особам;

7. Складає ліквідаційний баланс та передає його ініціатору ліквідації.

Майно та фінансові засоби після розрахунків з бюджетом, кредиторами, виплатою заробітної плати, розподіляються між засновниками підприємства у відповідності до засновницьких документів. Незадоволені претензії в зв’язку з відсутністю майна та грошей вважаються погашеними.

Ліквідація вважається закінченою, а підприємство припинившим діяльність з моменту внесення відповідного запису в реєстр державної реєстрації.